Читая книгу, я полностью разделял чувства автора. Автор решил рассказать миру историю своей семьи, но не только. Даже не только своего сложного региона, а целого социального формирования, известного, как "гилбили". До этой книги я о таких не слышал. Гилбили преимущественно белые люди из рабочих и в последствии безработных семей, часто ирландского происхождения. "Гилбили", это что-то из того же раздела, что и "оки" у Стейнбека в книге "Гроздья гнева". Ирландцы и шотландцы и их потомки достаточно долго составляли основу рабочего класса в Америке, трудовой суровый люд - это люди специфические, со своей психологией и взглядами на политику. Другое название "гилбили" - это "рэднэки" или "белое отребье", вторые два варианта слышали, наверное все, кто хоть как-то что-то смотрит-читает американское. Автор достаточно откровенно говорит о них, призывая тем не менее отнестись к этим людям с меньшим пренебрежением и предубеждениями. Это люди, которые вкалывали на шахтах, на металлургических заводах и прочее, а потом промышленность практически умерла после нескольких кризисов. Этот регион - малая родина автора и он относится к ней со смешанными чувствами признательности, гордости и горечи. В этой книге - часть американской истории, которую не знают у нас и в Америке об этом не особенно говорят. Гилбили - люди гордые.

Особисто я постійно слідкую за новинками видавництва "Ніка-Центр". Це видавництво не дуже відоме, не таке розрекламоване як конкуренти, не володіє власною торговельною мережею, чи бодай хорошим веб-сайтом, зате в ньому виходять чудові нон-фікшин книги, наприклад: "Посіви пандори", "Піднесення заходу", "Загадка капіталу" і т.д. Зрештою і мого улюбленного Джареда Даймонда "Ніка-Центр" видала значно раніше за "КМ-БУКС"! Хочу поділитись своїми враженнями від книжкової новинки - "Гілбільська елегія. Спогади про родину та культуру в стані кризи" Венса Джеймса Дейвіда. Коли я прочитав анотацію, мене зацікавила тематика книги, а оскільки ціна виявилась не високою, то вирішив ризикнути і придбати книгу невідомого мені автора, не прочитавши жодних відгуків чи рецензій. Я не прогадав! Не буду переповідати анотацію, читач вже ознайомився із нею, і знає хто такі гілбі, поділюсь лише своїми суб`єктивними враженнями. Отже, книга написана дуже цікаво, зворушливо, інформативно. Джеймс Дейвід Венс на прикладі своєї сім`ї розповідає історію життя трьох поколінь гілбі. Перед нами постає картина відчайдушного виживання в часи Великої депресії, героїчна боротьба під час Другої світової війни, важка праця під час післявоєнного економічного буму, труднощі адаптації сільських жителів у великих містах, і зрештою досягнення економічного добробуту та "щасливе" життя в одноповерховій Америці. Власне сучасним США відведено найбільше місця, здавалося б третє покоління гілбі досягло своєї американської мрії та мало б насолоджуватись добробутом, але тут виникають інші проблеми: алкоголізм, наркоманія, зникнення робочих місць в промисловості, злочинність. В книзі надзвичайно майстерно висвітлені звичаї та ментальність гілбі - цих простакуватих, суворих, грубих, але дуже простодушних та щирих провінціалів. Автор в свої 35 років явно володіє талантом майстерного оповідача, спостережливістю соціолога та робить висновки характерні для досвідченого політика. На що схожа книга? Насамперед це автобіографічна розповідь, хоча з іншого боку це типовий репортаж в стилі польської школи репортажу. Не зважаючи на простий стиль написання, в книзі піднімаються дуже серйозні питання кризи сучасного американського суспільства: наркоманії, алкоголізму, зникнення робочих місць для синіх комірців, падіння рівня трудової етики і загалом морального занепаду суспільства. В принципі, висвітлюються ті ж самі питання, що і в Ф.Фукуями та П.Б`юкенена, але в значно доступнішій та цікавішій формі. Після написання книги Джеймс Дейвід Венс здобув загальноамериканську популярність та планує балотуватись в Конгрес від Республіканської партії. Додатково хочеться відзначити професійний та надзвичайно якісний переклад Тараса Цимбала. На жаль багато сучасних перекладачів перекладають просто жахливо. От в кого варто повчитись майстерному перекладу так це в Тараса Цимбала! Якщо коротко - обов`язково купуйте і читайте!