Ця історія непогана для прочитання в потягу або в маршрутці, бо сама книжка невеличка, легка, її можна спокійно закинути в сумку й не перейматися, її можна прочитати за одну лише довгу поїздку. До того ж це допоможе вам не надто задаватись питаннями типу: "А чому от я не звик до персонажів? Чому автор не розкрив їх? Чому я після прочитання не можу згадати що там було й до чого?", бо бачить Бог деякі з них абсолютно справедливі, але легкість подорожі допоможе вам не прискіплюватися до історії. Скільки існує "рецептів безсмертного життя" від художників ("Портрет Доріана Грея"), від скрипачів (фільм "Сонет"), від окультистів (будь-який фільм жахів), а тепер ось і кінороби підтягнулися! Що ж, непогано. Звісно, без подробиць як саме це працює і чи спрацювало взагалі, але не вистачало ще й подробиць, щоб хтось оце пішов та спробував. В книжці є декілька моментів, які змусять вас здригнутися всім тілом, і це аж ніяк не через містику, а через вчинки звичайних людей. А ще ви дізнаєтеся про кіношний бізнес, але не у прямому сенсі створення фільмів і касових зборів, ні, а в сенсі продажу та колекціонування оригінальних кіноплівок, перших постерів, квитків, костюмів зі зйомок і таке інше.

Цікавий детектив, котрий розпочався трохи незрозуміло. Спочатку я не могла зрозуміти, коли саме відбуваються події в книзі. Цікава задумка з пошуком стрічки, проте як на мене забагато фактів і теорії про кіно, які читати відверто нудно. Звісно, це справляє враження гарної обізнаності автора, проте читати цілі наукові абзаци не цікаво. Сподобалася лінія Вітмена та його дочки. Для мене особисто це була така емоційна сюжетна лінія, котру хотілося відслідковувати. Взагалі книга цікава, проте скоріше на один раз і вдруге я б її не перечитувала і не порекомендувала б друзям, наприклад, бо першою на думку вона мені б не спала. Скажімо так, 270 сторінок тексту - це оптимальний обсяг книги, тому що якби вона містила в собі сторінок 500-600, я б її скоріше за все кинула посередині й не дочитувала. На жаль, вона не справляє враження такої, що хочеться читати "взахльоб". Скоріше "Так, окей можна почитати, місцями нудно, але 270 сторінок можна й перетерпіти десь". Підсумовуючи, я не пожалкувала, що познайомилася з цією книгою, але скоріше просто не моє.

Спочатку я дуже повільно "визвалась" в книжку перші сторінок двадцять, мабуть, але потім справи пішли краще ставало дедалі цікавіше і таке інше. Чого тільки не вигадували, щоб отримати безсмертя або викликати диявола, тут ви також знайдете доволі креативну ідею як це втілити в життя (не дуже роз'яснена, але бачить Бог воно вам не треба!). Перед розв'язкою вас наче вводять в якийсь гіпнотичний транс, під яким ви будите перебувати ще хвилин п'ятнадцять після закриття книжки. Єдиний недолік - якось малувато. Чогось цій історії не вистачило аби остаточно заволодіти мною, чогось автор не договорив, але було близько. Деякі персонажі мало того, що не розкриті, так ще й таке відчуття, наче їх додали до історії в останній момент. Так само ви майже нічого не дізнаєтеся про головного психопата та боса головного героя, хоча за це я не можу судити книжку, адже задумка могла полягати в тому, щоб залишити вас самих у роздумах про те чому деякі люди втрачають розум, як і головного героя до речі. Тож мій вердикт: непогано.