Гаррі Поттер і прокляте дитя
Бумажная книга | Код товара 685237
Yakaboo 3.9/5
Автор
Джоан Роулинг, Джек Торн, Джон Тиффани
Издательство
А-ба-ба-га-ла-ма-га
Серия книг
Гаррі Поттер
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
2016
Переводчик
Виктор Морозов
Возраст ребенка
Подросткам, От 9 до 12 лет

Все о книге Гаррі Поттер і прокляте дитя

30 сентября 2016 года в Киеве в Украинском доме прошла презентация книги «Гарри Поттер и Проклятое дитя» на украинском языке. Согласно договоренности, адаптация пьесы британской писательницы Джоан Роулинг для разных стран началась только после того, как произведение официально представили общественности Англии. В конце июля в Лондоне состоялась пьеса по мотивам новой истории. 

Harry Potter and the Cursed Child. In English

Гарри Поттер и проклятое дитя. На русском языке

История повествует о дальнейшем развитии событий через почти 20 лет после описанных в «Дарах Смерти». Писательница отметила, что она написала не роман, а именно пьесу. Серия книг о Гарри Поттере на этом должна закончиться, однако Джоан Роулинг уже делала подобное заявление после выхода седьмой части. Несмотря на то, что фантастический роман имеет продолжение в непривычном формате, многие поклонники поспешили оформить заказ книги «Гарри Поттер и Проклятое дитя» заранее, чтобы не упустить возможность первыми прочесть ее. Сеть книжных магазинов Barnes and Noble и сайт Amazon Books объявили, что по количеству предзаказов в США книга установила новый рекорд, обогнав предыдущую историю о «Дарах Смерти».

Резонанс в массах вызвал выбор Джоан Роулинг актеров, которые исполнили роли в пьесе. Актриса Нуме Думезвени, имеющая темный цвет кожи, сыграла роль Гермионы. Автор отметила, что в романах ни разу не упоминался цвет кожи персонажа, однако для зрителей уже стал привычным образ мисс Грейнджер в исполнении Эммы Уотсон.

Дальше мы коротко перескажем историю. Внимание: впереди спойлеры.

Сюжет книги «Гарри Поттер и Проклятое дитя»

История начинается с того момента, на котором закончилась последняя книга: через 19 лет семьи Поттеров, Уизли и Малфоев встречаются на платформе 9 ¾. В поезде дети главного героя и Малфоя знакомятся. Они еще не знают, что будут учиться вместе на Слизерине. Этот неожиданный поворот событий приводит читателей в недоумение. Как мог сын такого могущественного волшебника оказаться не в Гриффиндоре? Скорпио Малфой и Альбус Поттер проучились вместе 3 года, после чего разворачивается основной сюжет книги.

Гарри и Гермиона стараются скрыть существование последнего Маховика времени, пользуясь тем, что они работают в министерстве магии. Об этом предмете узнает отец Седрика Диггори, который погиб в состязании за Кубок огня. Он просит главного героя воспользоваться Маховиком и вернуть Седрика к жизни, но волшебник не соглашается. Об этом узнает Альбус и решает украсть Маховик и осуществить желание старшего Диггори. На помощь ему приходят Скорпио Малфой и Дельфи Диггори, племянница отца Седрика. Маховик оказывается сломанным, и он может вернуть в прошлое только на 5 минут. После нескольких неудачных попыток изменить реальность прошлого, Скорпио Малфой просит помощи у верных друзей главного героя. С их помощью дочь Темного Лорда, Дельфи Диггори, оказывается в Азкабане, а настоящее становится прежним, и школа Хогвартс больше не принадлежит Пожирателям смерти.

Купить книгу о Гарри Поттере и Проклятом дитя в Украине (Киеве, Харькове, Одессе и других городах) можно уже сегодня на нашем сайте.

Читать полное описание
Свернуть
Характеристики
Автор
Джоан Роулинг, Джек Торн, Джон Тиффани
Издательство
А-ба-ба-га-ла-ма-га
Серия книг
Гаррі Поттер
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
2016
Переводчик
Виктор Морозов
Возраст ребенка
Подросткам, От 9 до 12 лет
Рецензии
  •  
    Книга тільки для поттероманів! 89% пользователей считают этот отзыв полезным
    Як поттероман зі стажем не змогла пройти повз "Гаррі Поттер і прокляте дитя". Чесно кажучи, не покладала особливих надій на нову книгу, оскільки дещо розчарована роботами Джоан Ролінг після поттеріади, тим більше, що в цій книзі вона є лише співавтором. Саме тому відвертого розчарування нема. Книга, напевно, для того, щоб потішити фанатів, але для мене вона виглядає наче "відчіпний". Ідея наче непогана, але реалізація вийшла на трієчку... Багато деталей не допрацьовано, є моменти погано продумані. Особисто мені стало цікаво наприкінці третьої дії.

    Тепер стосовно українського видавництва. Величезна подяка "А-ба-ба-га-ла-ма-га" за оперативний переклад!!! Але маю скарги і на нього. По-перше, вже трохи дратує, коли герої говорять "на западенський" манір. Я чесно не розумію, чи то це має додати шарму персонажу, чи то якось виділити його?... Але шотландець, що говорить "Хлуп'ята, ви петраєте, шо потяг Олд Рікі си запізнює, га?" Ну до чого воно, "га"??? А ще Ґегрід, що говорить в такому стилі.. - Ну, я не розумію цього!!! (Тому якщо раптом рецензії читають видавці, величезне читацьке прохання - не зловживайте цим прийомом!!!)

    Нещодавно дивилися з донечкою фільм з дещо дивним перекладом і там різонула слух фраза-заклинання, що закриває карту мародерів "Шкоду заподіяно". Нууу, здається над книгою працював той самий перекладач! Адже має бути "Пустощі вдалися!" :)

    В цілому, читайте книгу, якщо дуже сумуєте за світом Гаррі Поттера!!! Але якщо ж, закриваючи сьому книгу, ви подумали "Як чудово, що продовження не буде. Такий гарний і логічний кінець чудової чаклунської історії!", тоді читати не варто.
  •  
    Моя рецензія 78% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга цікава, легко читається. Крім плюсів є також мінуси. А саме, є багато неточностей щодо деталей, якщо брати до уваги інформацію з попередніх книг. На приклад, принцип дії часовороту. У книзі Гаррі Поттер і в'язень Азкабану, повертаючись у минуле, Гаррі та Герміона не змінювали майбутнє. Важко повірити, що Седрик Дігорі, зразковий студент, лише від того, що зганьбився на публіці може стати смертежером. Герміона, як персонаж, взагалі не розкрита. Гаррі виступає у ролі міністерського працівника, який вже давно забув смак пригод. Лише персонаж Рона залишається дотепним. Помітно, що Дж. Роулінг дуже мало долучалась до роботи над книгою, а надала повну свободу дій режисерам.
Купить - Гаррі Поттер і прокляте дитя
Гаррі Поттер і прокляте дитя
160 грн
Есть в наличии
 
Информация об авторе
Джоан Роулинг
Джоан Роулинг

О писательнице Джоан Роулинг не слышал разве, что глухой. Каждый выход ее новой книги о юном волшебнике Гарри Поттере – вызывает небывалый ажиотаж, бьет все установленные ранее рекорды по продажам в литературном мире, а саму писательницу поднимает все выше и выше в рейтингах самых богатых людей то Британии, то мира. Но оставаться по долгу в таких «хит-парадах» на первых строчках Джоан не позволяют...

Подробнее

Рецензии Гаррі Поттер і прокляте дитя

3.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Книга тільки для поттероманів! 89% пользователей считают этот отзыв полезным
    Як поттероман зі стажем не змогла пройти повз "Гаррі Поттер і прокляте дитя". Чесно кажучи, не покладала особливих надій на нову книгу, оскільки дещо розчарована роботами Джоан Ролінг після поттеріади, тим більше, що в цій книзі вона є лише співавтором. Саме тому відвертого розчарування нема. Книга, напевно, для того, щоб потішити фанатів, але для мене вона виглядає наче "відчіпний". Ідея наче непогана, але реалізація вийшла на трієчку... Багато деталей не допрацьовано, є моменти погано продумані. Особисто мені стало цікаво наприкінці третьої дії.

    Тепер стосовно українського видавництва. Величезна подяка "А-ба-ба-га-ла-ма-га" за оперативний переклад!!! Але маю скарги і на нього. По-перше, вже трохи дратує, коли герої говорять "на западенський" манір. Я чесно не розумію, чи то це має додати шарму персонажу, чи то якось виділити його?... Але шотландець, що говорить "Хлуп'ята, ви петраєте, шо потяг Олд Рікі си запізнює, га?" Ну до чого воно, "га"??? А ще Ґегрід, що говорить в такому стилі.. - Ну, я не розумію цього!!! (Тому якщо раптом рецензії читають видавці, величезне читацьке прохання - не зловживайте цим прийомом!!!)

    Нещодавно дивилися з донечкою фільм з дещо дивним перекладом і там різонула слух фраза-заклинання, що закриває карту мародерів "Шкоду заподіяно". Нууу, здається над книгою працював той самий перекладач! Адже має бути "Пустощі вдалися!" :)

    В цілому, читайте книгу, якщо дуже сумуєте за світом Гаррі Поттера!!! Але якщо ж, закриваючи сьому книгу, ви подумали "Як чудово, що продовження не буде. Такий гарний і логічний кінець чудової чаклунської історії!", тоді читати не варто.
  •  
    Моя рецензія 78% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга цікава, легко читається. Крім плюсів є також мінуси. А саме, є багато неточностей щодо деталей, якщо брати до уваги інформацію з попередніх книг. На приклад, принцип дії часовороту. У книзі Гаррі Поттер і в'язень Азкабану, повертаючись у минуле, Гаррі та Герміона не змінювали майбутнє. Важко повірити, що Седрик Дігорі, зразковий студент, лише від того, що зганьбився на публіці може стати смертежером. Герміона, як персонаж, взагалі не розкрита. Гаррі виступає у ролі міністерського працівника, який вже давно забув смак пригод. Лише персонаж Рона залишається дотепним. Помітно, що Дж. Роулінг дуже мало долучалась до роботи над книгою, а надала повну свободу дій режисерам.
  •  
    Довгождане повернення в магічний світ Гаррі Поттера 73% пользователей считают этот отзыв полезным
    Як чудово знову хоч ненадовго повернутися в магічний, дивовижний, сповнений чаклунства та пригод світ Гаррі Поттера, зустріти старих друзів, разом з якими дорослішав, та познайомитись з новими. Гаррі та Альбус Поттери, батько і син, яким так важко знайти спільну мову, адже вони такі різні. Але спільне в них все ж таки є, це талант потрапляти в халепи. Вирішивши виправити помилки минулого, Альбус разом з вірним другом Скорпієм вирушає в подорож у часі. Але з часом, як ми знаємо, грати не можна. До яких наслідків призведе ця спроба змінити світ на краще? Книга нагадує про найголовніші речі у житті, про те, що треба цінувати родину, як важливо мати справжніх друзів та як потрібно кожному, щоб його любили розуміли та приймали таким, яким він є.

    Книжка як і попередні захоплююча, читається на одному подиху, як на мене, занадто швидко. Не така насичена подіями як попередні частини, сюжет трохи простуватий та передбачуваний, можливо це через те, що восьма частина – це п’єса, а не роман. Але магія, безперечно, присутня, так що вмикайте уяву на повну та отримуйте задоволення.
  •  
    Рецензия 77% пользователей считают этот отзыв полезным
    Лучше бы их было семь. И дело не в том, что написано не самой Роулинг, в виде пьесы или то что главными героями выступают дети Драко и Гарри, нет, эта книга совсем не вписывается в ту волшебную сказку на которой я выросла. Я не окунулась снова в волшебный мир, по мере прочтения мне всё сильнее хотелось закрыть эту книгу и не мучить себя...

    Где та атмосфера, где те герои которыми я восхищалась - кем они стали?! События этой книги полностью противоречат тем законам, которые описывала сама Роулинг в предыдущих книгах, откровенные ляпы, не состыковки и безумные повороты бросают вызов моей логике.

    Я разочарована.
  •  
    Перевод - единственный плюс. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Перед началом хочу выразить огромнейшую благодарность переводчику сие сиквела. Большое спасибо Вам за точный и качественный перевод всех частей «Гарри Поттера».

    Не понимаю, откуда такое гигантское количество хейта в сторону этой книги. Конечно, с предыдущими частями её и сравнивать ни в коем случаем нельзя, написана она в неудобном формате пьесы, да и сама Джоан Роулинг в этот раз выступила только в роли соавтора… Сюжет запутанный, происходит всё рывком-мельком, непонятно как, много расхождений с предыдущими книгами, фактами, также ООС главных героев… Ладно… Я понимаю, откуда такое гигантское количество хейта в сторону этой книги… И оно оправдано… Данная часть была явно лишней… На просторах сети можно найти много годных фанфиков, намного лучше этого "творения"! Не верите? Гугл в помощь!

    Вообщем, всем советую читать и перечитывать «Философский камень», «Тайную комнату», «Узника Азкабана», «Кубок огня», «Орден Феникса», «Принца Полукровку», «Дары смерти». «Проклятое дитя» чуть лучше самого галимого фанфика на Фикбуке. Хотя, решать вам, господа… Решать вам…

    Ещё раз спасибо Виктору Морозову за качественный и точный перевод, это единственный плюс в этой книге!
  •  
    Довгоочікувана зустріч з героями Джоан Роулінг. 80% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга "Гаррі Поттер і прокляте дитя", яка, якщо судити прискіпливо, навіть не є оригінальним романом Джоан Роулінг, а сценарієм п'єси за сюжетом Джоан Роулінг, в черговий раз підтвердила дві аксіоми. Джоан Роулінг дійсно надзвичайно талановита письменниця, яку з однаковим задоволенням читають і діти, і дорослі. Мої сумніви стосовно того, чи може п'єса Джека Торна за сюжетом літературної матусі хлопчика-чарівника сподобатись так, як подобаються мільйонам читачів оригінальні романи письменниці, розвіялись буквально на перших сторінках книги - прочитаної, до речі, за один день.

    А другою аксіомою стало чергове підтвердження високої професійності видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" на чолі з Іваном Малковичем: практично через 2 місяці після прем'єри "Гаррі Поттера і проклятого дитя" на сцені лондонського театру український читач отримав змогу взяти в руки чудово оформлену книгу і повернутись в дивовижний світ магії і чаклунства. Ми зустрічаємось з героями попередніх книг, які стали на 19 років старшими і їх дітьми. Син Гаррі і Джіні - Албус Потттер - та син Драко Мелфоя - Скорпій Мелфой - навчаються в Гогвортсі і товаришують так, як їх батьки ворогували. Намагання цих друзів змінити минуле ставить під загрозу сучасне і робить імовірним повернення Волдеморта. Так що на читача чекає хороша порція екстриму, фантазії і першокласної літератури від Джоан Роулінг.
  •  
    Захоплююче 66% пользователей считают этот отзыв полезным
    Купуючи книгу, керувалася тим, що "Ну як можна її не купити, то ж Гаррі Поттер!" :) І вона дійсно написана для людей, котрі з апетитом проковтнули попередні книги про хлопчика, що вижив. Написана в стилі п'єси, що було доволі незвичним ходом. І хоча я не надто захоплююся п'єсами, книгу прочитала на одному диханні і була в захваті, оскільки наявність елементів театру дуже гармонійно переплелася з сюжетною лінією.

    Стосовно сюжету, варто зазначити, що події відбуваються динамічно, яскраво, проте не всі герої відповідають моїм очікуванням, хоча не можу назвати це недоліком. Гаррі втратив нотку героїзму і спонтанності, проте в складні ситуації його все ж втягує його син - а то який же Гаррі без складних ситуацій. Ронів темперамент якось аж надто уподібнився до Фредового і Джорджевого.

    В цілому, в процесі читання таке відчуття, наче я опинилася в театрі і перед очима грають актори.

    І раджу не починати читати цю книгу пізно ввечері, якщо наступного дня рано вставати - бо якщо ви такий же поттероман як я, то не відірветеся від цієї книги доти, доки не дочитаєте до самісінького кінця!
  •  
    мама Джо усе зіпсувала 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Не назву себе найбільшим Поттероманом, але історію про хлопчика, що вижив, знаю добре, декілька разів читала українською та мовою оригіналу.
    Коли в 2016-му дізналась про видання сценарію(!) до восьмої частини пригод Гаррі Поттера, дуже зраділа. Особисто мені його не вистачало. І з такої прекрасної нагоди А-ба-ба-га-ла-ма-га запрошувало усіх поціновувачів цієї історії відвідати презентацію нової книги в Українському домі в Києві.
    Відстоявши там у величезній черзі (яка насправді була натовпом), придбала перше видання, папір якого лише холонув у моїх руках - ось яке воно було нове. Відповідно я була натхненна цими подіями, прочитала сценарій за 2 вечори і (!)як же я була розчарована усім тим, що прочитала.
    Спойлерити не буду, лише скажу те, що Джоан Роулінг, мабуть, доїть Гаррі як може і цим руйнує свої ж канони.
    Як на мене (я безтямно обожнюю цю історію), все йде до свого логічного кінця і Гаррі Поттер просто перетвориться на голлівудську корову, яку будуть доїти, дописуючи нелогічні історії навіть про його правнуків. Дуже прикро.
  •  
    Мах на мах 66% пользователей считают этот отзыв полезным
    Ну что вам сказать «за проклятое дитя». Несмотря на жанр (пьеса) и на трудности чтения вслух (книга была прочитана за четыре вечера семилетнему пацану), сюжет и повествование держит твое внимание безо всяких поблажек, и «Проклятое дитя» читается на одном дыхании.

    На повестку дня неожиданно выходит тургеневская проблема родителей и детей. 37-летний Гарри Поттер, отец троих детей, томится на посту начальника отдела в Министерстве магии в неясном ожидании кризиса среднего возраста. Будучи лишенным модели семейных отношений в детстве, он первую часть книги раскидывает повсюду грабли менторства в общении со своим любимцем Альбусом Северусом и радостно на них наступает. Забегая вперед, скажу, что, конечно же, сила любви победила злые чары.

    В 8 книге о Гарри Поттере Джоан Роулинг решила расставить все точки над «ё» в вопросе целесообразности использования Маховика времени для миллионной армии своих почитателей. Как мы знаем из книги «Гарри Поттер и узник Азкабана», где Гермиона с помощью маховика посещает одновременно несколько уроков, это симпатичное магическое устройство не может вернуть жизнь убитому человеку. Но с его помощью можно сделать вероятное реальным. Но если тот, кто использует маховик, встретится со своим прототипом в прошлом, это приведёт к непредсказуемым последствиям.

    Роулинг в одном из интервью говорила: «В книге «Гарри Поттер и узник Азкабана» я слишком беспечно подошла к теме путешествий во времени. Она наделала для меня много проблем, потому что, в конце концов, если волшебник может вернуться в прошлое и исправить все проблемы, что я буду делать с дальнейшим сюжетом? К своему удовлетворению постепенно я решила проблему. Прежде всего, я сделала так, что Дамблдор и Гермиона подчеркнули, насколько опасным может быть то, что тебя увидят в прошлом, и напомнить читателю, что в путешествии во времени могут возникнуть непредвиденные и опасные последствия и решения. Во-вторых, я сделала так, что Гермиона вернула единственный Маховик времени, который когда-либо появлялся в Хогвартсе. В-третьих, я разбила все оставшиеся Маховики времени во время сражения в Отделе тайн, исключив в будущем возможность возвращения даже на самые короткие периоды. Это один из примеров того, насколько осторожным нужно быть в своих изобретениях, если пишешь произведение в жанре фэнтези».

    Но, видно, фанаты в письмах таки окончательно достали женщину. Писательница воскрешает маховики и отчаянно кидает с их помощью детей Поттера и Малфоя на 20 с лихом лет назад в разные отрезки приключений Гарри. Со всеми вытекающими из этого последствиями. Накал страстей зашкаливает. Роулинг молодец. Классная руководительница моего сына потом «пеняла» ему и признавалась, что не могла заставить себя лечь спать, пока не дочитала книжку (которую мы ей дали).
    Так что к «Проклятому дитя» у меня только два нарекания: не очень литературный перевод (хотя и первый в мире, за что издательству А-БА-БА-БЛА-ГА-МА отдельный респект), и дочь Беллатрисы Лестрейндж, которая ни разу за время Поттерианы беременной замечена не была.
  •  
    "Гаррі Поттер і прокляте дитя" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Тішить, що ця "Гаррі Поттер і прокляте дитя" хоча й виступає фактично логічним продовженням попередніх частин, є цілком самодостатньою. Завдяки рясним посиланням на події минувшини, в контексті описів моторошних сновидінь Гаррі Поттера та подорожей часоворотом, можна легко збагнути попередній плин подій та якісно зануритися в захоплююче читання, навіть в тому разі, якщо Ваше уявлення про Гаррі Поттера обмежується суто переглядом декількох перших частин франшизи, а про читання попередніх томів твору Джоан Роулінг вже годі й казати.

    Книга є досить глибокою. Можна з впевненістю ствеоджувати, що й для дорослих вона також буде вельми доречною та цікавою.

    П'єса "Гаррі Поттер і прокляте дитя" апелює до одвічних цінностей. Особливо яскраво змальовані на сторінках твору одвічні конфронтації у взаєминах батьків та дітей. Засуджується батьківський егоїзм. А настільки жертовно на сторінках видання змальовується кохання! Один лише красивенний епізод, в якому Рон, наражає себе на моторошну вбивчу реальність, воліючи залишитися з Герміною, чого вартий! Наскільки тут возвеличується дружба, готовність до самопожертви!..

    Слід також принагідно зазначити, що перекладач Віктор Морозов традиційно дуже постарався. Мене хіба одна репліка збентежила на с. 70. Не можливо "безнастанно" про щось гомоніти. Безперерво чи без угаву хіба.

    Загалом, ця книга однозначно варта того, щоб її радити широкому загалу читачів.
  •  
    Продовження улюбленої саги 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я вже і не сподівалася на ще одну книгу про Гаррі Поттера і тому була неймовірно рада новині про вихід «Проклятого дитя», навіть якщо це лише п'єса і авторство належить не самій Роллінг. Незважаючи на це, звична магія, яка мені завжди подобалася, була присутня у книзі. Сюжет може спочатку здався заплутаним і дивакуватим, але врешті все пов'язалося між собою. Книга сповнена гострих відчуттів і таємниць, яких всі звикли очікувати від світу Гаррі Поттера.

    Хоча події відбуваються 19 років потому, здається, що все розпочинається там, де закінчилася оригінальна серія. Трохи неочікуваним став для мене характер Альбуса (важко повірити, що син гаррі Поттера не любить Хогвартс), але мені подобається, що він дружить з Малфоєм, і може для Гаррі знадобилося трохи часу, але він змирився з такою дружбою.
    Мені завжди подобалася пара Гаррі і Джинні, а в цій книзі я тільки ще раз пересвідчилася як вони підходять один одному. Гаррі необхідна підтримка Джинні. Він згаряча може наговорити того, про що потім жалкує, а вона більш зважена і розсудлива.

    Делфі мені здалася трохи слабким ворогом, не надто цікавим. все таки хотілося. щоб вона не була повязаня з Волдемортом, а була кимось "оригінальним".

    Але я не можу поставити менше, ніж 5 зірок книзі з імям Гаррі Поттера на обкладинці!
  •  
    Назад у майбутнє 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Нова книжка про Гаррі! Нещодавно світ сколихнула новина про постановку п’єси, а вже в жовтні ми мали змогу узяти в руки нову книгу, то що ж приховано на її сторінках?

    Приваблива та яскрава обкладинка налаштувала мене за чергову цікаву пригоду, не гіршу за ті, з якими я знайома завдяки минулим частинам, але вона виявилася інакшою. Ні, книга у більшості своїй все така ж цікава та захоплююча, проте той факт, що це п’єса, а не роман зіграло свою роль. Важко оцінювати "Прокляте дитя" на рівні з франшизою, бо метод подачі в них різний. У мережі шириться багато негативних відгуків щодо нової книги, але я б не була настільки категоричною. П’єса, у книжному варіанті, сама по собі не може передати емоції, описи локації та подій чи внутрішній стан героїв так тонко й детально як роман, бо орієнтована вона скоріше на діалоги. Інша справа, що й вони у книжці часто пусті. Іноді герої розмовляють між собою ні про що, іноді влаштовують зайві драми, іноді просто забагато говорять зайвого, через що здається, що "Прокляте дитя" не має нічого спільного з попередніми працями Роулінг. В книзі дійсно багато дивного. Деякі сцени здаються обірваними, деякі непотрібними, але в цілому ідея є і вона цікава, хоча реалізована не на повну потужність. Читаючи, у мене постійно виникали думки, що це дійство потрібно не читати, а дивитися у формі спектаклю чи фільму. Дійсно, задум дуже кінематографічний і у візуалізації, мабуть, виглядав неповторно.

    Персонажі книги цікаві, особливо сподобалося стежити за Скорпієм, порівнюючи його з батьком, коли той навчався у школі. Не менш цікавим вийшов і Албус. Взагалі на фоні цієї малечі їхні батьки помітно програють. Гаррі зовсім не схожий на того добродушного хлопця, який завжди намагався приймати вірні рішення і підтримував з іншими добрі відносини. Інколи я відверто не впізнавала його, адже деякі його вчинки були зовсім не в стилі того Гаррі, котрого ми знали раніше. Зрозуміло, що таким чином автори хотіли зобразити класичний конфлікт, але він виглядає через це надуманим. Герміона та Рон також змінилися не на краще. Їх характери наче гіперболізували, а не розвинули до рівня дорослих людей.

    Окремо хочеться сказати про різні неочікувані моменти й деталі, про які не було відомо з попередніх книжок. Якщо чесно, неочікувані моменти вийшли занадто очікуваними. Так, місцями дійсно було неочікувано та цікаво, але не завжди, неначе сюжет книжки проробили не до кінця. І все ж "Прокляте дитя" не настільки погане, як може здатися після усіх цих слів. Книжка читається легко, вона захоплює і дарує приємні емоції. З неї можна дізнатися багато про проблеми батьків і дітей, про дружбу, нерівність, плин часу та про те, що не усіляка помилка може бути виправлена. Поттероманам буде приємно повернутися до тієї історії, яка росла разом із ними, що неодмінно викличе потік ностальгії. Порівнювати оригінальну серію з п’єсою не дуже справедливо, тому, щоб сформувати власну думку, краще прочитати книгу самому. Зазирнути у майбутнє улюблених героїв у будь-якому випадку цікаво, бо хто знає, що ще, пов’язане з серією очікує нас надалі.
  •  
    Рецензія 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    «Гаррі Поттер і прокляте дитя» — сценарій п’єси за сюже­том Джоан Ролінґ, написаної у співавторстві з Джоном Тіффані та Джеком Торном. Події розгортаються через дев’ятнадцять років після переможної битви за Гоґвортс. Тепер Гаррі працівник Міністерства магіїї, одружений на Джіні. Центральним героєм п’єси став Албус Северус Поттер, другий син Гаррі. Доки Гаррі Поттер бореться зі своїм мину­­лим, яке ніяк не хоче відпускати, його молодшому синові Албусові доводиться миритися з тягарем свого знаменитого роду, — спадком, якого він не обирав. Книга написана у вигляді п’єси, трохи не звично, проте сюжет затягує. Як поттероман не змогла пройти повз, і не купити цю книгу. Так, сприймати книгу як продовження не варто, дещо примітивний сюжет, є багато неточностей. Книга, перш за все буде цікава тим, хто дуже хотів продовження історії, знову хоч не надовго поринути в світ магії та чаклунства.
    Книга викликає теплі спогади про колишній світ Гаррі Поттера.
    Читається досить швидко.

    "Гарри, в этом запутанном, эмоциональном мире никогда не найти идеального ответа. Совершенство находится за пределами возможностей человечества, вне досягаемости магии. В каждом ярком моменте счастья всегда есть капля яда: понимание того, что боль вернется снова. Будь откровенен с теми, кого ты любишь — показывай свою боль. Страдание для людей равносильно дыханию." Альбус Дамблдор.

  •  
    А хотелось ли продолжения? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Прочитав все книги о приключениях Гарри Поттера, где-то в глубине души была мысль: «Будет продолжение или нет?» «Гарри Поттер и проклятое дитя» – это то самое продолжение, но прочитав которое начинаешь задумываться «А может и не нужно было…»
    Но не все так трагично. Книга читается быстро. Несмотря на все «не нужно было» и «ой, сколько можно», ты все равно фанат поттериады и ты должен ее прочесть. Иначе любопытство не оставит тебя в покое.
    Дж.Роулинг соавтор книги, но манера выдержана в ее духе. За исключением маленького нюанса – книга написана, как пьеса. А после чеховских садов и его сестринских вечеров с пьесами ты как-то не очень. Но и это не мешает прочесть книгу быстро и с интересом.
    Ожидаемо, что если продолжение и должно было быть, то оно коснулось бы детей Гарри Поттера. Так и случилось. История о годе обучения в Хогвартсе Албуса Поттера, сына Гарри и Джинни.
    Очень понравилось, что мальчишка не простой. И приятно, что подружился с сыном Драко Малфоя, которого ненавидят все поттероманцы. Порадовала распределительная шляпа. Слизерин для наследников Гриффиндора – это Вам не шуточки. Вся история касаемо возможности нырнуть в омут времени дабы уберечь от гибели Седрика Дигори больше напоминает о том, что если писать не о чем – напишем о прошлом. С другой стороны логично, опасности нет, что еще сказать, лучше вспомним былое… Мальчик хороший, вроде как и трусишка, но с целью идти вперед и до конца. Если Гарри Поттеру во мноом везло и страховали Рон с Гермионой, то здесь положиться можно только на себя и младшего Малфоя, который тот еще храбрец. Ребята нашли друг друга.
    Не хочется сказать, что книга больше ни о чем, но как-то жиденько. Конечно, это не 7 томов... Хотя, этого достаточно. Было бы печальней, если бы и приключения мелкого Поттера разнесли на 4-6 книг. А так неплохо.
  •  
    Рецензия 66% пользователей считают этот отзыв полезным
    Как приятно снова вернуться в мир Гарри Поттера! После выхода книги "Гарри Поттер и Дары Смерти" я думала, что моя любимая история навсегда закончилась. И вот Джоан Роулинг порадовала нас выходом нового шедевра.
    Я была немного огорчена, узнав, что "Мама Гарри Поттера" была лишь соавтором "Проклятого дитя", но пройти мимо новой книги конечно не смогла.
    Пусть эта новая часть написана несколько в другом формате, нежели мы привыкли, однако снова очутиться в мире чародейства и волшебства было просто замечательно.
    Кто не знает, скажу что это пьеса, написана Джоном Тиффани и Джеком Торном, а также с участием самой Роулинг. События разворачиваются через девятнадцать лет с того момента, как взрослые Гарри, Рон и Гермиона, а также Драко Малфой отправляют своих детей в Хогвартс. Неожиданно для всех сыновья Драко и Гарри Скорпиус и Альбус становятся хорошими друзьями, а их родители наконец позабыли прежнюю вражду и стали если не друзьями, то хотя бы исчезла неприязнь.
    Хочу сказать, что пьеса мне очень понравилась, каждому поттероману обязательно нужно купить и прочитать ее. Эта книга учит, что нужно оставлять прошлое в прошлом, и что дети не всегда похожи на своих родителей.
    Еще хочу отметить издательство "А-ба-ба-га-ла-ма-га" - читать на родном языке очень приятно.
  •  
    Back to дитинство 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Якось так сталося, що історії про Гаррі Поттера я прочитала вже в досить дорослому віці. Але я відразу долучилася до поттероманів. Тому не було нічого дивного, що до читання цієї книги я приступила з двоякими почуттями: радість від того, що знову переживатиму всі пригоди разом з улюбленими героями (чи радше їхніми дітьми, яких заочно теж полюбила), але водночас і з острахом - а раптом мені не сподобається варіант від Джека Торна.
    Що сказати - ідея п"єси насправді дужа класна - всі ці подорожі у часі, які змушують тебе задуматися, що минуле завжди повинне залишатися минулим. І потрібно бути дуже сильним, щоб прийняти всі події, які відбулися з тобою без наступного "що було б, якби я...".
    Звичайно читати сценарій це не те саме, що книгу - події відбуваються швидко і немає тих авторських роздумів, описів та атмосфери, до яких звикла. Висновок - тим не менше, я раджу прочитати цю книгу всім тим, в кого ім"я Гаррі Поттер асоціюється з безсонними ночами читання про пригоди чарівників, а також тим, в кого спогади викликають теплу усмішку
  •  
    Це вже не той Поттер 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я дуже-дуже люблю книжки про пригоди юного чарівника Гаррі Поттера. В мене є всі частини, які я вже перечитувала багато разів. Ну і звичайно, не втрималась - і купила восьму.
    Ну дуже хотілося потрапити знову до чарівного світу, зустріти старих знайомих Гаррі, Рона та Герміону. Зустріла. Та тільки ніякого задоволення не отримала. Так, читала всю книгу до кінця, бо хотілося дочитати. Та порівняно з самим циклом, книга розчарувала. Якесь все не таке, все інше.
    Начебто й герої ті самі, і потяг, і замок, і міністерство... Та все одне складається враження, що книга писалася "бо було край необхідно написати", а не тому що прийшло натхнення.
    Отже, мені не сподобалась ця книга. Так, я придбала її, бо хотілося мати всю колекцію, як казав професор Слізнорт, але й без неї можна прекрасно обійтися. Читати перші 7 книжок про Гаррі та насолоджуватися ними. Перечитувати, дивитися фільм та обговорювати за чашкою чаю. А от про восьму краще забути і тихенько радіти, що не буде фільму (хто ж без Алана Рікмана зможе стати новим Северусом? Та ніхто!)
  •  
    Будьте готові розчаруватися 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Продовження Поттеріани хотілося страшно. Обожнюю усі сім книг, навіть писала по ним магістерську. Тому восьмій частині спершу дуже зраділа. Однак зараз вважаю, що книг таки сім, а це творіння – помилка.

    «Прокляте дитя» руйнує багато канонів, має велику кількість сюжетних огріхів, герої ведуть себе дуже і дуже дивно. Часоворот використовують, щоб вирушити в далеке минуле і змінити все. Хоча ми ж знаємо, що так не можна. У минулому події розвиваються дуже дивно. Поведінка Гаррі, Герміони та інших збиває з пантелику. Під час читання в основному виникало питання «Ну як так? Ви серйозно?». Схоже на фанфік, й то не найкращої якості, бо фанфіки є набагато цікавіші.

    Єдиний, хто потішив, то Снейп. А загалом для мене книга на оцінку від 0 до 2. Не розумію, чому про неї схвально відгукнувся бодай хтось. При цьому частині моїх друзів і знайомих «Прокляте дитя» дуже сподобалося. Прочитати, звісно, варто, бо раптом вам сподобається, але великих надій на цю книгу не покладайте.

    До речі, те, що вона написана у формі п’єси, взагалі ніяк не впливає на моє сприйняття. Переклад теж хороший. Претензії саме до сюжету і поведінки героїв. Коли будете читати, задумайтесь, наприклад, як їм вдалося вкрасти дитяче одіяльце у двох чарівників, які захищені, знають, що на них полюють. Вони ж мають очей не зводити з дитини й візочка.
  •  
    Рецензія 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Ох і бомбило мене після прочитання цієї п'єски...Я потерроман зі стажем і я би категорично не радив, закоханим у світ Хлопчика Що Вижив читати оце. Але по порядку.
    Недоліки: 1. Халтурність сюжету. В історії повно дір, дірочок, нелогічностей, абсурду і просто дурниць. Уже те, що за основу вони взяли ідею часоворотів, яку сама авторка оригінальних книг визнає не найвдалішою зі своїх задумок, багато говорить про цей витвір. Повороти банальні, ходи заїжджені, фінальний твіст щодо головного антигероя скрипить на зубах від власної тупості, в основному, замість сюжету, якісь дивні і непотрібні істерики, надумана мотивація вчинків - погано все. Інколи просто криво відтворюються шматки оригінального тексту, з метою - аби було. 2. Персонажі. Їх ту просто немає. Деякі прописані однією, двома рисами характеру, більшість - просто меблі. З трьох дітей Поттерів, двоє не прописані ніяк, відносини між ними? - ага, чекайте. Головний герой, а саме середній син - Албус Северус - то набір кліше про підлітка аутсайдера і все. Він бунтує, ну тому що...Вони не знаходять спільної мови з Гаррі, ну тому що... Відносини з мамою? а мама у нас - вішак на задньому плані, який зрідка гризе чоловіка, що він поганий батько. Відносини з другом? Гори пафосу і незрозумілих шмарклів. 3. Відношення до оригіналу. Наплюватильське. Купа косяків і розбіжностей. Одні персонажі є, інших ніби стерли з мапи світу(половину родини Візлі, наприклад). І я розумію, що це п'єса і всього в неї не впихнеш і, взагалі, головне в п'єсі - діалоги. Думаєте вони тут рулять? Дзуськи! Пафос, пафос і...пафос. Тут навіть пафосні кивки один одному, після пафосних промов прописані.
    Плюси (їх небагато, але я все ж віднайшов): 1. Повернення в світ Гаррі Поттера. Все таки навіть посередність матеріалу, не змогла поламати задоволення від свята повернення в чаклунський світ. 2. Персонаж Драко Мелфоя сподобався. На фоні інших, більш менш цілісно зображено драму героя, характер, причини його змін, ріст героя, як особистості. Йому співчуваєш та проникаєшся повагою. Ну і за жартуючого Снейпа плюсую, хоч це й не за каноном)))
    А так - усе. Слабко, дуже слабко.
  •  
    Считается ли эта часть продолжением? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я дико люблю вселенную о Гарри Поттере и т.п., однако это не та часть, которую я ожидал прочитать. Такое ощущение, что надо было быстро достать откуда-то деньги и Роулинг впопыхах начала что-то строчить. Чувство, что это просто сон кого-то из персонажей.
    На многие моменты просто наплевали.
    !Аккуратно спойлер!
    Какого лешего история начинается крутиться вокруг маховика времени? Зачем опять что-то менять? Да, могу сказать, что было интересно прочитать какой-то отрывок из предыдущей части в этой книге, посмотреть как отреагируют персонажи на молодых Гарри, Рона и Гермионы. Но, чёрт вас побери, зачем? Почему таким образом они не спасли Сириуса 2 раз, Седрика? Почему они не предупредили Дамблдора о смертельной опасности? Почему не спасли братьев Уизли, Люпина и всех, всех, всех? Если так подумать, то вся история могла бы просто оборваться на том, что Гарри Поттера могли предупредить обо всём заранее.
    К сожалению, 8 часть могла бы получиться куда намного интересней и насыщенной.
    Однако я вам советую дочитать до 7 части включительно и наслаждаться тем, чем заканчивается история.
  •  
    Гарри Поттер уже не тот 50% пользователей считают этот отзыв полезным
    Много лет назад, дочитав последнюю часть оригинального Гарри Поттера, я подумала, что было бы здорово, если бы Роулинг написала продолжение, ведь не просто так была заявлена последняя сцена на вокзале, где наши герои уже взрослые, и провожают своих детей на поезд, который сами когда-то так любили. И вот выходит новая книга. Ожиданий было много, и не терпелось поскорее прочитать.

    Конечно, в книге много неожиданных поворотов, приятных сюрпризов и интересных находок (как, например, внезапные защитные функции тети со сладостями), но в целом эта книга очень сильно выбивается из того настроения, и того мира, что был так удачно построен писательницей. Очень сильно чувствуется, что составлено другими авторами. Я не стану подробно выкладывать сюжетные детали и свое мнение относительно некоторых моментов, так как не хочу портить удовольствие тем, кто еще не успел ознакомиться с данной книгой. Но испытывая безграничную любовь к миру магии и волшебства, могу уверенно заявить, что я разочарована. Было очень приятно снова окунуться в волшебную атмосферу, но хорошую оценку можно поставить этому произведению только если не привязывать ее к предыдущим семи частям, а читать как самостоятельную книгу.

    Потому и ставлю 4 из 5.

    И еще, конечно очень хотелось бы посмотреть как же все это волшебство выглядит на театральной сцене, судя по ремаркам в книге, должно быть очень красиво!
  •  
    Книга, которую долго ждали и дождались! 50% пользователей считают этот отзыв полезным
    Многие считают, что Джоан Роулинг написала продолжение ради денег, не исключено, ведь это ее работа. Но мое мнение, она ее написала, потому что много людей во всем мире ждали продолжение про мальчика, который выжил. Я росла с книгами Джоан Роулинг и с нетерпением ждала выхода каждой книги. Поэтому пройти мимо новой книги я не могла. Да она отличается от предыдущих книг, так как написана в другом стиле и тем кто привык к прошлым книгам, будет не хватать описаний, рассуждений, мыслей героев...но в общем сюжет затягивает и так могла закрутить только Джоан Роулинг. Любителей "Поттерианы" ждут приятные сюрпризы и встречи с любимыми героями (некоторые встречи совсем неожиданны). Книга читается легко и на одном дыхании. Любимым героям придется столкнуться не только с проблемой спасения мира, но и со сложностью отношений с детьми. И самое главное в этой части есть волшебство и путешествия во времени. Спасибо автору за возможность вернуться на платформу 9 и 3/4 и погрузится в мир чудесного Хогвартса!!!
  •  
    Гарри Поттер и формат пьесы
    Добрый день всем!

    Добрался и до книги "Гарри Поттер и проклятое дитя". Купил в прекраснейшем украинском переводе от издательства "АБАБАГАЛАМАГА". К слову, все предыдущие части я читал тоже от этого издательства, поэтому абсолютно не сомневался в качестве самого перевода.

    Скажу откровенно, мне книга понравилась.

    И пусть выбран формат пьесы, который читается не просто быстро, а молниеносно быстро, я была счастлив провести это время с давно знакомыми и любимыми героями.

    Мне кажется, продуман сюжет достаточно хорошо, откровенных ляпов я не заметил, события состыковываются,персонажи открываются с новых сторон (ну Гарри и Драко в роли отцов это в любом случае ново). Да, может недостаточно Хогвартса,и в принципе хотелось бы больше, но формат пьесы в чем-то ограничен.

    Я прочел ее за 4 часа.

    Считаю, что если вы не фанат серии книг о Гарри Поттере, а всего лишь любитель, то вам книга не понравится.

    Достоинства: альтернативные реальности, встреча с любимыми героями, простой язык.

    Недостатки: маловато, отсутствуют многие герои предыдущих книг.
  •  
    Книга исключительно для фанатов Гарри Поттера
    Книга исключительно для фанатов Гарри Поттера (при том не просто людей, которые прочитала его, а для тех, кому он действительно нравится; так как всем остальным вряд ли она будет интересна).
    Из-за того, что это сценарий представления, все события очень как бы сжаты, и поначалу непривычно читать в таком формате. Читается она в общем-то легко, но вот как-то перечитать еще раз вряд ли захочется (в отличии от основных 7ми книг, которые можно перечитать несколько раз и все остаться довольным).
    Поэтому приобрести эту книгу как бы стоит, но чисто чтоб поставить себе галочку о прочтении.
    Хотя будьте готовы к тому, что по ходу чтения могут бросаться в глаза неточности, да и некоторые герои могут немного разочаровать.
    Хоть книга на первый взгляд кажется не маленькой, прочтется она очень быстро, так как текста на каждой странице не много, еще и с большими отступами.
    В общем я не жалею, что прочла ее. Но я бы сказала, что жалею, что она в принципе существует. Так как она немного подпортила все впечатление о серии книг про Гарри Поттера (которую я очень люблю).
    Перевод А-ба-ба-га-ла-ма-га мне понравился (возможно потому, что читаю в их переводе не впервые и уже привыкла).
    Надеюсь, что на этом Джоан Роулинг остановится, и не будет пытаться выдавить из себя еще что-то про Гарри Поттера или его детей.
  •  
    Відгук поттеромана
    Як тільки вийшла ця книга мені довелось прочитати різні відгуки, як хороші, так й не дужі. Тому трохи тягнула з покупкою цієї книжки, бо дуже не хотілось розчаруватись. І ось таки наважилась, довго тримала в руках, роздивляючись обкладинку, товстий перепліт...все таке гарне, приємне на відчуття. Почала читати. Для мене ззавжди читати п'єси було як покарання, бо є тільки діалоги й нема опису оточення, немає атмосфери світу, настрою героїв, що зазвичай створюють автори в своїх романах. Відчуття, як наче щось залишається недосказаним, не повним.
    Тут є багато нових героїв, з якими хочеться познайомитись. Діти - які вони є, старі герої - що з ними зробили 20 років, яким став магічний світ? І всього цього практично не має в книжці. Тому як фана - мене це трохи засмутило.
    Місцями читається нормально, якщо врахувати, що це таки п'єса. Місцями відчуваєш, що це писала не Роулінг. І відчуття залишилось як наче прочитав фанфік одного з Поттероманів. Багато питань залишилось після прочитання книжки.
    Тому мені складно сказати, добра ця книжка-продовження історії чи ні. Якщо вийде класичний роман Роулінг з цими героями, то я мабуть буду вважати, що цієї книжки не було.
  •  
    Лучше один раз прочитать, чем 10 сомневаться.
    Я, как преданная поклонница «Гарри Поттера» ждала логического продолжение в завершающей стадии.
    Несмотря на то, что автором является не сама Джоан Роулинг, (хочу отметить, сказки у неё удаются лучше всего), а писатель и сценарист Джек Торн, книжкой не разочарованна. То, что ожидала то и прочитала. Спасибо авторам за так сказать прощальный привет от Гарри Поттера и его друзей, ибо восьмая книга, она же заключительная.
    Как ни крути, писать дальше просто не имеет смысла, сюжет полностью исчерпал себя.
    В «поттеромании» настолько уже свыкнулась к пространным отступлениям и длинным описаниям, что мне было несколько непривычно читать пьесу, где изобилуют диалоги!
    Пьеса не оригинальная, но тем не менее содержит ясную для восприятия драматическую комбинацию.
    Кто такая Аугури?
    Почему через 20 слишним лет Гарри снова заговорил на змеином языке?
    Какую страшную тайну скрывает семья Малфоев?
    На чьей стороне на самом деле был профессор зельеварения Северус Снейп?
    Какую роль во всей этой истории играет племянница Амоса Диггори Дельфини(Дельфи)?
    На эти и другие волнующие вопросы ответит навая книга «Гарри Поттер и проклятое дитя»
  •  
    Назад у минуле
    Не буде новиною, що, як і всі поттеромани, я надзвичайно сильно чекала виходу книги. Спочатку прочитала в оригіналі, а потім дочекалась і перекладу (дякую за оперативність, видавництво!).
    Мушу сказати, книга вразила. Сміливе, але таке влучне висвітлення подальшої долі героїв після епілогу останньої книги. Так, деякі герої з сюрпризами, але ж це з погодження майсрині Ролінг, і тому я з ними важко не погодитися.
    Гаррі - поганий батько? Зовсім ні. Він старається, але ж у нього не було прикладу (він же сирота), і тому деякі моменти з таким непростим сином Альбусом Северусом даються зовсім непросто і навіть виходять з-під конролю. Хто б міг подумати, що в знаменитого Гаррі Поттера такий син!
    Головна несподіванка книги - дочка Волдеморта. Так, вона існує! І дуже хоче змінити історію і врятувати батька. Батько є батько, яким би лихим він не був. І, як достойна дочка свого тата, робить всю "брудну" роботу чужими руками.
    Герміона - міністр магії! Для мене це не було сюрпризом, адже ким іншим могла стати така блискуча учениця Гогвортсу?
    Рон в своєму репертуарі - жарти і позитив в будь-якій ситуаціі.
    Загалом, книга дуже сподобалась, хоча очікування були не найкращі - були побоювання, що франшиза перетворится в чергову "гумку", яку тягнуть і тягнуть лише з метою отримання вигоди. Ні! Пані Ролінг не зрадила собі і не підвела нас, фанатів і просто читачів, за що їй красно дякуємо.
  •  
    ще одна цікава книга
    Прочитавши всі книги, звичайно, придбала і цю книгу. Таке собі продовження - коли всі герої виросли, їх діти пішли в школу, та несуть на собі тіні слави і популярності своїх батьків, про бажання вийти з цієї тіні, про бажання самоствердження дітей складного віку, про подорожі у минуле, про дружбу і про порозуміння.
    "Проковтнула" її за вечір, так як написана в діалогах, детальних описів картин та ситуацій немає, текст великими літерами написано,з пробілами дуже великими, тому читається дуже швидко! Цікава як і вся поттеріана, але ну звичайно поступається повноцінним творам про гаррі поттера Дж.Роулінг. Така ще проблема батьків і дітей вічна тут , теж цікавий погляд, дещо на західний манер .
    Взагалі раджу до прочитання, але сказати що була у великому захваті від книги - то навряд чи! Книга для прочитання у вільний час і тільки для любителів відповідного жанру. Взагалі іноді продовження чи сіквел навряд чи може бути на одному рівні з початковим твором.
    Видавництво як завжди радує якістю книги та своєчасністю видання!
  •  
    Очікувано
    Якщо чесно, я одночасно і хотіла і не хотіла читати цю книгу. Для мене вона завершилася Дарами Смерті і я предбачала притягнутий за вуха сюжет. З іншої сторони хотілося подивитися на те, як склалося життя героїв і тут мене звичайно чекало розчарування. Від Гаррі лишився міністерський клерк, Герміона зарита у папери, з дітьми вічні проблеми. Особливо кидається у вічі кількість діалогів Гаррі з дітьми.
    Дії Альбуса мені дуже швидко набридали і я починала гортати то наступної дії.
    Як вже напевно зазначили, присутні деякі відмінності з попередніми книжками, особливо з часоворотом. Виникає ще одне питання: то їх не було іде і Макгонагал наче від серця відривала, то вони розплодилися, і от зовсім випадково завалялися серед антикваріату.
    Ця Дельфі, до історії народження якої в мене так і лишилося багато запитань.
    З позитивного - відношення Рози та Скорпіуса, які особисто мені були цікавіші ніж всі інші події.
    В цілому - видно, що Роулінг певним чином абстрагувалася від написання. Можливо, не всім це буде помітно ще й тому, що це інший формат написання. Такі речі краще дивитися і слухати, аніж читати.
    Рекомендую не очікувати чогось особливого, щоб потому не довелось розчаруватись.
  •  
    Только для истинных почитателей Поттера
    Долгожданная книга и до сих пор не могу однозначно ответить самой себе разочарование это или просто одна из частей мозаики в истории о мальчике, который выжил. Формат пьесы не люблю со школы, вот честно. Первые страниц 10 к этому как-то привыкаешь, потом уже не так "режет глаз". Не вижу смысла пересказывать сюжет, расскажу о впечатлениях.
    Саму книгу «Проклятое дитя» я бы не отнесла к категории прям детских. Скорее уже для более сознательного возраста. Поэтому лично для себя решила, что пока нет смысла предлагать её к прочтению своему 9-летнему сыну. Вся сюжетная линия тесно переплетена с проблемой взаимоотношений родителей с детьми, их общения и поиска точек соприкосновения. Волшебства меньше, чем в предыдущих частях, намного меньше. Да и самих приключений, необычных существ и особой поттеровской атмосферы как-то совсем немного. Чувствуется, что автор уже выжимала «из пустой бутылки», хотя, насколько я понимаю участие Роуллинг было лишь частичным, вполне вохможно,что поэтому результат получился не таким уж и «вау». И хотя книга в целом всё же мне понравилась, но она, пожалуй, для истинных поттероманов, и перечитывать так, как это происходит с первыми 6-ю частями, особого желания нет и, боюсь, не возникнет
  •  
    Батьки і діти. І трохи Гаррі Поттера
    От і я долучилася до клубу втаємничених в історію про Гаррі Поттера і Прокляте Дитя. Не можу назвати себе фанаткою книжок про Гаррі Поттера, але свого часу, років п'ятнадцять тому, магічний світ поттеріани полонив і мене. Так тривало до четвертого роману. А далі для мене почався відлік похмурої саги "Гаррі Поттер і Реальне Життя", яку я вже любила не так сильно. Те саме стосується й екранізації. Однак, попри несприйняття гнітючої, похмурої атмосфери останніх книжок, Гаррі Поттера завжди всім радила читати, тому що є особлива насолода поринати у вигаданий химерний світ із яскравими декораціями, благородними персонажами, цікавими сюжетними колізіями й ідеєю про те, що дружба в житті — понад усе!
    І ось за овиді замайорів новий текст, що повертає читачів у світ насправді давно завершеної історії. Відбувається це в несподіваному форматі п'єси, яку написала не Джоан Ролінг, а сценарист і режисер Джек Торн і Джон Тіффані. Втім, на обкладинці великими літерами написано саме ім'я улюбленої авторки, що натякає: Дж. Ролінг не проти, щоб історія про Гаррі Поттера жила. Але сама за неї братися більше не хоче. У багатьох поттероманів зачаїлася підозра, що тут криється й комерційна мета, бо без імені Дж. Ролінг на обкладинці навряд чи довкола книжки був би аж такий ажіотаж. І, якби я була фанаткою Гаррі Поттера, то нізащо б не читала цього продовження, щоб зберегти про цю історію добру згадку.
    Але я, як вже казала, не фанатка. Розлюбивши пригоди Гаррі Поттера з п'ятої книжки, але не тавруючи наступні частини за те, що вони не такі, як би мені хотілося, я просто читала далі, щоб дізнатися, чим усе закінчиться. А воно все ніяк не закінчується:) Тож і до восьмої так званої частини поставилася тільки з одним проханням: люди, хай хто ви є, розкажіть мені цікаву історію, дайте можливість уявити її на сцені і скажіть вже нарешті "до побачення".
    Взялася читати. Одразу ж зрозуміла розчарування читачів: нема тут магічного світу, чарівна атмосфера умовна. Та й історія ця не про Гаррі Поттера, забудьмо про нього одразу. Він лишається застиглою фігурою люблячого, але не дуже діяльного батька. Він батько, тому більше не чарівник. Аж зло бере, що вони з Джіні одружилися :) Те саме стосується й Рона з Герміоною, ну, Рон хоч якось вирізнявся з-поміж усіх своїми не завжди смішними жартами. Але що вони зробили з моєю улюбленою Герміоною? Чому вона така ніяка, така картонна?
    "А тому, що ця історія не про Гаррі Поттера, не про Герміону і Рона", — нагадую собі, ковтаю образу й мужньо читаю далі. І розумію: краще одразу змиритися з цим, тоді, може, й буде шанс отримати задоволення від книжки.
    Чари самонавіювання подіяли (хоч десь були ті чари), і я погодилася, що, окей, хай це будуть пригоди сина Гаррі Албуса і його найкращого друга Скорпія, сина Драко Мелфоя. Це два головні образи книжки, дружбу яких зі зрозумілих причин не схвалюють батьки. Але месидж про дружбу — єдиний об'єднувальний чинник поттеріани і п'єси "Гаррі Поттер і Прокляте Дитя" — спрацьовує і тримає читацьку увагу. І врешті-решт, якоїсь миті стає цікаво. Особливо коли повертаємося в сюжеті до знайомих подій, як-от: боротьба за Келих Вогню. З'являються і улюблені персонажі, з-поміж яких не тільки нормальні Гаррі, Рон, Герміона, а й Дамблдор, Снейп та інші. Сюжет непомітно захоплює, динамічний розвиток подій не дає нудьгувати. І врешті, можна навіть сказати, що мені сподобалася історія. Хай вона, як виявилося, більше про батьків і дітей, аніж про дружбу. Попри те, на сцені це могло б мати крутий вигляд.
    Висновок з прочитаного такий: якщо ви вірний фанат Гаррі Поттера, та ще й читали його дитиною, по-дитинному глибоке розчарування спіткає вас, якщо візьметеся за "Гаррі Поттера і Прокляте Дитя". Якщо ж ви подорослішали й навчилися ставититися до експериментів по-філософськи, цілком може бути так, що вас ця книжка захопить на дві годинки. А потім ви швидко про неї забудете.
  •  
    Гаррі Поттер і бажання нажитися
    "Февраль. Достать лэптоп и плакать!
    Писать о Гарри Поттере навзрыд…"
    На жаль, сталося найпередбачуваніше: двічі в одну річку не вступити. Коли історія завершена, спроби знову зазирнути в її світ, вигадати, що далі сталося з героями і як їм ведеться зараз, виглядають... нікчемно.
    Отож, маємо: минуло 19 років після битви за Гогвордс, здавалося б, усе зло переможене і не повернеться, але ні. Тепер загроза перед головними героями ще страшніша — спроби порозумітися з власними дітьми. Так, це дійсно важлива проблема, але до світу магії й чарів вона якось зовсім не пасує. :/ Події рухаються стрибками: спочатку здається, що зав'язка от-от має бути, адже не даремно історія розпочалася через 19 років, але її доведеться чекати ще третину книги і декілька років навчання Албуса Северуса Поттера. Потім події закручуються і рішення знаходиться чомусь ніби за помахом палички. А врешті все закінчується, коли ви ще й не усвідомили, що, власне, сталося. Однозначно, історія занадто коротка як для поттерівського циклу, а форма п'єси їй зовсім не підходить: складно уявити, що зал "завмер у хворобливій тиші", як сказано в ремарках, а саме таких ремарок тут дуже багато.
    Герої чомусь не впізнаються: Драко, не побоюся цього слова, хіпстер (а до чого у нього хвостик на маківці?), Герміона стала канцелярською кар'єристкою і постійно допікає свого чоловіка, досить злісно, а Рон — ледь чи не бовдур, який постійно невпопад жартує, і взагалі не зрозуміло, до чого він тут. Єдиний, хто залишився вірним собі, це Гаррі — він все так же говорить, що не вибирав такої долі і взагалі втомився. :/
    Надія на ностальгічне повернення до улюбленого світу теж не дуже себе виправдала. Тут фактично немає атмосфери Гогвортсу, усіх цих складновимовляльних заклять, уроків, Гегріда і магічних істот. Немає відчуття дитинства і дивування новому світові, в якому безліч чарівних можливостей. Як сказав мій друг, нова історія про Гаррі — для тих, хто виріс на попередніх: щоб вони зрозуміли, що казка закінчилася, тепер тільки доросле життя і дорослі проблеми.
    Як результат, книга прочиталася за 2 вечори (а можна і за один, якщо не тільки в метро й за чаєм — тут 300+ сторінок всього, ще й п'єса), але залишилася якоюсь незрозумілою. Якби її оцінювати окремо від циклу, то, напевно, була б тверда четвірка, однак абстрагуватися неможливо, тож маємо те, що маємо. Окрема подяка "Абабагаламага" — видання прекрасне, елементарно приємно тримати в руках, а переклад, як завжди, неперевершений.
  •  
    Рецензія для потероманів 50% пользователей считают этот отзыв полезным
    Оформлення книги мене вразило: красива обкладинка, гарний переклад, зручний шрифт.
    Сама книга гарна і зміст у неї цікавий, але для людей, які нічого не знають про Магічний світ, буде багато незрозумілих речей.
    Якщо ви не читати попередні 7 книг, то погляньте фільм, щоб краще зрозуміти зміст 8 книги - "Гаррі Поттер і прокляте дитя".
    Читається книга швидко, адже написана у вигляді п'єси. Сюжет, як для мене, захопливий, інтригуючий. Події у книзі розвиваються дуже швидко. Інколи паморочиться у голові від таких швидких поворотів подій. Сам сюжет жвавий, ніхто не стоїть на місці.
    У книзі показано, як найменші зміни в минулому, можуть призвести до фатальних подій в майбутньому.
    Кожний потероман радий бачити цю книгу у себе на полиці. Ця книга - це чудова нагода дізнатись, що ж відбулось із героями через дев'ятнадцять років.
    Гаррі, Рон і Герміона уже виросли, завели сім'ю і дітей, але їхні пригоди ще не закінчуються.
    Величезна подяка "А-ба-ба-га-ла-ма-га" за видання цієї книги, адже для потероманів велика честь мати таку книгу.
    Звісно, ця книга не зрівняється із попередніми. Книзі трішки чогось не вистачило.
    Я поставлю цій книгі 4 із 5 балів.
    Купуйте книгу - не пошкодуєте, тому що книги про Гаррі Поттера завжди прекрасні.
  •  
    А чи потрібно було продовження?
    Не знаю, чи потребують книги про Гаррі Поттера в рецензіях, тому що це один з найвідоміших персонажів як у любителів книг, так і у звичайних людей, які знайомі з ним лише за допомогою фільмів.

    Але все ж, довгоочікувана книга виявилася подарунком для справжніх фанатів "хлопчика, який вижив", але на жаль тільки для них. Так, тут Роулінг лише співавтор і це відразу видно, є непогана ідея, але на ділі це і залишається непоганою ідеєю, є дуже багато недоробок і погано продумані деякі деталі. Іноді, читаючи, думаєш чому на обкладинці книги написано: "Гаррі Поттер і Прокляте Дитя", а не "Албус Поттер і Прокляте Дитя" або навіть "Албус Поттер намагається насолити своєму знаменитому батьку", перша проблема в тому, що немає чіткого поняття хто тут головний герой. Другою проблемою є, місцями, дуже провислий і не цікавий сюжет. При прочитанні, особисто мені, стало цікаво лише до третього акту.

    Як фанат Гаррі Поттера вважаю, що ця книга, на жаль, була написана лише для заробітку грошей, але при цьому раджу її фанатам і тільки справжнім ФАНАТАМ Гаррі Поттера.
  •  
    Мнение
    В связи с несерьёзностью книги, в данной рецензии я буду излагать исключительно свои собственные впечатления и описывать настроение, обретенное в процессе. И так, столь долгожданное продолжение поразительной серии книг, с первого взгляда ничем не примечательных, но с одной особенностью - атмосферой. Для меня стало неожиданностью, узнав, о появление новой книги, которая, кстати, не роман, как и предыдущие, а пьеса, что есть очень важным, прошу обратить внимание на данный факт, что законченную историю решили продлить. Именно с таким настроением начался мой путь долгих скитаний, сопровождаемых удовольствием. Пусть я уже не ребенок, с характерными для ребенка добродушием и впечатлительностью, но на некоторое время книга стала для меня лекарством, лекарством от обыденности и угрюмости, лекарством от зла и пороком, лекарством от ненасытной жажды страсти, лекарством от смерти. Как раз таки в этот период происходит абстрагирование от действительности, наполненным вышеперечисленным. Да послужит мое утверждение вашим спутником.
  •  
    Рецензія
    Джоан Роулінг зробила своїм фанатам величезний подарунок, випустивши восьму книгу про пригоди Гаррі Поттера.
    Прочитавши всі сім книжок, я була надзвичайно засмучена тим, що моя улюблена історія завершилася. Але ось - я дізналася про вихід нової книги "Гаррі Поттер и прокляте дитя" - і була дуже щаслива і одразу придбала її і прочитала.
    Хочу сказати, що ця книжка звісно відрізняється від попередніх шедеврів британської письменниці, але тим не менш я змогла на якийсь час повернутися в світ магії, який Роулінг дарувала нам всі ці роки. Дуже цікаво було прочитати про життя своїх улюблених героїв через дев'ятнадцять років, побачити їхніх дітей - чи такі вони як їхні знамениті батьки?
    Комусь, можливо, "Прокляте дитя" не припаде до душі, але я знаю, що ця п'єса має бути в кожного справжнього поттеромана, тому якщо ви істинний фанат цієї чарівної історії, не вагайтеся і купуйте.
    Хочу додати ще, що сподобалося оформлення книги: красива обкладинка, м'який папір, дуже зручно читати ,я отримала надзвичайне задоволення.
  •  
    Гаррі вже не той
    З чим можна порівняти чергову книгу із «поттеріанівської» серії? Думки в голову приходять різні, але найкращим є порівняння із серіалом, який закінчився, але до нього все ж таки зняли продовження. Не зовсім продумане, трохи зім’яте і не схоже на оригінал. Таким же виглядає «Прокляте дитя» на тлі інших книг про Гаррі Поттера. Не знаю, чому так. Можливо, справа в п'єсі, в форматі, де немає можливості описати думки і переживання героїв у всій їх глибині. Можливо, справа в тому, що це не плід пера Роулінг, а просто фанфік. Схвалений, визнаний офіційним, але фанфік, хоча й якісний.
    Всі герої жахливо перебільшені. Роза, дочка Герміони і Рона, в перших же сценах говорить, що саме в купе Хогвартс-експреса зароджується дружба на роки вперед, адже саме там познайомилися її батьки і Гаррі - але дружба хлопчиків з Герміоною з'явилася після епізоду з тролем з підземелля. Дорослі, які таврують маленького сина Малфоїв, тому що він нібито син Волана-де-Морта, виглядають як радянські більшовики зі своїми "син ворога народу відповідає за злочини свого батька". Рон Візлі веде себе не як дорослий чоловік, а як неврівноважений тринадцятирічний хлопчик, б'ючи по стінах в чужій кімнаті з криком "Відкрий мені свої секрети". Він не вів себе так навіть в перших книгах. Та й сам Гаррі Поттер це вже не той безстрашний та хоробрий борець зі Злом.
    Клішейні повороти сюжету і формат книги мені не зовсім сподобалися. Чесно кажучи, очікувала більшого.
  •  
    Мир волшебства стал не таким уж и волшебным!
    Являясь огромным поклонником «Гарри Поттера», я была завороженной, узнав о выходе новой книги. Поначалу заинтригованным, замершим в ожидании фанатам предоставлялось ведь не так и много информации. Потом стали выходить подробные материалы: что это только пьеса, а не полноценный роман, и Джоан Роулинг лишь соавтор, а большую часть событий создавали как раз таки режиссеры. Это значительно охладило мой интерес к новому произведению, но когда оно все же вышло в свет – решила приобрести и проверить свои догадки.

    К сожалению, они оправдались. Безусловно, книга хороша, но она значительно не дотягивает до великой серии Гарри Поттера. Лично мне было мало вкуса, мало интересных поворотов, мало волшебства, мало магии. Сюжет заметно сглажен и даже в некоторых местах был ну очень предсказуемым.

    Как вывод, хочу сказать, что данную книгу стоит покупать лишь заядлым поттерманам, которые не могут без чудесного мира волшебства. А людям, просто полюбившим Гарри Поттера, она явно покажется лишней и может даже подпортить мнение об основных романах.
  •  
    Довгожданне продовження саги про Гаррі Поттера!
    Хто з нас, поттероманів, не зітхав, вкотре перечитуючи до ,,дірок" усі сім книг серії, плекаючи надію, що Джоан Роулінг таки змилосердиться, подарувавши продовження своєї саги? Що ж, боги почули наші молитви та надихнули Джека Торна та Джона Тіффані озброїтись оригінальною версією Гарріної ,,матусі", щоб під її керівництвом написати такий собі сиквел, обравши дуже оригінальну форму - п'єсу. Цікаво, що перша вистава відбулася рівно за місяць до виходу однойменної книжки - ,,Гаррі Поттер і прокляте дитя". А за місяць опісля презентації англійського оригіналу друком вийшов і український переклад, зроблений, ну звичайно що, Віктором Морозовим. Я мала чудову можливість задовго до виходу нашої книжки прочитати англійську книжку! І, як відданний поттероман, спочатку ,,проковтнула" п'єсу десь за три години, а потім двічі перечитувала, уважно та ,,смачно" насолоджуючись чтивом!

    Отож, минуло дев'ятнадцять років з того часу, як відбулась переломна Битва за Гогвортс. Гаррі - працівник Міністерства магії, яким керує... Герміона! У нього із Джіні підростає трійко дітей, з яких молодший син явно не ладить зі своїм знаменитим татусем. Ба навіть бунтує практично у всьому, що пов'язує його з Гаррі. Сортувальний Капелюх визначає Албуса до факультету Слизерин... Де він здружується нерозлийвода із Скорпіусом Мелфоєм! Сказати чесно, я спочатку думала, що саме Албус і є отим проклятим дитям - як кажуть, в сім'ї не без виродка...( Прірва між сином та батьком зростає... І от з Албусом та Скорпіусом виходить на знайомство загадкова дівчина Делфі, яка ,,напоумлює" друзів вчинити нечувану крадіжку заради дуууже благородної мети...

    Мені п'єса сподобалася! Я б залюбки подивилася, як її ставлять на сцені! Та з не меншим задоволенням би переглянула екранізацію! Чи чекаю я на продовження ,,поттеріани"? Так, однозначно, так!!!)
  •  
    Моє повернення у казку
    Навіть не уявляв, що на світ з'явиться восьма розповідь про всім відомого чарівника. Для мене знайомство із світом магії почалося книжкою "Гаррі Поттер і філософський камінь". Скажу більше: саме з цього твору я взагалі почав цікавитись і захоплюватись книгами. Кожну нову частину чекав із нетерпінням, читав до глибокої ночі, бо неможливо було відірватись, дивився фільми, грав у ігри тощо.
    У 2011 році вийшов останній фільм про Гаррі Поттера, і мені здавалось, що ця казка, на якій виросло ціле покоління молодих (і не тільки) людей, добігла до свого кінця. Аж ось ні: автори зробили поттероманам сюрприз у вигляді п'єси, що продовжує історію чаклунства Дж. К. Роулінг, а потім і книгою, теж не романом, а п'єсою. Ця подія не могла не викликати ажіотаж у всьому світі, який не обминув і мене.

    Розпочавши читати "Гаррі Поттер і прокляте дитя", було незвично не бачити думок, роздумів головних героїв, опису навколишнього світу і т.д., бо все це у п'єсі опускалося. Натомість стало більше діалогів між діючими особами. Та все одно продовжуючи, ти знову пірнаєш у знайомий світ чарівництва та чаклунства, знову тебе огортає жага читати, щоб швидше дізнатись подальший розвиток подій, що іноді навіть не помічаєш, як швидко летить дорогоцінний час за цим твором. Приємно зустрітися зі старими знайомими, які вже подорослішали та мають своїх дітей, що дуже схожі на своїх батьків, хоч вони самі ще цього не усвідомлюють.

    Не буду заглиблюватись у сюжет, лише скажу велике дякую авторам цього твору, а також перекладачам видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га" за можливість повернутися у казку дитинства, яка, здається, не відпускатиме усе життя.
  •  
    "Гарри Поттер и проклятое дитя"
    «Гарри Поттер и проклятое дитя» - долгожданное продолжение серии о Гарри Поттере Джоан Роулинг. Книга написана в новом жанре, теперь это пьеса. С пьесами у меня отношения всегда были не очень, но эта, на удивление, безумно понравилась.

    События в книге начинаются через девятнадцать лет после битвы за Хогвартс, описанной в седьмой части. В начале пьесы мы оказываемся на вокзале, на платформе девять и три четверти, видим перед собой наших любимых, теперь уже повзрослевших, героев: Гарри, Рона и Гермиону. В этом году их дети отправляются в Хогвартс.

    В поезде, по дороге в школу, сын Гарри Поттера, Албус, знакомится с сыном Драко Малфоя, Скорпио. Вскоре они станут лучшими друзьями. Кажется, что Албус – полная противоположность Гарри, и остается только надеяться, что когда-нибудь отец и сын все-таки смогут найти общий язык.

    События развиваются очень быстро, и вот мы уже наблюдаем за Албусом и Скорпио, направляющимися в Хогвартс для того, чтобы продолжить учебу уже на третьем курсе. Здесь-то и начинается вся история. Случается кое-что, заставляющее мальчиков буквально выпрыгнуть из поезда, пройти через множество испытаний и встретиться со злом лицом к лицу.

    Эта книга вернула меня в детство, когда я залпом читала все книги о Гарри. Я снова окунулась в этой прекрасный мир магии и волшебства. Всем любителям «Гарри Поттера» рекомендую!

  •  
    Доповнення до історії
    Можливо, я очікувала від цієї книги занадто багато. А може, я просто не люблю п'єси. Але запутаний і загадковий сюжет мені однозначно сподобався.
    Перші три курси навчання Альбуса вміщуються буквально на декількох сторінках. І на мою думку, це замало навіть для п'єси, адже ми практично не побачили хоч якогось розвитку персонажа. Найцікавіше починається з появою Делфі. Ох, це дівчисько ще розкриє себе. І вона одразу здалась мені підозрілою.
    І далі події закручуються просто з неймовірною швидкістю. Але все це вийшло трошки запутано, і розібратись в усіх реальностях, в яких Альбус, Скорпіус і Делфі побували за допомогою Маховика, мені вдалось лиш після моніторингу вікіпедії.
    Взагалом, багато недопрацьовок і нерозкритих характерів. Особливо, характерів Скорпіуса і Альбуса. Тож якщо Джоан Роулінг напише книгу, саме книгу про них, то я буду неймовірно рада. Хоча, після "Проклятого дитя" я впевнилась, що Гаррі Поттер є і неймовірно популярним брендом.
    Я не можу сказати, що "Гаррі Поттер і Прокляте дитя" можна назвати книгою. Скоріше, виданням п'єси. І одним з варіантів розвитку подій після тих, котрі були описані в "Дарах Смерті". І ще одним "неораним полем" ідей для фікрайтерів по світу потеріанни. Але не більше.
    Потеромани точно не залишать цю книгу без уваги. А просто любителям фентезі навряд чи сподобається.
  •  
    Чи варто було?
    Люмос! Як кожен фанат поттеріани я не змогла не звернути увагу на п'єсу, яка побачила світ 30 липня 2016 року. Її багато анонсували, багато рекламували. І я була вражена тим, яких акторів обрали на ролі моїх улюблених героїв. Прочитати книгу хотілося все більше і більше. Вперше я тримала у руках англійський примірник, але потім отримала і книжечку від АБАБАГАЛАМАГА.

    Претензій до видавництва я не маю. Якість паперу, обкладинка, переклад - все на висоті і в дусі Абабагаламага. Читається легко (десь 3 години знадобилося мені), тримати в руках приємно.

    Але питань до Джоан Ролінг залишилося багато...
    Мені неймовірно сподобалалася дружба Поттера та Малфоя. Читаючи основну історію, завжди хотіла мати можливість переграти відносини Гаррі і Драко, і побачити, що з цього вийшло. Я впевнена, що багато поттероманів хотіли б почитати історіію про цих хлопців як про друзів :)
    Саме через це Албус та Скорпій мене потішили, це був вдалий хід зі сторони авторів.

    Ще щасливішою я була, коли побачила у цій книзі Снейпа. Дуже мало, сумно. Але він був! Це ще один величезний плюс.

    На цьому, мабуть, і все. Зрозуміло, що це п'єса і написати багато просто неможливо - не вкладуться в час вистави. Але ж деталі... Так багато деталей втрачено. Все якесь сумбурне, швидке, трохи недолуге... Дуже не сподобалося те, що автори зробили з Роном. Він ніколи не був розумником рівня Герміони, любив шуткувати і т.п. Але в цій книзі Рона зобразили якимось м'якотілим дурником, розчарування :(
    Дочка Темного Лорда, гм.. Ніколи б не подумала, що він здатен на такі пристрасті. Тим більше, нам жодного разу не натякали на те, що в нього з Беллатрісою були відносини більші, ніж у Темного Лорда та його прибічника. І це тільки кілька моментів, що викликали питання.

    Мені здалося, що Джоан трохи сумує без уваги фанатів-поттероманів. Але, як на мене, краще іноді писати книжки з бібліотеки Хогвартсу, ніж продовження такої улюбленої і рідної для всіх історії. Нокс!
  •  
    Для Поттероманів
    Оформлення книги мене вразило: красива обкладинка, гарний переклад, зручний шрифт.
    Сама книга гарна і зміст у неї цікавий, але для людей, які нічого не знають про Магічний світ, буде багато незрозумілих речей.
    Якщо ви не читати попередні 7 книг, то погляньте фільм, щоб краще зрозуміти зміст 8 книги - "Гаррі Поттер і прокляте дитя".
    Читається книга швидко, адже написана у вигляді п'єси. Сюжет, як для мене, захопливий, інтригуючий. Події у книзі розвиваються дуже швидко. Інколи паморочиться у голові від таких швидких поворотів подій. Сам сюжет жвавий, ніхто не стоїть на місці.
    У книзі показано, як найменші зміни в минулому, можуть призвести до фатальних подій в майбутньому.
    Кожний потероман радий бачити цю книгу у себе на полиці. Ця книга - це чудова нагода дізнатись, що ж відбулось із героями через дев'ятнадцять років.
    Гаррі, Рон і Герміона уже виросли, завели сім'ю і дітей, але їхні пригоди ще не закінчуються.
    Величезна подяка "А-ба-ба-га-ла-ма-га" за видання цієї книги, адже для поттероманів велика честь мати таку книгу.
    Звісно, ця книга не зрівняється із попередніми. Книзі трішки чогось не вистачило.
    Я поставлю цій книгі 4 із 5 балів.
    Купуйте книгу - не пошкодуєте, тому що книги про Гаррі Поттера завжди прекрасні.
  •  
    Ця вже точно остання
    Коли Джоан Роулінг дописувала "Смертельні реліквії", вона постійно твердила, що ця книжка буде останньою, і що більше про Гаррі Поттера вона писати не буде. І говорила так, що, напевно, і сама не сумнівалася в сказаному. Але пройшло кілька років і Джоан знову вирішила писати про Гаррі, чи то їй запропонували, а вона погодилася. Не так важливо. Факт є фактом - "Прокляте дитя" побачило світ. Книга написана у формі п'єси. Взагалі то спочатку її не планували видавати взагалі. У планах був спектакль за цією п'єсою, а саме для цього вона і писалася. Але у якийсь момент комусь прийшла ідея видати цей матеріал у вигляді книги. Досі між фанатами історії про "хлопчика, що вижив" не вщухають дискусії з приводу того, чи потрібно вважати "Прокляте дитя" офіційним продовженням, канонічною історією. Мені книга не дуже сподобалася, бо сама історія відчувається якоюсь занадто надуманою, вона здається нічим іншим, ніж звичайним фанфіком за серією книг про Гаррі Поттера. Але справа в тому, що саме цей фанфік писали у компанією з самою "мамою Гаррі Поттера". Не думала, що Роулінг писала текст. Або Джоан була генератором ідей для авторів п'єси, або вона взагалі нічого не робила, просто дозволяючи працювати, надавши творчу свободу, час від часу проводячи консультації. Весь сюжет цієї книги здається штучним та не справжнім. Тільки персонажі і атмосфера перейшли до цього "продовження" з семикнижжя Роулінг. Джоан Роулінг сама трохи заплуталась у своєму світі, коли вона у "В'язі Азкабану" придумала часоворіт, трохи погралася з ним, а починаючи з четвертої частини викинула його зовсім, починаєш сумніватися в тому, що авторка з самого початку знала, що буде писати далі. Та й вона це не приховує. Це ніяк не можна назвати мінусом оригінальної серії, але навіщо використати часоворіт і далі, особливо у такий спосіб? Це настільки нелогічно, як знову повертатись до однієї ж теми. Хоча треба зазначити, що "сімейна тема" була вдалою, і такий не надто очікуваний розвиток подій теж вдався. Але, щоб сказати, що якийсь елемент цієї історії пішов на користь оригінальній серії - ні. То ж навіщо була взагалі потрібна ця книга? Якщо вважати її не канонічною - добре, фанатам було і буде чим себе потішити. Але магічному світові, історії про Гаррі Поттеру вона тільки зайва.
    Сподіваюсь, що ця вже точно остання.
  •  
    Возвращение в мир Поттера
    Как прекрасно снова хоть ненадолго вернуться в магический, удивительный, полный колдовства и приключений мир Гарри Поттера, встретить старых друзей, вместе с которыми взрослел, и познакомиться с новыми. Гарри и Альбус Поттеров, отец и сын, которым так трудно найти общий язык, ведь они такие разные. Но общее у них все же есть, это талант попадать в неприятности. Решив исправить ошибки прошлого, Альбус вместе с верным другом Скорпио отправляется в путешествие во времени. Но со временем, как мы знаем, играть нельзя. К каким последствиям приведет эта попытка изменить мир к лучшему? Книга напоминает о самых главных вещах в жизни, о том, что надо ценить семью, как важно иметь настоящих друзей и как нужно каждому, чтобы его любили понимали и принимали таким, какой он есть.

    Книга, как и предыдущие, захватывающая, читается на одном дыхании, на мой взгляд, слишком быстро. Не так насыщена событиями как предыдущие части, сюжет немного простоват и предсказуем, возможно это из-за того, что восьмая часть - это пьеса, а не роман. Но магия, безусловно, присутствует, так что включайте воображение на полную и получайте удовольствие.
  •  
    Чудова книга!
    Книги про Гаррі Поттера ніколи не залишали осторонь навіть найзвичайнішого читача. Ця книга є невід*ємною частиною від тих 7 частин Гаррі Поттера, які вийшли раніше. І хоча в цій книзі більше уваги приділено саме дітям Гаррі та Драко, але це навпаки зацікавлює ще більше. Основний сюжет розгортається навколо спроб дітей повернутися у минуле і врятувати Дігорі від смерті під час Тричаклунського турніру. Але виявляється, що часоворот повертає в минуле лише на 5 хвилин, і цього явно замало, щоб вплинути на хід історії. Дуже реалістично відтворено характери дітей. У такому віці, якими вони є в книзі, діти завжди мають жагу до пригод, не задумуючись над наслідками.
    Загалом оцінка 5 із 5, раджу прочитати усім, не пожалкуєте!
    Книга читається на одному подиху.
    У вигляді п'єси книга читається досить швидко, і це великий плюс. Це означає, що текст не перевантажений надлишковими описами природи чи будівель чи ще будь-чого. Натомість уся книга побудована в діалозі, який дуже легко уявляється ( і ніякої екранізації не потрібно)!
    Варто звернути увагу на якість друку і паперу, усе високої якості, що робить тримання книги у руках дуже приємним.
    Ну і звичайно ж, переклад А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА найбільший плюс!
  •  
    Поттероман
    У мене зараз дуже змішані почуття. З одного боку - це Гаррі Поттер! Той самий, з яким я разом була з сьомого класу. Той, що переміг Темного Лорда. Той, хто врятував мене в певний момент життя, заманивши в одну з магічних онлайн-шкіл. Я очікувала багато чого, і в той же час намагалася не робити великих ставок, тому що бачила багато незадоволених відгуків. Я чесно намагалася. Ця книга повернула мене в минуле, дозволила знову потрапити в Хогвартс. Мене це надихнуло і я дуже рада, що прочитала п'єсу. Вона дуже швидко читається, вона чіпляє. Але мені було мало. І якість, на жаль, бажає кращого.
    Тут ми зустрінемося не лише зі старими друзями, але і з їхніми дітьми, ми будемо подорожувати в часі, робити помилки і звичайно ж намагатися їх виправити, і боротися зі злом.
    Герої покоління Гаррі Поттера зовсім не виросли, їм не даси по 37 років, вони такі ж підлітки, які вломилися колись в міністерство магії. І самій історії було мало. Все дуже прискорено. Може на сцені цього тексту і досить, але мені хотілося повноцінної книги.
  •  
    Продовження легндарної історії
    Моє дитинство минуло за переглядами фільмів про маленького чарівника Гаррі Поттера, і я щаслива від того, що мала щасливе дитинство, наповнене магією.
    Тому про себе можу сказати, що поттероман зі стажем, і пройти повз такої гучної новинки як «Гаррі Поттер і прокляте дитя» просто не змогла. У цій книзі розповідається про вже доросле золоте тріо, зокрема Гаррі. У нього є улюблена робота, кохана дружина Джині і троє дітей, які цьогоріч вступатимуть до Ґоґвортсу. Але все не так легко, як здається на перший погляд, і бути дітьми відомого Гаррі Поттера ой як не легко...
    Давайте спочатку зрозуміємо, що ЦЕ СЦЕНАРІЙ, так, саме сценарій, а не повноцінний роман чи новела. І ніяких там. ,,а можливо це все ж таки нова книга Роулінг''. Ні, і написана вона навіть не самою Джоан, а під її керівництвом.
    Прочитала її за дві години (і це ще з перервами), і, якщо чесно, то вона мені не те щоб не сподобалася, а просто.... прочиталася й пройшла повз. Ось якось так. Від неї не отримуєш такої насолоди, як від романів про Гаррі. Можливо, п'єса б була цікавішою.
    А щодо оформлення, то воно дуже якісне. Гарна тверда обкладинка, цупкі сторінки і великий шрифт. Тому рекомендую купувати її тільки тим, хто вже знайомий із світом магії і історією про Гаррі Поттера, аби доповнити колекцію, адже:
    «Після стількох років?»
    «Завжди».
  •  
    Дорогой фанфик
    На самом деле произведение весьма интересное, на мой неискушенный вкус. Читается легко, путаницы ни в событиях, ни в действиях особой нет. Но воспринимать иначе как дорогой фанфик довольно сложно. Избитый мотив «а давайте напишем о детях, раз уж об их родителях написано все». Так же как-то не чувствуется, что события происходят в ином времени нежели события оригинальной саги, при этом далеко не все время герои проводят в законсервированной школе магии.
    Сами главные герои шаблонны, что даже не интересно узнать об их развитии и раскрытии – ты все уже знаешь наперед.
    Сюжет – тоже надуман и во много взят ради самого сюжета. Тему путешествий во времени с таким-то бэкграундом можно было развернуть на три тома мелким шрифтом, но увы и ах… Это пожалуй, для меня, самое большое разочарование. Учитывая, что произведение, скорее всего, коммерчески направлений фанф-без-слова-фан, не воспользоваться возможностью вернуть любителям шаги их любимых героев в их прям цветущие годы – кощунство. Тем не менее, на сугубо мой взгляд эта возможность упущена и скомкана.
    Учитывая, что я не слишком много внимания уделила, в свое время, самому циклу о Гарри Поттере, то не могу ручаться за каноничность деталей, на это просто не обращала внимания.

    Чтиво, безусловно, интересное, вполне даже рекомендуемое к ознакомлению, но преимущественно, фанатам данной серии.
  •  
    Книга про дружбу, стосунки батьків і дітей та тих, хто застряг у минулому.
    Ті, хто сприймають серію книг про Гаррі Поттера як дитячу, несерйозну та не гідну їхньої уваги - не знають, що втрачають! Тепер я так думаю, а колись і сама була однією з них. Уявляєте! Могла навіть і не довідатися, який неймовірний магічний світ створила Дж. К. Ролінґ і як яскраво вона його описала... І він безумовно цікавіший за його видовищні екранізації, бо якими б майстрами не були їхні режисери, та вони фізично не зуміли б втиснути в один фільм безліч подій і деталей, що змальовуються у кожній із книг серії.

    Але "Гаррі Поттер і прокляте дитя" - не один із цих романів, а п'єса британського драматурга Джека Торна. Щоправда, над її сюжетом він працював разом із Дж. К. Ролінґ і Джоном Тіффані, режисером однойменної вистави. Тому це видання і сприймають як продовження серії (навіть сама авторка так вважає!), хоча деякі з прихильників Гаррі Поттера не хочуть цього визнавати.
    Книга розпочинається саме тим епізодом, яким закінчувався роман "Гаррі Поттер і смертельні реліквії": 19 років потому на вокзалі Кінґс-Кросс зустрічаються родини всіх головних героїв, проводжаючи дітей на навчання до Гоґвортсу. З цього моменту події розгортатимуться стрімко, а от провідну роль у них відіграватиме молодше покоління, а саме: Албус Северус Поттер, Скорпій Мелфой і Дельфі Діґорі. Хтось може подумати: "О, нова трійця друзів! Усе так передбачувано." Насправді ж, навряд чи читач заздалегідь здогадається, навколо чого закрутиться сюжет і що то за "прокляте дитя" таке... Та й герої ці не зовсім такі, якими їх можна собі уявити... У мене теж були певні припущення, та всі вони виявилися хибними. П'єса постійно мене дивувала!
    Звісно, "Гаррі Поттер і прокляте дитя" - це книга про дружбу, зрештою як і всі інші твори серії. Про справжню дружбу й таку, яка несе розчарування; про те, наскільки важко людям, у яких немає друзів і як та чому їх можна втратити тощо. Але також тут піднімаються питання стосунків між батьками й дітьми, а ще йде мова про людей, "які застрягли в минулому" та як це впливає на їхнє життя.

    "Мені здається, що кожен з нас мусить робити вибір... у відповідний момент... якою людиною він хоче стати. І мушу тобі сказати, що в такий момент потрібно мати біля себе когось із батьків або вірного друга."

    Відгуки про п'єсу я читала різні, хоча переважно вони позитивні. Але я розумію й тих, кому видання не припало до душі, бо за обсягом воно значно менше роману і не відкрило нам долі багатьох з улюблених героїв. Мене ж книга порадувала - ще одна чудова історія про світ чарівників. А я вважаю, що популярність книг про Гаррі Поттера передусім зумовлена недосконалістю світу, створеного Дж. К. Ролінґ. Він здається реалістичним саме через проблеми, війни, несправедливість, які теж у ньому існують та не вирішуються за помахом чарівної палички, як може здатися, а долаються сміливцями здатними ризикувати заради перемоги добра над злом.

    "Гаррі, не існує досконалих відповідей у цьому плутаному, емоційному світі. Досконалість недоступна людям, навіть чарівникам."

    Залишилося лише порадувати численних шанувальників Северуса Снейпа. :) Не обійшлося у книзі й без цього героя і, не зважаючи на другорядність його ролі, він усе одно зуміє вразити читачів.

    Це гарне українське видання збільшеного формату від Видавництво Івана Малковича "Абабагаламага" / Ababahalamaha Publishers може стати прекрасним подарунком для підлітків, справжніх шанувальників Гаррі Поттера, а також любителів фентезі.
  •  
    Четвірочка, але з натяжкою
    Очікуючи на продовження, як і всі тут,, напевне, як тільки книга з'явилась у книгарнях мого міста я побіг до них, майже благаючи забрати мої гроші і дати мені книгу. З щасливими очима я ніс це чудо додому, очкуючи на ще один шедевр про світ Гаррі Поттера, на логічне завершення, та хоча б на Гаррі в головній ролі, але, на жаль, цього не сталося. Першим моїм розчаруванням було те, що книга написана як сценарій для п'єси. Ну ок. Може так воно і треба в п'єсі, але у книзі це КОНКРЕТНО дратує + даремно займає багато місця у книзі = не зрозуміло навіщо так багато сторінок, а отже і більше грошей. Невже не можна було прибрати усі ці фрази а.к.а.:

    Гаррі: прекрасний день.
    Герміона: так, дійсно.
    Гаррі: не хочеш прогулятись?
    ...

    Просто дивно, як на мене. Але, десь через сторінок 190 це вже здається ніби особливий стиль написання, так сказати "фішка" твору. Але це ж не всі мінуси. Твір ну дуууууууже нудний на початку, але дуже цікавий в кінці. Така нерівність робить складнішим його оцінення, але, так як в кінці стало цікаво я завищив оцінку аж до 4. Сам сюжет має багато неточностей, втрачено важливі деталі, але "непростимих" недостатків все ж не має.

    Загалом, якщо ви поттероман то ви повинні, просто ПОВИННІ прочитати цю книгу. Але, якщо ж ні, то краще не робіть цього. Тому, що головний герой не Гаррі, що мене розчарувало до кінця.
  •  
    Рецензія
    Якщо ви є справжнім фанатом "Гаррі Поттера", тоді ви зрозумієте мої відчуття, коли вийшла остання книга про пригоди хлопчика-що-вижив і вийшла екранізація у двох частинах, яка завершила цілу епоху.
    Та на щастя, Джоан Роулінг зробила нам величезний подарунок і написала разом з Джеком Торном і Джоном Тіффані п'єсу, яка є офіційним продовженням саги про Гаррі Поттера - "Гаррі Поттер і Прокляте дитя".
    Можна критикувати цю книгу і казати, що це зовсім не те, до чого ми звикли, зовсім не у стилі письменниці. А можна знову зануритися у такий знайомий і улюблений світ магії, який подарувала нам Роулінг і назавжди змінила історію літератури.
    "Гаррі Поттер" - це ціле покоління дітей та дорослих, які повірили в чудеса, дітей, які забажали навчатися у школі магії Хогвартсі та дорослих, які на деякий час забули, що вони вже виросли і знову потрапили у дитинство.
    Можна по різному ставитися до цієї п'єси, але якщо ви є поттероманом, я думаю, що вам важко буде пройти повз неї. Нехай вона подарує декілька годин справжньої насолоди, яку подарувала мені.
  •  
    старий добрий Гаррі та пригоди його сина.
    Тим, хто шаленіє від Гаррі Поттера і сумує за пригодами відомого тріо, цей твір скоріше за все здався жалюгідною спробою продовжити тему. Проте, як відомо, на безвідді і рак риба, а тому і ця історія сприймається з радістю.

    Через багато років після завершення Хогвартсу, Гаррі вже втратив смак до пригод, проте його син, з яким у нього, до речі, не надто складаються відносини, встрягає в пригоди і ще не з ким завгодно, а з єдиним сином Драко Малфоя. Поки діти намагаються змінити майбутнє, стривожені батьки об'єднуються в пошуках своїх діти, доки не стало надто пізно. Автори проводять читачів по всім частинам поттеріади, поки хлопці намагаються врятувати життя одному з героїв перших книг.

    При читанні відчувається вплив режисерів, що писали цей твір спеціально для екранізації. Саме тому прочитується книга на одному подиху. Є розбіжності із сімома книгами поттеріади, та все ж твір гідний прочитання.

    Моїм улюбленим персонажем в цій частині став Рон. Дотепний, небанальний і по-особливому подібний до своїх старших непосидючих братів, він мені по-новому відкрився зі сторінок цієї книги. А от решта персонажів, включаючи і самого Гаррі, ще чекають на допрацювання.
  •  
    Суцільне розчарування
    Прочитав дану книгу майже півроку тому, на це у мене пішло максимум годин 4 при тому, що постійно відволікали (тобто швидко), хотілось висловити свою думку.
    Перед тим як прочитати цю книгу визначитеся, чи любите ви всесвіт Гаррі Поттера настільки, що готові пробачити автору навіть найгрубіші помилки. Від цього рішення залежить те, як ви оціните п'єсу. Так-так, п'єсу, не роман.

    Чесно кажучи, я не знаю, чому мені не сподобалося. Може тому, що все якесь непродумане, різке, спонтанне. А може через те, що після прочитання у мене виникло дивне відчуття, що автор витратив часу для написання даної книги приблизно стільки, як я для її прочитання. Так, голоси в моїй голові поспілкувалися один з одним, називаючись по черзі то Герміною, то Роном, то Джіні, але хіба я горів бажанням прочитати книгу тільки заради того, щоб зустрітися зі старими знайомими?

    На момент прочитання я намагався бути суб'єктивним, активно доводив всім, що вони не мають рації, що п'єса має право жити, що ми так скучили за героями. А потім раптом раз і відразу передумав, перейшов на темну сторону. Що трапилося? Все просто: я дочитав книгу до кінця.

    Я зробив лише один висновок - дана книга не має нічого спільного, окрім героїв, з попередньою серією. Я розчарований.
  •  
    Так багато питань, там мало відповідей...
    Як будь-який відданий Поттероман я з нетерпінням чекала виходу нової книги про світ Гаррі Поттера. Краще б не чекала. Краще б її взагалі не було.
    По-перше автор п'єси не Джоан Роулінг, вона лише її затвердила (і тут перше питання - навіщо? Навіщо затверджувати те, що йде в іншу сторону від основної серії і спростовує твердження з неї?)
    Так, ви отримаєте свою краплинку магії, і відчуєте радість від повернення до Хогварцу, але все інше...
    Сюжет перекреслює частину книг, несподівані повороти взагалі ніяк не вписуються в події сьомої книги, не кажучи про більш ранні.
    Так, дякую за те, що показали декілька альтернативних світів, було радісно читати про можливі варіанти подій (особливо ті, де улюблені герої залишались живими), але ось основний сюжет - ну не вірю я, що герої, разом з якими ми росли, могли стати такими, звісно люди змінюються з віком, але ж не на 100%. Єдиний, хто порадував - Драко Мелфой, ось в його таку версію після всіх подій, що припали на його долю я вірю.
    Як на мене сюжет п'єси не продумали, зробивши ставку на видовищну постановку і те, що фанати будуть раді будь-чому, що поверне їх в магічний світ.
    Не можу рекомендувати до читання, але й відмовляти не буду.
  •  
    восьмая книга.
    С нетерпением ждал выхода книги "Гарри Поттер и проклятое дитя". Это восьмая книга в серии про Гарри Поттера. Очень хотелось снова окунуться в мир магии, волшебства и невероятных приключений в школе волшебников Хогвартс. В этой книге Гарри Поттеру исполнилось 37 лет и у него уже есть семья - жена Джинни и трое детей - двое сыновей (Альбус и Джеймс) и дочка Лили. Гарри работает в министерстве магии и не жалеет сил в борьбе с темной магией. Его близкие друзья Гермиона Грейнджер и Рон Уизли всегда готовы прийти на помощь Гарри. Гермиона и Рон женаты и воспитывают дочку и сына. Дети Гарри и Рона учатся в самой известной школе магии и волшебства Хогвартс. Директором школы стала профессор Макгоналл, которая раньше преподавала у Рона и Гарри магические искусства.
    Гарри обеспокоен, что его сын Альбус попал на факультет Слизерина, а не Гриффиндора и сдружился там со Скорпием Малфоем - сыном давнего врага Гарри еще со школьных лет Драко Малфоя.
    Книга написана в виде пьесы. Читается на одном дыхании - интересно и увлекательно.
  •  
    Не дуже вдала книга
    Як на мене, книга вийшла невдалою. Таке враження, що автор забула, що писала у попередніх семи частинах, оскільки багато описаних подій є просто неможливими за відомими з попередніх книг законами чаклунського світу. Дуже прикро, але багато так званих "фанфіків" набагато уважніші до всіх деталей канону, ніж продовження, написане автором.
    Плюси також є - дуже вдало описана емоційна сфера життя персонажів. Приємно читати, як негативні герої набувають життєвого досвіду та перетворюються на позитивних, як розв'язуються застарілі конфлікти та колишні вороги стають друзями (Гаррі/Малфой).
    Дуже цікава сама ідея подорожей у часі, розповідь про те, що "могло бути" і як найдрібніші події можуть призвести до глобальних наслідків, хоча реалізація залишає бажати кращого.
    Тому загальне враження від книги не можна назвати позитивним. Досвідчених поттероманів ця історія може розчарувати, оскільки фактично перекреслює всю історію власне Гаррі Поттера. Мені здається, що книга написана виключно з комерційною метою, і хто її не прочитає, той нічого не втратить.
  •  
    Неоднозначно!
    Трудно передать то волнение, которое я испытывал, открывая данную книгу. Прошло столько времени после завершения всеми любимой истории, и вдруг... Все продолжается с того же момента, на котором завершилось в классической поттериане. И очень хочется вновь с головой нырнуть в тот сказочный мир, который затягивал в себя без остатка когда-то. И в то же время были опасения. А будет ли это приключение таким же волшебным, таким же манящим? И да, и нет. В первую очередь надо понимать, что это продолжение не принадлежит перу Роулинг. А это автоматически означает, что перед нами совсем другая история. Хоть Роулинг и канонизировала ее, я бы не стал относится к ней более чем как к фанфику, хоть и качественному. Это НЕ ТОТ Хогвартс, который мы помним и любим, это НЕ ТА атмосфера, исполненная сказки. Это просто другая история. И если читать ее обособленно от поттерианы - то впечатления очень даже хорошие. Сюжет затягивает, заставляет задуматься над извечными проблемами отношений родителей и детей. А еще показывает, какой нелегкой может быть жизнь детей знаменитостей. Отдельное спасибо за флэшбэки - именно в них живут те самые крупицы духа, который влек нас у Роулинг, та самая сказка.
  •  
    Життя завжди пропонує нам накращій варіант з кількості можливих
    Книга-п’єса “Гаррі Поттер і прокляте Життя”, хоч і товста на перший погляд, але читається дуже легко. Розповідається в ній про дружбу синів дорослих Гаррі Поттера та Драко Малфоя: Албуса-Снейпа та Скорпіо.

    Що цікавого можна знайти в цій книзі:

    - в ній йде мова про історію, яка відбувається "після закінчення історії". На мій погляд, це дуже правильна тенденція у сучасній літературі. Не завершувати на Happy End, а йти далі;

    - вона показує — життя ніколи не можливо передбачити. А все, що в ньому відбувається — найкраще з того, щоб могло відбутися. Хоча в це тяжко повірити з першого разу;

    - на декількох прикладах показано, що б вийшло з того, якби ми мали змогу змінювати події минулого за своїм бажанням. Навіть якщо б прагнули зробити якнайкраще;

    - а ще показані відносини батьків і їх маленьких дітей, які намагаються у своєму юному віці бути ідеальними на погляд своїх татусів. Чи можуть такі намагання зробити всіх щасливими?

    Рекомендую. Приємно проведений час. Читати хотілося. Книга захоплює.
  •  
    Не той вже Гаррі...
    Взагалі-то я не збиралася читати восьму частину Гаррі Поттер. 1. Це зовсім не той роман до якого ми звикли, а п'єса. 2. Книжка написана через дев'ять років після закінчення серії, а такий тривалий термін між частинами, зазвичай не приводить до нічого хорошого. 3. Вона написана вже не лише Джон Роулінг, а в співавторстві з іншими людьми. Та коли книжка потрапила до моїх рук, то я таки не втрималася.

    Події розгортаються в той період, коли закінчується сьома частина. Одного разу до Гаррі приходить батько Седрика Дігорі і звинувачує того, що він міг би повернути Седрика за допомогою маховика часу, але відмовляється це зробити. Цю розмову підслуховує середній син Гаррі Албус, в якого не найкращі стосунки з татом, і вирішує виправити минуле.

    Коли читаєш книжку, то складається враження, що це всього лише одна сюжетна лінія, яку витягли з історії. Все крутиться навколо Гаррі і Албуса, при цьому зовсім не розповідається про стосунки Гаррі з іншими своїми дітьми. Як і про стосунки Албуса з братом, сестрою і мамою. Деякі сцени нагадували якесь занурення в Сито спогадів і різке винурення. Події відбувалися за принципом ефекту метелика і було дуже цікаво спостерігати, як би змінилося теперішнє, якби в минулому ситуація склалася по-іншому. А ще було дуже приємно знову зустріти улюблених героїв і відвідати Гоґвортс.

    Якщо не сприймати цю книжку, як продовження поттеріани, то читати можна .
  •