Історія про будинок, який об’єднав усіх. Здавалося жив собі чоловік, писав історії, кохав лише одну жінку, яка давно померла і все. Більше нічого особливого про нього сказати не можна, хіба те, що він збирав загублені речі і мріяв повернути їх колись власникам. Та особливим є будинок, у якому він мешкав. Старий письменник заповів свій будинок своїй помічниці разом з проханням повернути усім їх знайдені речі. Та як це зробити жінка не уявляла. Переїхавши до вілли, вона познайомилася із місцевою дівчиною, яка була сонячною людиною, але попри те досить кмітливою. Вона допомагала повертати загублені речі та якось інтуїтивно відчувала їхню історію та переживання людей, які їх втратили. А ще дівчинка допомагає новій подрузі налагодити особисте життя, сприяє тому, що вони із садівником нарешті освідчилися у своїх почуттях. У книзі детально змальоване життя жінки середнього віку, невдале заміжжя, потім невдалі побачення і нарешті шанс стати щасливою. Крім того історія порушує важливі проблеми, як от гомосексуалізм, проблеми батьків і дітей, плагіат, дружба і вірність. Врешті решт головній героїні вдається повернути найголовнішу втрачену річ і водночас повернути спокій своєму померлому другу.

Я не любителька банальних романтичних історій, а їх у цій книзі цілих три, а деякі з них наповнені не зовсім оправданою односторонньою жертовністю. Але основна проблема не в цьому, а у примітивності стилю авторки. Саме через це я не могла заставити себе вдумливо читати, нудьгувала. В історію трапляється занадто багато другорядних негативних жіночих персонажок, яким авторка не соромиться дати свою нищівну оцінку, підкріплюючи її повними зневаги і жовчі виразами, при цьому негативні чоловічі персонажі зведені до мінімуму і не критикуються так явно. Не зрозуміло, для чого введена в сюжетну канву дівчина з розумовими відхиленнями, адже проблема ставлення до таких людей ледь затронута. Купа розділів, де нічого важливого не відбувається. Так, можливо вони мали за мету розкриття характерів і стосунків героїв, але для цього обрані якісь стандартні і нецікаві ситуації. Взагалі, в мене склалось враження, наче цю книгу написала дівчина-підліток, яка ще тільки мріє про перше кохання, а не доросла жінка, що так багато всього пережила. Настільки все зображено поверхнево, світобачення занадто сильно розділене на чорне і біле, сюжету і почуттям не вистачає реалістичності, містика ж просто викликає сміх. Всі події - наче згідно якомусь плану, якби це був фільм, то я б сказала, що актори дуже погано грають. Хоча було декілька моментів, коли я підтримувала героїв у їхніх поглядах, але вони не відігравали важливої для сюжету чи ідеї твору ролі. Із незвичного – запам’яталась любов авторки до нестандартних рішень при описі відтінків. Із позитивного – герої читають хороші книги, багато цитують кінематограф.