Книга 1. Щоденники 1910-1923 рр.

Самотність і відчуженість, які Франц Кафка відчував у своєму житті, можливо, й змусили його писати щоденник. Він розпочав його 1910 року і вів — іноді з тривалими перервами — до 1923-го. Це довга розповідь про себе, про власні переживання; про ненависну, стомливу службу, яка дає засоби до існування й водночас виснажує його; про початок Першої світової війни і про загальну мобілізацію; роздуми про літературу, в яких письменник подеколи виступає рецензентом власних творів. Також у щоденнику Кафка занотовує свої літературні задуми й початки оповідань, що спадають йому на думку; спостереження, в яких чітко проступає туга з приводу поразок Австрії і прозирає чорна безодня відчаю дуже самотньої людини.

Книга 2. Замок. Подорожні щоденники. Вісім зошитів

«Замок» — останній незавершений і найзагадковіший роман Франца Кафки. У центрі роману, як майже в усіх творах письменника, — втаємничені, алогічні, незбагненні взаємини людини зі світом, з системою, з владою, з іншими людьми. Головний герой К. шість днів блукає стежками зимового Села, намагаючись знайти дорогу до Замку. Історія героя нагадує перипетії долі самого автора і так само трагічно передає самотність і безпорадність людини в її протистоянні жорстокості й абсурдності життя.

Також видання містить «Подорожні щоденники» (1911—1912), в яких Кафка описав подорожі до Фрідлянда, Райхенберґа, Парижа, Юнґборна та інших міст, і «Вісім зошитів» (1917—1919) — маленькі зошити у восьму частку аркуша, в яких письменник занотовував свої поетичні фантазії, фрагменти майбутніх творів та афоризми.

Книга 3. Процес. Америка

Філософський роман «Процес» є центральним твором літературної спадщини Франца Кафки. Він особливий ще й тим, що послугував сюжетом для постмодерного театру та кінематографа. Це історія Йозефа К., якого переслідує невідома сила правосуддя. Йозеф намагається з’ясувати, в чому його звинувачують і хто саме, поступово усвідомлюючи абсурдність цього таємничого правосуддя і марність спроб йому протистояти.

У незавершеному романі «Америка» Кафка вперше використовує свій коронний літературний прийом: зображення реальності без будь-якого авторського коментаря, через свідомість персонажа. Це захоплива розповідь про 16-річного хлопця на ім’я Карл, вихідця з Німеччини, який шукає свій дім, роботу та й взагалі своє місце під сонцем — в Америці…