«Глінтвейн дорогою на Говерлу» — це дуже спокійна і розважлива поетична книжка, в якій усе знає своє місце і свій час. Її композиція чітка і виразна, і чотири частини збірки — «серце», «думки», «душа» і «гори» — це не просто маркери, які тематично структурують книжку, а радше пріоритети, на яких будується мала приватна авторова життєва філософія, оправлена в поетичну форму.

Любов, думання про світ, стосунки з Богом і життя серед гір — це основні вектори, які визначають траєкторію письма. А наявність цих чотирьох речей на щодень — любові, думання, віри і життя у своїй малій батьківщині — як видно з погідних інтонацій віршів, і є тим, що робить людину щасливою.

"Вавилонські вежі давно збудовано, давно зруйновано, і вони встигли вкритися сонячним інеєм. У світі, в якому всі слова сказано, найважче зізнатися в коханні. Тоді можна щиро зробити вигляд, що ти перший на землі відчуваєш любов – і говорити про неї і до неї так, наче раніше про це ніхто не говорив. Наївно? – Безперечно. Бути «наївним поетом» у світі, в якому всі вірші вже написано? І, кажуть, усі вірші на світі написано про любов. Коли опирається мова, залишається довіритися безпосередності фізичних відчуттів. Чим смакує кохання, наприклад? Розділене – яблуками і корицею на сніданок. Невзаємне – оселедцем і цибулею на вечерю. А любовна гарячка – це, значить, просто піднялася температура. Скажіть, що це не наївно. Скажіть, що це не чесно. Писати наївні поезії про любов складно. Бути при цьому чесним майже неможливо. Скажіть, що йому це не вдалося".

Ганна Улюра