Вирішив надолужити шкільні роки прочитанням роману «Хіба ревуть воли…». Важко описати наскільки вразила мене робота Панаса Мирного. Не хочу зайвий раз повторюватися стосовно Чіпки Варениченка, тому згадаю інших героїв та важливі моменти роману. Окрім самого Чіпки, Панас Якович детально описує життя Мотрі, Грицька, Івася, Мирона Гудзя, Явдохи, Максима, Лушні Тимофія та ін. Мене такий підхід автора надзвичайно вразив. Яке ж поле для порівнянь, читачу, усіх героїв! Окрім цього, це можливість зрозуміти наскільки по-різному розвиваються життя окремих героїв, хоча й вони живуть усі в одному селі чи окрузі. Вразили моменти виховання та педагогіки. Наскільки дитинство впливає на подальшу нашу долю. Проте, на прикладі Чіпки, автор зображує що минуле залишає свій відбиток на нас, проте ми самі є будівниками нашої долі. Так, Чіпка ще змалку розчарувався в людях. Але ж у нього прекрасна сімʼя - працьовита мама та любляча бабуся. Також найкращий друг Грицько, якого усіх довкола шанують. Та дружина Галя яка невимовно його кохає і готова важко працювати на благо родини. Але він зробив вибір на користь друзів пияк з якими докоряв на усіх несправедливих. Моменти філософії автор також не обійшов. «Життя прожити - не поле перейти», «Очікування смерті гірше самої смерті», «Легка тОму робота, хто пестить у серці надію, що не марно вона піде». Наскільки життєвими та мотивуючи ми є слова великого автора Як вдало він описує довколишню природу: - «Куди не глянь - скрізь розгорнулося, розпустилося за пишним зеленим цвітом». Після таких слів ти помічаєш наскільки наша природа «жива» - кольорова, безкрая, гармонійна. Соціальний аспект не залишився осторонь. Ті хто нас оточують є нашим відображенням. У Чіпки був вибір: шаноблива сімʼя, любляча дружина та працьовитий Грицько чи друзі пияки та інші розбійники метою яких лише грабіж та помста. Також, на прикладі порівнянь героїв автор нас мимоволі підводить, що в складні часи, періоди бідності та тяжкої праці, все ж таки можна утриматися «на плаву», будувати сімʼю та робити щасливим сімейне гніздечко. Грицько тому яскравий приклад. Також Мотря пропонувала Чіпці кинути пияцтво та піти наймитувати хоч за шмат хліба. Але він вирішив обрати варіант ще гірший. Тут можна лише ствердити, що в складні часи виживуть лише люди з моральним стержнем та внутрішньою стійкістю до обставин. Зрештою, мало одного коментаря для висловлення всієї думки стосовно блискучого роману

Філософський вислів взятий з Біблії, який став заголовком відомого роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» змушує замислитись над протистоянням добра і зла. Чи міг Чіпка прожити своє життя по іншому? Молодий, працьовитий чоловік, який своїми силами досяг благополуччя і вибився з колії через несправедливість. На жаль, йому не вистачило сили волі пережити негаразди, не здатися і пливти проти течії. Замість того, щоб взяти себе в руки і стати відповідальним за своє життя Чіпка почав шукати винних. Були моменти, коли мені хотілося дати прочухана і наставити його на шлях істинний. Як в книгах так і в житті розгульний спосіб життя і горілка згубили не одного перспективного чоловіка. Панас Мирний чудово описує проблеми в сім’ї і суспільстві. Загалом його твір змушує переосмислити цінності, задуматись над вчинками героїв. Мені було важко читати не тільки через наявність багатьох бічних ліній, але й через психологічний тягар. Не дивлячись на це книга варта уваги.

Читаний, розібраний, перебраний твір зі шкільної програми (і таємно ненависний всім школярам чи що))). Розгортається широка драма іншування і соціальної незахищеності в буржуазному суспільстві. Приблизно так воно описане і в пострадянських хрестоматіях з української літератури. Але, попри шалену радянську пропаганду і оскому, яку той Чіпка набив усім, твір все таки дійшов до наших днів, його і далі дискутують, обговорюють, він надалі є і в тій же шкільній програмі. Тому, очевидно, що його і художня вартість, і ті проблеми, які закладені дійсно важливі. Мені, звичайно, хотілося б сподіватися, що та проблема безбатченка, соціального приниження зараз, в 21 столітті вже не настільки гострі. Суспільство вже так агресивно не іншує і не відокремлює і таких дітей. Соціальні ліфти для них все таки десь гнучкіші. Але, звичайно, твір необхідно мати в себе. Бо і дітям скоро в школі теж треба буде вчити. І розуміти взагалі українську літературу в її еволюції без цього твору неможливо. Та і погляд збоку на трагедію чужих дітей з неповноцінних сімей сам по собі важливий.