Про що книжка? Є Анна, у неї біполярний розлад. Це означає, що одного дня вона лежить в ліжку накрита ковдрою з головою і не може навіть поворушитися чи приготувати собі сніданок. А іншого вечора її можна побачити на вечірці на даху київської багатоповерхівки, в короткій сукні й з блискітками на обличчі, усміхнену й ейфорійно-веселу. Як жити, якщо ці дві сутності рідко можуть домовитися й не сприяють спокійному й налагодженому життю? Ще є Владислав — лектор з історії мистецтв й арткритик. Він страждає від алкогольної залежності й безуспішно бореться, щоб забудовник не зруйнував садибу Мурашка. Назва підказує нам, що героїня стане фанаткою Владислава та його лекцій, але як переплетуться долі цих двох? Чи мені сподобалося? Складно сказати. Я читала книгу вже давненько і біполярний розлад уявляла собі рівно так, як показувала героїня Енн Хетевей в серіалі «Сучасне кохання». Якщо не бачили цей серіал — дуже рекомендую. В принципі десь так авторка його й зобразила. Наскільки це правдиво — може сказати тільки той, у кого такий розлад діагностовано. У книзі красива мова — гарно підібрані українські слова, вдалі порівняння й описи. За цитату «Я клінічний перфекціоніст. Я ніколи не переживаю, що все буде геть погано. Мене вбиває, якщо щось вийде недостатньо добре», яка ніби з мене списана, я багато всього готова пробачити :) У книзі історія, яка з одного боку виглядає банальною, але впевнена — здивує вас кінцівкою. Так, були клішовані моменти, в житті вони теж трапляються. Це непогана книга з цікавим задумом і красивим Києвом. Як на мене — трохи не дотягує до книги, яку хочеться перечитувати, але я не шкодую часу, витраченого на її прочитання. 🎭 Я саме тому ніколи й не кажу про свою хворобу. Тому що тоді я зникну — лишиться вона. 🎭 Ставитися до смерті спокійно — не означає її наближати.

Мене радує те, що сучасні автори відходять від кліше, від однакових творів, шукають себе, піднімають різні теми. Обожнюю книги , коли до кінця книги ти думаєш, а який же буде фінал.

Мені дуже сподобалася книжка. Просто не відірватися. Цікава історія чоловіка і жінки, які стали рідними одним для одного, але без любовного роману між ними. Для мене неочікувано було те що вони не стали коханцями. В інших книжках , прочитаних мною між головними героями протилежної статті завжди зав'язувався роман. Вони прийняли один одного без прикрас . Він дав їй сили боротися зі своїм психічним захворюванням. Вона на дала йому можливість спокійно дожити останні дні його життя. Мені сподобалося, що авторка захворювання головної героїні не романтизувала. Розповіла в книзі так як воно є насправді. Моя щира рекомендація.