Хоча дещо шкода, що в цій серії літератури видавництво вирішило не включати всі твори Карпенка-Карого в одну книгу, згодом я мусила визнати: це врешті виявилося правильним варіантом. Саме під цією палітуркою зібрані найбільш проблематичні і водночас найбільш складні для сприйняття драми - еге ж, жодної комедії, як не придивляйся, в жодній з них не побачиш. Кожний із вміщених сюди творів читаєш так, наче резинку за собою тягнеш - подеколи продираючись крізь жахливий суржик (дійсно, навіщо потрібно було так нещадно калічити обидві мови, хоча одну з них знаєш досконало?), або ж не розуміючи, як саме вставки з буденного життя відтіняють особистість. Найскладніший тут, безперечно, "Сава Чалий" - мабуть, єдина драма, повністю присвячена боротьбі українського народу за право на власну віру проти польських загарбників. Крім того, що дії розділені ще й на менші картини, власне сам сюжет важкий для сприйняття. Дуже сильна ідеологія і у вельми категоричній формі. Нарешті, тут зображена дуже гостра для будь-якої епохи й від того ще неприємніша проблема: факт, що не можна врятувати всіх і кожного, а якщо обрати можливість захистити тільки певну групу людей, то доведеться заплатити ціну, чи не гіршу за смерть. На друге місце можна поставити "Хазяїна" - тільки в ньому можна знайти бездоганні приклади характерів справжніх людей-акул, здатних на будь-яку підлість заради наживи. І головний герой, попри всю свою пиху та жадобу грошей, навіть не найгірший з них - його заступники доповнюють як один одного, так і свого господаря. Так, що врешті через них гине безневинний чоловік, якому приписали скоєне одним із них. І, нарешті, відомий кожному старшокласникові "Мартин Боруля", що багато в чому перегукується з Мольєровим "Міщанином-шляхтичем" - гадаю, тільки це порівняння вже характеризує твір на 70%. Але об'єднує їх одне - в кожній драмі головному героєві належить зробити вибір - не між кращим і гіршим, а між поганим і ще гіршим. А що за наслідки не може поручитися жоден з них, то й Пузир, і Слава, і Мартин опиняються в надзвичайно складних обставинах, які одному коштують здоров'я, другому - життя, а третьому - мрії. Тут в дію вступає іронія - не зробивши вибору, все одно опиняєшся на пустищі.

Я не маю нічого проти автора, а навпаки, дуже полюбляю його твори, але це видання має дуже багато одруківок, які іноді дуже кидаються в очі: розділові знаки, яких там і не має бути; відсутність розділових знаків, замість знаку питання може стояти "7"; яви виділяються жирним шрифтом та тим, що вони знаходяться посередині, але деякі з них не оформлені таким чином та є звичайною частиною тексту. Повторюсь, що не маю нічого проти автора, але читаючи це видання, спадає на думку, що воно не проходило жодної редакції та було написано поспіхом, тому не переглядалось після написання. Книга не з дешевих, тому й хотілось би очікувати гарної якості не тільки від папіру та того, як віддруковані літери, а й мінімальної наявності граматичних та пунктуаційних помилок.

Якщо ви ставитеся досить скептично до прочитання драматичних творів, то збірка Івана Карпенка-Карого саме для вас. Чому? Бо вона показує, що інколи читати драматичні твори так само цікаво, як і дивитися їх на сцені. Іван Карпенко-Карий ( справжнє прізвище - Тобілевич) не дарма вважається одним із найбільш відомих діячів української культури і мистецтва. Ще за життя його акторська гра і п'єси набули нечуваної популярності. Проте навіть зараз, у двадцять першому столітті, драматичні твори Карпенка- Карого не втрачають своєї актуальності. Дана збірка містить найвідоміші п'єси видатного актора, а саме :,,Хазяїн'' , ,,Сава Чалий'' та ,,Мартин Боруля''. Кожен твір наповнений духом українського народу, його звичаями, піснями і відважними героями. Коли читаєш п'єси Карпенка-Карого, в уяві яскраво постають герої і події, що їх супроводжують. Мені сподобалося, навіть попри те, що читати драматичні твори не надто люблю.Я впевнена, що такі твори( і їх постановки в театрах, звісно) будуть популярними ще не одне десятиліття. Рекомендую до прочитання! Від мене 5/5.