Хто ти є? Як прийняти себе та зрозуміти інших» Ліз Бурбо — надихаюча книга про самопізнання, прийняття власних емоцій і побудову здорових стосунків із людьми навколо. Авторка дає практичні поради, як розпізнавати свої внутрішні блоки, страхи та комплекси, а також вчить цінувати власну унікальність. Це книга для тих, хто прагне гармонії із собою, усвідомленості та кращого розуміння інших

Книга Ліз Бурбо "Хто ти є?" надзвичайно мене обурила. Я розчарована, що досвідчений психолог пише такі дурниці. Це не варто друкувати і витрачати папір. Розділи 7-12 особливо викликають сміх і сором. Наприклад, у третьому розділі автор стверджує: "Основа будь-якої критики - це любов". Хіба образливі слова можуть бути проявом любові? Четвертий розділ говорить: "Я б хотіла навчитися…" = "Я хочу, але мені страшно". Відколи бажання щось зробити, але відсутність часу, робить людину боягузливою? У п'ятому розділі: "Здається, що тебе обманюють чи від тебе хочуть щось вкрасти? Якби ти сама не була така, ніколи не могла б так подумати". Це заперечує існування інстинкту самозбереження. Шостий розділ: "На вас нападуть? Не дивуйся, сама підживлювала цей страх - воно справді здійсниться". Як можна таке писати, будучи психологом, ігноруючи почуття тривожних людей? Сьомий розділ: "Їси м'ясо? Заїдаєш невиражену емоцію!". Це просто абсурд. Восьмий розділ: "Попри надмірну вагу ти одягаєш речі, які видають твій жир? Це навмисно, щоб люди сказали, що ти негарна". А через дві сторінки: "Експериментуйте, одягайтесь як вам подобається!". Авторка явно заплуталась у своїх думках, суперечить сама собі: спочатку критикує вибір одягу для людей з надмірною вагою, а потім закликає експериментувати з одягом. Про розділи 10-12 навіть не варто згадувати, настільки вони безглузді. Стверджувати, що хвороби пов'язані лише з психологічними причинами, абсурдно, враховуючи, що існує понад 6000 рідкісних захворювань, більшість з яких генетичні(72%!) або інфекційні (1200!). Останній розділ наповнений кліше про те, що людина – це світло. Розділ наповнений пустими словами. Післямова містить самовпевнені твердження… автор має нахабність радити прочитати книгу кілька разів, хоча вона абсолютно не варта уваги, обман і розчарування. Витрачені на неї гроші – це просто даремно викинуті кошти. Я купила її, щоб пізнати себе та дізнатися щось нове, але отримала лише купу нісенітниць. Не знаю, що тепер робити з цією книгою, яка виявилася повним провалом.

Не рекомендую, дуже розчарувала книга. Виглядає як потік думок авторки, через це важка для прочитання. 2 бали за те, що основна ідея книги корисна і має сенс. Але зрозуміти цю ідею достатньо прочитавши зміст, не варто витрачати часу на решту книги.