Будьте готові до того, що відкладете всі справи, поки не дочитаєте цю книгу. Додав вражень ще й перегляд відео про Холодний Яр від проєкту «Хащі». Симбіоз цих двох неймовірних робіт залишив враження прожитого дня пліч-о-пліч із Юрієм Горліс-Горським.

Вперше я придбала собі "Холодний Яр" в с. Буда під час щорічних вшанувань Холодноярських Повстанців та Вільного Козацтва, в далекому 2013 році. Тоді, будучи студенткою історичного факультету, я страшенно зацікавилась книгою. Оскільки моє коріння лежить із Холодного Яру - с. Худоліївка, Медведівка, Трушівці, то це стало особистим... Щоправда, моя бабуся ( 1932 р.н.) зовсім нічого не знає про славнозвісну Холодноярську Республіку. Тільки що була якась "контра". Отак от якісно радянська влада зачистила повстання. Книга стала для мене відкриттям. Перед тим я прочитала "Залишенця. Чорного Ворона" Василя Шкляра, тому книга мені пішла дуже легко. Буду відвертою, "Холодний Яр" Горліса-Горського я перечитувала більше як 5 разів. Відповідно, розбираючи на цитати. Але почеркане і з закладочками у мене інше, старе видання. Саме це, академічне, прочитане лише один раз і стоїть красиве на поличці. Книга розібрана на цитати, які я активно використовую в повсякденному житті. Одним із найбільш улюблених моментів є сцена, де Андрій Чорнота говорить про ментальність українського народу. Цитата : “А полюбуйся нашим нащадком великих прадідів, що потрясала колись мурами Царгороду! Навіть у своєму бойовому гімнові він називає ворогів не інакше як ласкаво, "воріженьками", які мають від чогось згинути як роса на сонці, бо він сам задобрий і залівнивий, щоб розбити їм голови ( ... ). К чорту наш український сентименталізм! Нам потрібний не мрійний пав'ячий хвіст, а вовчі зуби. Бо коли ми їх не будемо мати і не примусимо наших "приятелів" шанувати їх - Україна ніколи не буде щасливою. ” Андрій Чорнота\ Юрій Горліс-Горський, "Холодний яр" Закінчуючи, скажу, що цей роман-мемуари вартий уваги кожного, хто має честь називати себе українцем. Дуже раджу до прочитання та придбання для власної домашньої бібліотеки.

Вирішив прочитати даний твір за рекомендацією одного відомого культурного діяча, який за мотивами цієї книги написав чудову пісню. Тема боротьби за українську незалежність завжди привертає увагу, тому й "Холодний Яр" попався під руки. Під час прочитання в мене був незвичний резонанс: коли починав читати роман, було якось нецікаво, нуднувато, змушував себе читати, навіть подумував закинути цю книгу. Та ось, дочекавшись відпустки, все ж пересилив себе. Навіть почало подобатись і дуже зацікавився перебігом подій в цій історії. Забувши про передмову, до мене не одразу дійшло, що автор переповідає свої спогади, навіть його фото додається, зроблене під час його перебування під вартою. От тільки шкода, що у виданні лише перша частина спогадів. Дуже хочеться прочитати продовження, але воно, за словами упорядника, невідомо коли буде, бо досі не знайдено відповідне джерело. Тож маю бажання і надію, що невдовзі академічне видання другої частини "Холодного Яру" все ж побачить світ, бо нема бажання читати інші видання, оскільки там багато помилок та перекручень.