Це просто неймовірна історія про дорослішання. Юна дівчина Софі перетворюється на стару бабусю, що характеризує її внутрішній світ. Вона - старша сестра, і завжди вела себе як доросла, робила все, щоб її не вважали дитиною, адже знала, що має багато і важко працювати, так як гарна доля випадає тільки молодшій дитині (як пишуть у казках). Час, проведений у тілі бабусі, зробив її сміливішою. Вона зрозуміла, що нічого поганого не трапиться, якщо вона буде поводитись так, як сама того хоче, проявлятиме характер. Вона зрозуміла і те, що порядок народження зовсім не впливає на те, яка доля чекає на людину. Все залежить тільки від самої людини. У той же час історія знайомить нас із великим чарівником Хаулом, якого знають у багатьох частинах світу (при чому не тільки чарівного) під різними іменами. Десь він - придворний чарівник, а десь - злий чаклун, який їсть серця молодих дівчат, а десь - легковажний, брат. Та все це просто маска, аби приховати справжнього, лінивого зазнайку, який тільки те й робить, що командує, а коли справа стає серйозною, як у випадку з війною, він робить усе, аби уникнути участі і відповідальності. Зрештою, він стає дорослим, піклується про близьких і рідних і, навіть знаходить ту, кого хоче бачити поруч усе життя. Ця історія про дорослішання, пошуки себе, справжнє кохання і, просто, про неймовірні пригоди друзів. Неймовірно гарною є мова письменниці. Вона описує все настільки детально, що у Вас просто не вийде не побачити наживо написане (тим паче, якщо у Вас гарна уява) Діана Вінн Джонс, хоча і пише книги для дітей, проте рекомендую прочитати саме цю книгу в підлітковому і навіть дорослому віці.

Вперше познайомилася із "Ходячим замком" саме завдяки анімаційній адаптації. Закохалася в естетику та сюжет і вирішила таки прочитати першоджерело. Книга дійсно чимось відрізняється від переосмисленої версії Міядзакі, але порівнювати їх дуже цікаво. Не буду переказувати сюжет, а напишу лише, що у книзі натуральні діалоги, і всі події, що тут відбуваються, якимось чином не сприймаються як щось супермагічне - вони дуже органічні і не дратують (а таке буває, ну, коли забагато магії і кліше). Окремо слід виділити те, що Хаул придбав гітару і ходить з нею, навіть не вміючи грати на ній.. Також мені сподобалося, як тверезо Софі оцінює події, і як спокійно вона сприйняла той факт, що її перетворили на стареньку: вона навіть знайшла плюси у цьому. Рекомендую усім, хто любить фентезі, не сповнені кліше. Загалом, читайте мовою оригіналу і не пропустите дотепної гри слів і чудових діалогів авторки!

Повість "Мандрівний замок Хаула" захоплює ще з перших сторінок. Це видання дійсно неймовірне та гарне, книга м'яка та зручна при прочитанні. Раджу прочитати англійською, адже не так багато незрозумілих слів та складних висловлювань. Софі Хатер - найстарша з трьох доньок, а всім відомо, що їм не щастить. І от вона має залишитись працювати у капелюшковому магазині зі своєю мачухою. На диво, все що вона приговорює при майструванні справджується. Хтось вдачно вийшов заміж, хтось виграв лотерею. Магія, що ж іще? Але одного дня зла відьма перетворює Софі на стару бабусю, на жаль, вона не може нікому сказати, що під закляттям. Софі вирішує піти з міста і натрапляє на Мандрівний замок. Укладає угоду з вогняним демоном, Кальціфером, знайомиться з Хаулом, який опиняється не таким вже і страшним та злим. Протягом твору вона дізнається про світ чарів, намагається знайти вихід зі свого становища, допомагає своїм сестрам, відправляється на пошуки зниклого чарівника та принца. Кінцівка дуже чарівна та позитивна. Рекомендую прочитати продовження: Повітряний замок і Замок безлічі шляхів.