Книжка мені сподобалася, але я поставила їй 4/5, тому що хотілося, аби вона була щонайменше вдвічі більшою. Мені не вистачило більшої кількості авторок, щоб тема була розкрита ширше й детальніше. Під час читання мене постійно не полишала думка, що тут мала б бути ще одна важлива постать. Наприклад: Джейн Остін і Шарлотти Бронте, без яких важко уявити історію жіночої літератури. Також хотілося побачити Симону де Бовуар, Маргарет Етвуд і Тоні Моррісон, яка відкрила новий погляд на жіночий досвід через поєднання тем статі, раси та історичної пам’яті. Із українських авторок мені не вистачило розкриття постаті Наталі Кобринської, а також сучасних письменниць, які творять українську літературу сьогодні, — Оксани Забужко, Софії Андрухович, Ірини Карпи. Хотілося б побачити більше імен і з інших країн, щоб історія літературного фемінізму виглядала ще більш всеохопною та дозволяла простежити, як ці ідеї розвивалися в різних культурних середовищах. Загалом хочеться подякувати авторам за те, що вони зібрали таку добірку й популяризують історію жіночого письма. Особливо цінно, що така книжка з’явилася українською, адже на нашому книжковому ринку поки що дуже бракує подібних видань — доступних, добре структурованих есеїв, які знайомили б читачів з історією жіночої літератури та її ключовими постатями. Сподіваюся, що колись ця книжка матиме продовження або значно розширене видання.