Панас Мирний творив у стилі реалізму, тобто, без прикрашання, описував життя таким, яке воно є. Життя тоді було дуже складне, оскільки в країні в основному жили селяни - бідні та нещасні. Їх добробут залежав від одного чинника, який все вирішував за людину: будеш ти щасливим чи багатим чи ні. Це була земля. Нема землі - не будеш отримувати прибуток, оскільки інших джерел грошей не було. Книга сама по собі вже неординарна, бо в неї збита хронологічна послідовність: спочатку описуються дитячі роки Чіпки, і далі його життя, а потім друга частина твору - переїзд до села Мирона Гудзя. На його очах і утворювалися Піски з нічого, тому що раніше Піски були лише козацьким поселенням. За особливості композиції Білецький назвав роман "великим будинком з багатьма надбудовами і прибудовами". ХРВ має основні лінії розповіді, такі як життя Чіпки і життя Максима Гудзя, сина Мирона. Окрім них є багато особливостей і пригод що траплялися їм на шляху. Псевдонім автора теж цікавий, бо прізвище Мирний показувало прагнення людей до мирного життя і добробуту. Роман був написаний не тільки Панасом Рудченком, чиновником, що хотів змінити життя тодішніх селян, а й в авторстві зі своїм братом Іваном Біликом, письменником, який добре знав історію свого краю, що й дав історичне підґрунтя роману.

Життя українських селян чомусь протягом століть супроводжувалося різними негараздами - то панщина, то злодійства, то ще щось. Не уникла негараздів і сім'я Варениченків - баба, мати та син. Змалечку Чіпці не щастило у стосунках з однолітками. Хлопець дуже переймався, в бабуся намагалась його розрадити. Йшов час, хлопчина ріс, а сім'я жила у злиднях, тож треба було вже й йому заробляти на хліб. Знайшов роботу та й працював собі, а в дорослому віці вже працював на своїй землі. На жаль, біда прийшла до Варениченків - відібрали землю, а земля, як відомо, чоловіка годує. З цього моменту все полетіло шкереберть - пияцтво, розбишацтво... Я все сподівався, що Чіпка прийде до тями, схаменеться. Це сталося, та ненадовго. Наче й одружився, й став жити для сім'ї, навіть стало заможним сімейство, так ні, все одно щось дошкуляло. Якби ж усе було інакше... У творі є одна дуже правдива фраза: «Кожна дівка, поки не вийшла заміж, то й добра, а як зв'язала руки, то зараз і почне витребенькувати». Так, жінки справді є такими, тож немалий вплив мали жінки й на Чіпку. Шукав від правди все життя, випитувався її, та все одно у неправді й потонув.