Після прочитання першої частини трилонії Ренсома Ріггза ,,Дім дивних дітей'' мене буквально захопив містичний світ, де живуть дивні діти, імбрини та пустоти. Сюжет розповідає нам про продовження пригод Джейкоба Портмана та його друзів, які змушені вирушити до Лондона часів Другої світової війни аби знайти свою наставницю - Міс Сапсан. Тепер Джейкобові загрожують не тільки витвори, а й страхи війни: вибухи, бомби, ворожі солдати та страшна розруха... Ця частина дійсно більш темніша та жорстокіша, аніж попередня. Майбутнє для головних героїв вже не таке радісне, як здавалося, коли поруч була мудра міс Сапсан. Персонажі розвиваються, у небезпечних ситуація вони відкриваються із зовсім непередбачуваних сторін. Мова автора легка у сприйнятті, напруга зростає з кожною сторінкою, а динаміка не дозволяє засумувати ані на хвилину. До того ж старовинні фотографії, що присутні у романі, додають неабиякої атмосферності. Від мене однозначно 5/5. Рекомендую і обов'язково читатиму продовження. Книга, яка точно сподобається тим, хто любить фентезі та пригоди із краплиною містики.

Це друга книга про дивних дітей та імбрин, які їх захищали. Дивні діти володіли незвичайними здібностями (вміли літати, бачити чудовиськ і боротися з ними, оживляти мертвих, піднімати важкі предмети, прискорювати зростання рослин, бачити пророчі сни тощо). Цього разу дивні діти залишилися без виховательки міс Сапсан і без будинку, тому вирушили на пошуки міс Корольок – іншої імбріни, яку ще не викрали чудовиська, аби вона допомогла дітям повернути міс Сапсан та її людський вигляд. У подорожі Англією діти часто наштовхувалися на інших дивних дітей (дехто з них приєднувалися до їхньої групі), билися із чудовиськами, рятувалися від повітряних нальотів (події роману охоплюють часи Другої світової війни). Однак знайшовши міс Корольок, дивні діти зіткнулися з новими, більш заплутаними проблемами. Як і в усіх книгах трилогії, у цій книзі також є дивні фотографії незвичних людей і місць. Єдина різниця полягає в тому, що в попередній книзі фотографії вдало доповнювали оповідь і тому захоплювали та лякали (було відчуття, що автор спочатку знайшов дивні фотографії, а потім вигадав сюжет книги), а у другій книзі певні фотографії видалися не дуже доречними, адже не мали стосунку до головної лінії. Фотографії незвичайні, і сюжет захопливий, однак у другій книзі мало фотографій, які б по-справжньому лякали. В цілому, книга цікава, у ній більше екшну і насилля.