Емі – звичайна шістнадцятилітня американська дівчина, якій поламали усі плани на літні канікули. Вона була така щаслива від того, що буде усе літо зависати зі своєю найкращою подругою та своїм новим хлопцем, з яким вони тільки почали зустрічатися. А тепер усе зруйновано. Її біологічний батько вирішив забрати доньку та поїхати з нею на усі літні канікули на свою батьківщину – в Ізраїль. Емі називає свого батька донором сперми, бо лише в момент її зачаття він був у житті дівчини, а дзвінки раз на рік на день народження не можна вважати його присутністю у житті доньки. А тепер він чомусь вирішив, що може вирішувати за неї як їй провести своє літо. Тепер дівчина їде у «зону війни», до родичів, які про неї до цього дня не знали, та ще й щоб підтримати свою незнану бабусю під час її хіміотерапії. А коли Емі нарешті приїхала у цю засушливу країну, вона зрозуміла, що справи ще гірші. Вона не належить до цієї комуни; її двоюрідна сестра, з якою Емі має ділити кімнату, її на дух не переносить; вона не розуміє мови; всюди одна небезпека. Та ще й сусідський вісімнадцятирічний хлопець з першої ж хвилини її зненавидів. Тут зрозуміло, що любовна лінія буде «від ненависті до кохання». Книга просто ідеальна для літнього читання. Тут і спекотна погода Ізраїлю, тут і легка любовна історія, тут і саркастичні жартики головної героїні. Взагалі дівчина дуже ображена на весь світ за свої стосунки «мати-тато-донька», тому сарказм це її захисна реакція. І це той тип жартів, які я дуже люблю. Книга мені сподобалася. І вона закінчена, але є ще два продовження. Тому я буду їх читати.