Ця стаття присвячена пошуку відповіді на питання, поставлене Еріхом Фроммом у його праці: «Людина вовк чи вівця?»

Цілком погоджуючись з Е.Фроммом стосовно необхідності з’ясування, умовно й алегорично кажучи, «вовчого» й «овечого» в людській сутності, ми, однак, не можемо дозволити собі погодитися з висновком Фромма про існування такої, нібито іманентної, тобто, внутрішньо властивої людям якості, як «готовність людей ризикувати своїм життям, приносити в жертву своє кохання, відмовитися від своєї свободи й власного мислення лише заради того, щоб стати членом зграї».

Ми не закликаємо нашого Читача стати нашим спільником та однодумцем, ми запрошуємо Його мислити.

Переклад українською Ярослава Мишанича.