Это вторая книга из серии произведений о приключениях журналиста Микаэля Блумквиста и девушки-хакера Лисбет Саландер. Лисбет Саландео – очень необычная девушка. С одной стороны, в детстве и юношеские годы она пережила много психических потрясений, которые сильно повлияли на состояние ее психики, поэтому Лисбет быстро «вспыхивает», с трудом контролирует свои эмоции и с опаской относится к мужчинам. Ее даже признали недееспособной. С другой стороны, Лисбет имеет уникальные интеллектуальные способности, быструю реакцию и стойкие собственные нравственные принципы. Однако, жизнь складывается таким образом, что она оказывается подозреваемой в убийстве своего опекуна и двух журналистов, которые расследовали секс-трафик в Швеции и раскрыли много чиновников, которые были причастны к нему. И теперь на Лисбет открыта охота полиции, журналистов, врачей, ее бывших коллег. Но есть люди, уверенные, что Лисбет невиновна, и они стремятся помочь ей и выйти с ней на связь, поскольку Лисбет удачно прячется, не веря в силу правосудия. В произведении много деталей, событий и персонажей, каждый из которых определенным образом играет роль в разгадывании тайны Лисбет Саландер. Все события изложены последовательно и логично, что помогает при чтении делать собственные выводы и предположения. Также в этой книге, как и в первом романе серии («Чоловіки, що ненавидять жінок»), раскрываются острые проблемы социума: насилие и его сокрытие полицией и государственными органами; сексуальные извращения и их последствия для жертв и извращенцев; трафик наркотиков и девушек; коррупция и невозможность доказательства правоты и др. Книга интересная, но мне она показалась не настолько увлекательной, как первая книга цикла. В романе «Дівчина, що гралася вогнем» меньше скрытых тайн и ошеломляющих открытий, больше выяснений отношений и размышлений. Но все равно книга понравилась.

Кожна книга має нести в собі якусь особливість. Якщо її немає, то історія спроможна зацікавити лише обмежене коло читачів. Читаючи 2 частину з трилогії, я не міг визначити, що ж в "Дівчині" такого особливого. Очі із певним запалом бігли по тексту. І де ж та родзинка, запитаєте Ви. Де те, що змусить конкретно мене уважно спостерігати за текстом, а не викинути книгу з вікна? Лісбет Саландер. Ортодоксальна дівчина, за якою до біса цікаво спостерігати. За усіма вчинками, які вона вчиняє під впливом себе і тільки себе. До біса Блумквіста, поліцію, владу, людей в кінці кінців. У "Дівчина, що грала з вогнем" Ви знайдете історію життя Саландер. Після таємничої Лісбет у першій частині, Ви дізнаєтесь, чому вона підпалила свого батька, навіщо її був потрібен опікун і чому Служба безпеки так уважно за нею спостерігає. Усі ниточки нарешті зійдуться в одній точці. Минуле Саландер не забуло про неї, як і вона про нього. І звісно, хто ж як не Мікаель і "Міленіум" допоможе розібратися із цим. Розібратися із Службою безпеки Швеції, а точніше із "Секцією" й із радянським шпигуном та його посіпак, через якого життя Саландер пішло по похилій. До речі, я казав там щось про ниточки. Ну та, все стане дещо ясніше, але Стіг залишив "To be continued". Тому раджу одразу готуватися до "Повітряний замок, що вибухнув".