Сакура хвора не невиліковну, смертельну хворобу, і їй залишилося жити не більше року. Тому дівчина намагається не впадати у відчай, а проживати ці останні дні на повну, радіти кожному дню. Дівчина запримітила свого відлюдькуватого однокласника, який ні з ким не товаришує, а проводить весь час із книгами. І так виходить, що саме він, єдиний крім сім'ї дівчини, дізнається про стан здоров'я Сакури. І лише з ним вона може не боятися говорити про ті речі, які її так турбують. А ще вона вирішила останні свої дні присвятити тому, щоб навчити хлопця жити, спілкуватися з людьми та виходити із зони свого комфорту. І спочатку ти думаєш, що саме про це історія - про те, як популярна школярка намагається показати непопулярному хлопцю, як він неправильно живе. Але це зовсім не про те, і коли вся суть виливається на зовні, то просто мурашки по шкірі. Останні десь сорок сторінок читати було дуже важко, бо крізь сльози нічого не було видно. Це така зворушлива і важлива історія про дружбу, кохання, доброту, співпереживання та знаходження і становлення себе як особистості, що дуже дивно бачити таку історію в форматі манги. До цього я читала мангу лише як розважальну літературу, але це зовсім інший рівень. Дуже раджу цю історію.