Максимально не моя чашка чаю. Зрозуміло, що це історія, заснована на досвіді авторки і саму історію я не можу оцінювати (враховуючи, що закинула її на 47-ій сторінці), але це все ж художка. І як же нудно вона написана. Багато зайвих деталей, як на мене, і при цьому не вистачає динамічності. Нічого не відбувається але і немає над чим сильно подумати. Стиль скупий. Головна персонажка бісить, як і практично усі довкола. Я розумію, що цьому є причина і не можу повноцінно засуджувати це в Мелінді, але читати це неможливо. Купа лукістичних коментарів і поверхневих тверджень, це втомлює. Вчергове утвердилась, що твори від лиця підлітків/дітей не моє. Сподівалась що тут буде більше рефлексій від лиця дорослої жінки, але то вже мій факап

Дочитала книгу Лорі Хальс Андерсон "Говори". Купувала її дочці "на виріст", за рекомендацією знайомої, але намагаюсь усе спершу читати самій, щоб знати, достойна література, чи не література взагалі. Оповідь від імені дівчинки-підлітка, яка після певної події (зґвалтування) стала парією в школі. Ну і як ото воно, коли ти сам-один, нікому не потрібен, батьки тебе не розуміють (таке ж у всіх було?), подруг немає, тебе ніхто не сприймає і взагалі вважають дивною і депресивною. Написано дуже гарно, чітко, захопливо. При цьому книга не товста, прочитати можна за 3-4 години. Деякі думки просто б'ють - настільки вони чіткі і однозначні. В коротеньких реченнях настільки глибокий зміст... І, головне, ти знову переживаєш той час, коли був підлітком і тобі здавалося, що ти сам на сам з усім світом. Внутрішньо знову переживаєш оте відчуження і нерозуміння і тотальну самотність. У кого є дочки-підлітки - дуже раджу. Самим теж можна прочитати - просто ми, мабуть, уже сприймемо це інакше - як переживання колись, а нинішнім підліткам це просто таке одкровення.

Це дуже тоненька книжечка, яка оповідає нам сумну історію. Сподіваюся, що не буде спойлером, якщо я скажу що це історія зґвалтування, та того як дівчина намагалася жити після цього. Головна героїня раніше була звичайною дівчинкою з купою друзів і нормальним життям, але цього року вона стала парією і ніхто не хоче х нею спілкуватися. Дещо сталося з цією дівчинкою, що зруйнувало відносини з її друзями, але спочатку ми не знаємо що само та не знаємо ніяких подробиць того що сталося. І до того що усі друзі полишили Мелінду її теж батьки не звертають на неї уваги, та й взагалі вони не розуміють що поведінка дівчини змінилася не через дорослішання. Але у них самих купа проблем з роботою з відносинами, тож вони не звертають уваги на дочку. Ось ви мені інколи кортіло навіть стусана дати та сказати ну дивіться ж на свою донечку а не крізь неї. Інші дорослі у житті головної героїні, які могли б їй допомогти це вчителя, та вчителя у цієї школи не дуже добрі, тому дівчинка зостається сам на сам з тим що сталося і для неї це досить важко. Так важко що вона перестає розмовляти, але оточуючим байдуже на це. Ця книжка написана простою мовою, з дуже й дуже простими реченнями, але це виглядає органічно. На жаль, вона мене не розчулила, мені було сумно, але мені чогось у цьому тексті не вистачило. Ще хочу додати що за мотивами цієї книжки знято фільм, який мене теж зацікавив. Обов'язково його перегляну.