Ігри, у які грають люди

Привіт всім хто задумався про читання даної книги.
Я рідко пишу відгуки, але цього разу захотів щиро попередити всіх майбутніх читачів і покупців: не читайте її в українському перекладі!!! Саме так. Книга хороша і якісна, але даний переклад просто маразматичний і заставить вас думати, що ви розумово відсталі, а книга нудна і не цікава. Складається враження що переклад робили на швидку руку за допомогою онлайн перекладача.
Використання складних слів і навіть викривлення змісту яку автор доносить читачеві (в укр. перекладі був момент в книзі на початку про пояснення транзакцій, де було написано "Батько-Дитина", що не логічно із контексту. Логічно напрошується саме в тому місці "Дитина-Батько" і саме так перекладено в рос. версії).
Окрім того, навіть можна замітити що у малюнках також допущені помилки! Наприклад, мал. 5 "Приховані транзакції" в укр. версії містить два вектори, які направлені від Дитини до Дорослого, а в рос. версії вони взаємонаправлені, що також з контексту є правильним.

п.с. Якщо коротко, укр. переклад даної книги є складним, неточним, некоректним і навіть ХАЛАТНИМ! Він псує враження від книги і не передає суті написаного. Щиро хочу застерегти всіх хто збирається прочитати цю книгу від укр. перекладу і читати рос. варіант. Там все значно простіше і логічно пов'язане.

Рекомендую дану книгу для ознайомлення з роботами Берна і як книгу, котру потрібно прочитати перед "Люди, котрі грають в ігри", котру я рекомендую прочитати всім, хто цікавиться даною темою.

Дивуюсь людям, котрі ставлять негативну оцінку даній книжці, бо вона їм "не цікава" і вони "не змогли себе заставити дочитати". Це книга в своєму жанрі є однією із кращих. Якщо комусь даний жанр не цікавий, не бачу змісту оцінювати книгу.

Автор написав визначну роботу в сфері психології, яка проливає світло на багато моментів і нашій поведінці. У кожного з нас є три стани, які змінюють один одного в залежності від ситуації. Це стан дитини, дорослого та батька. Стан дитини сформувався ще в перші роки нашого життя. Перебуваючи в цьому стані, ми часто робимо необдумані речі, але в той же час, завдяки йому ми можемо радіти життю, знаходячи щастя в буденних речах. Стан батька сформувався під впливом наших батьків, тому в певних ситуаціях ми поводимося так, як наші батьки. У людей які не знали своїх батьків, виникають певні проблеми в цьому стані, тому що в них не сформована ця модель поведінки. Стан дорослого найбільш корисний. Завдяки йому ми приймаємо зважені рішення. На основі цих трьох станів автором був сформований транзакційний аналіз, на підставі якого були проаналізовані ігри, в які часто грають люди. Ці ігри по суті являються нашими моделями поведінки, які ми проявляємо в певному середовищі. Можна виділити сімейні ігри, сексуальні ігри, ігри, в які грають на роботі та інші. Читаючи аналіз кожної гри, можна до кожної з них знайти знайому людину, яка наслідує поведінку, що описана в книзі. Також автор розповідає, як потрібно реагувати, коли хтось розпочав певну гру.

Психологическое произведение под названием "Ігри, у які грають люди" это известный роман американского психолога, а также психиатра Эрика Берна.
Психологические игры в которые играют практически все люди иногда становятся самой настоящей проблемой, но как оказалось полностью отказаться от так называемых манипуляций достаточно сложно поскольку иногда мы даже не замечаем свои ошибки в период общения с близкими или просто знакомыми личностями. Чтобы избавиться от бесконечной игры с чужими эмоциями человек должен создать настолько доверительные отношения с партнером чтобы желания поиграть с чувствами просто не возникало. Прочитав данную книгу полностью складывается впечатление словно этот роман не просто очередное чтиво об основах психологии, а скорее учебник непосредственно касающийся практической психотерапии. Именно из-за профессиональных терминов и не совсем понятных описаний простому читателю будет сложно прочесть данное произведение и при этом полностью понять весь смысл написанного.

Ерік Берн, психотерапевт, розробник транзакційного аналізу, розповідає у книзі про те, що всі людські відносини (транзакції) побудовані за певними алгоритмами, які можна класифікувати, навчитись розпізнавати і відповідно реагувати.

У кожного з нас свої різні смаки, у тому числі і читацькі. Класика, сучасна література, фікш чи нон-фікш. Так, от, я можу з впевненістю заявити, що не люблю нон-фікшн та всіляку мотиваційну літературу. Не моє це, абсолютно.
Книгу Еріка Берна я не дочитала, просто не осилила. Я себе просто змушувала її читати, але примусового читання я не люблю. Читання, в першу чергу, повинно приносити задоволення, а не тільки користь. Щось інше мотиваційне я читати не хочу і не буду. Я цю книгу навіть не включаю до свого списку 100 прочитаних книг.
Саме тому про книгу «Ігри, у які грають люди» скажу зовсім мало. Можливо для когось вона і корисна, та не для мене. Так, я знайшла себе у деяких іграх. Сам автор описує ігри, як певні ситуації, що маскують мотивації та приводять до вже чітко сформованого результату. Все наше життя побудоване на іграх між людьми. А в основі всіх відносин лежать теж ігри, які мають приховані цілі. Як захиститися і звільнитися від нав’язаних ігор як раз ця книга. Але для мені вона виявилася зовсім не цікавою.