"Хіба ревуть воли, як ясла повні", написаний братами Панасом Мирним та Іваном Біликом досі залишається культовим твором української літератури. Це ціле епічне полотно, на якому розгортаються події та переплітаються долі. Коли я дочитала цей твір, я була вражена. Вражена кількістю персонажів, і як досконало автор описав кожного з них. Звісно, були і недоліки. Іноді твір було важкувато читати, особливо моменти, де описувався тогочасний політичний устрій, тож доводилось користуватись інтернетом, аби втямити суть. У творі можна чітко відслідковувати розгортання трьох сюжетних ліній: історія роду Чіпки, історія роду Максима Гудзя та історія села Піски. Розділи не завжди йдуть в хронологічному порядку, і це допомагає зробити твір ще цікавішим. Найбільш мене вразило те, як автор ці сюжетні лінії переплітає між собою. На початку твору ми бачимо молодого юнака, а наприкінці - чоловіка, якого ведуть на Сибір. Це своєрідна еволюція Чіпки. Складна, але в той же час майстерно розкрита. Ми бачимо і малу дитину, на яку всі озлобились, і молодого чоловіка, який штовхнувся з соціальною несправедливістю і втратив землю. Бачимо ми і безпробудного п'яницю, і щасливого сім'янина та хорошого господаря. Перед нами постає і злодій, а в кінці навіть вбивство. Роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" це історія не тільки Чіпки, а і багатьох людей, які ставали на слизький шлях. Хтось в пошуку правди, хтось, щоб нажитись. Однозначно, цей роман вартий вашої уваги.