Скажу вам, що автор майстерно володіє словом, завдяки чому мимовільно поринаєш у епоху князів і визначальних подій сивої давнини. Цікаво, захопливо й просто з книги дізнаємось про запровадження християнства, мужусобиці, боротьбу за збереження цілісності могутньої Київської Русі, а також красу і багатство наших земель. Ця книга — справжня знахідка для поціновувачів історичної прози, а також кладязь мудрих думок і порад. Не втримаюсь і наведу цитату з «Ідоли падуть» зі, здавалося б, простою, очевидною, але важливою думкою: «Ти могутній, Володимире, дивишся перед себе, як ніякий володар перед тобою, може, за твоїм прикладом піде колись і твій син. Та нема в тебе вдоволення, спокою душі, щастя. Щастя! Воно не привид, не сон і не мрія, воно існує справді, але не у світі, тільки в людині. Тож коли хто скаже тобі: "Моє щастя у цьому чи другому, чи то при боці оцієї людини", — то це брехня! Щастя — це як краса зелені або цвіту. Його нема ніде у світі, тільки ми чуємо його серцем самі, а поділитися ним не можемо ні з ким...»