Я взагалі-то не можу назвати себе знавцем чи прихильником фентезі, читаю я твори у цьому жанрі дуже рідко, але той факт, що книга "Ім'я вітру" Патріка Ротфусса потрапила мені до рук і що її обсяг мене не відлякав, - я вважаю щасливим збігом. Цей поза всяким сумнівом шедевр фентезі є лише першою частиною серії, з продовженням якої я неодмінно буду знайомитися, якщо його будуть видавати українською. Сюжет обертається навколо шинкаря Квоута, за плечима якого зовсім не робота за прилавком і спілкування з клієнтами напідпитку, а цікаве і сповнене пригод життя. Власне, уся ця книга - це історія життя Квоута, записана Хроністом, який за збігом обставин забрів до його шинка. Часом впродовж читання і трохи "підвисала", хотілося щоб подій розвивалися трішки швидше, щоб з'явилася якась динаміка, але світ, так майстерно прописаний автором, добре виписані персонажі, цікава атмосфера Середньовіччя затягнули мене у свій світ і не хотіли відпускати. Як і після кожної великої книжки по прочитанні в мене сталося невеличке книжкове похмілля, сподіваюся, що продовження не доведеться чекати надто довго.

Знаючи що на мене чекає купа домашнього завдання, я провів 3 дні у світі Рофусса, у компанії з хлопчиком Квоутом. З перших сторінок історія мене полонила. Все відбувається у пабі. Головний герой – шинкар. Чується розмова відвідувачів. І тут вже відчувається якась загадка. Невідомі істоти? Звідки вони? Хто їх викликав? Придивляючись до героя стає зрозумілим, що він не той, за кого себе видає. Виникає зацікавленість, а з кожною сторінкою з’являються нові загадки. Що за сундук стоїть у кімнаті шинкаря? Чому чоловік приховує свою особистість? Неймовірний прийом! Мене піймали на гачок. І саме ця цікавість та бажання розкрити секрети шинкаря, підштовхнули мене стрибнути у вир історії. Шинкар розповідає свою історію, від того моменту як він був малим. Маленького Квоута постигла трагедія. Після цього його життя перевернулось з ніг на голову. Він проходить школу виживання у місті, коли не те, що грошей немає на життя, а й інколи даху над головою. Саме в місті заковується характер майбутнього чоловіка. Найбільше мене вразив момент, коли у провулку знущались над дитиною, але малий Квоут навіть не ціпнувся, знаючи що на кону стоїть його сховок. Я очікував, що він як справжній майбутній герой, роздасть по заслугам негідникам. Але все вийшло навпаки. Я чекаю з нетерпінням продовження, якщо перекладуть подальші книги на укр. Давно не читав таку захопливу книгу. Можу з впевненістю сказати, що Патрік Ротфусс стоїть в ряду разом з такими крутими письменниками-фантастами як Робін Хоб та Джордж Мартін.

Ім'я вітру - це не та книжка, яку я можу назвати найкращою, яку я читав у своєму житті. Але точно не буде перебільшенням, що це одне з найкращих фентезі, прочитане мною. Автор в лиці американця Патріка Ротфусса, створив чудесний світ, слід відмітити не найсвітліший, із магією, яку ми всі так любимо. І що неодмінно дуже важливо для мене, ця магія не береться ні звідки, автор пояснює її природу, і важливо те, що оволодіти нею, завдання, далеко не з легких. Звичайно дуже важливо, це те хто нас веде цим світом і чию історію проживаємо ми, разом із персонажами. І персонажі у автора получилися просто пречудові, як і головний та і всі другорядні, у лиці друзів, так звичайно ж і ворогів головного персонажа. В когось більше часу в історії, в когось менше, та головне те, що вони відкарбовуються в пам'яті. І звісно ж історія. Ротфусс показав себе прекрасним оповідачем, який втягнув мене у неймовірну пригоду, з моментами радості, і часто з тривалими моментами смутку. Історія насичена, зважаючи на немаленький об'єм книжки, моментів втоми від історії в мене не було, по своїм міркам, я досить швидко прочитав ''Ім'я вітру'' і причина цьому захоплива історія, з чудовими персонажами і власним цікавим світом. Також, варто відмітити красу тексту, він ну дуже гарно написаний.