Це була не його війна.

Опинившись не на тій планеті, але в потрібний час і з найкращих причин, Адріан Марлоу ступив на шлях, який міг завершитися лише вогнем.

Галактика пам’ятає його як героя — людину, що знищила останнього чужинця-сьєлсіна. Пам’ятає і як чудовисько — того, хто всупереч наказам Імперії знищив зорю, прирікши на смерть чотири мільярди людей разом із самим імператором.

Та Адріан не був героєм. Не був монстром. І навіть не був солдатом.

Тікаючи від батька та майбутнього, у якому мав стати катом, він опиняється на далекій занедбаній планеті. Тут йому доведеться виживати як гладіаторові, втягнутися в інтриги чужого двору й зрештою воювати у війні, якої він не починав, за Імперію, яку не любить, проти ворога, якого ніколи не зможе по-справжньому зрозуміти.