З книгами Лі Бардуґо я маю дивні дивні стосунки: я читала майже всі її книги за виключенням «Демон в лісі» та «Біснуватий», і тільки історія Алекс Стерн мені зайшла. Тому мені було трохи боязко розпочинати нову книгу авторки - я боялася розчаруватися в ній. Але мені підкупив незвичний жанр, те, що це не цикл, і незвичність сеттингу. Тому я дала шанс книзі і не розчарувалася. На жаль, в повній мірі оцінити оформлення книги я не змогла, бо читала книгу в електронному форматі, але на фото книга виглядає неймовірно. Її дизайн повною мірою передає атмосферу книги. Події в книзі розвиваються неспішно. Перша чверть книги була максимально повільною і, я думаю, багатьох може відвабити від читання, не дочекавшись, коли ж почне відбуватися щось цікаве. Але в подальшому події почали розвиватися жвавіше, історія ставала щораз цікавішою. Історія розгортається на тлі Мадриду 16 століття, після поразки іспанського флоту у війні з Англією. Народ незадоволений, король слабкий, а влада інквізиції все міцнішає. Авторка майстерно описує той час, звертає увагу на деталі та політичні інтриги. Але при цьому залишає місце для див та магії. На жаль, Бардуґо так і не розкрила природу магії: як вона дії, чому одні нею володіють, а інші - ні; і найголовніше - чи її володінням завдячувати Богу чи Дияволу? Для мене доволі довго було загадкою, чому книга називається саме так. Я вже почала вибудовувати собі теорії про голема, про вічного жида і так далі (враховуючи, що головна героїня єврейка, я думала, що буде більше з міфології її народу). Але з розвитком історії все почало ставати на свої місця. Головна героїня доволі цікава. Люсія - проста дівчина єврейського походження, яка працює служницею. Проте вона має гарну освіту, допитливість, амбіції, а найголовніше дрібку магії, яка остаточно змінює її життя. «Фамільяр» - це історія її змін, внутрішнього росту та дорослішання. Історія становлення її як жінки та господині своєї долі. Гільєн Сантанхель (ох і важко мені було запам’ятати його ім’я) більшу частину книги залишався загадковим та недоступним для читача персонажем, тим самим фамільяром, який завжди поруч з володарем, але ніколи не в світлі уваги. Проте його розкриття, його історія та любов роблять цю книгу довершеною та глибокою. Історія кохання, як на мене, більш фентезійна, тут авторка не змогла відійти від канонів своїх минулих книг. Для мене трохи не вистачило інформації, чому саме закохався головний чоловічий персонаж, тут дійсно нібито типова фентезійна історія, коли в головну героїню закохуються, бо в неї неможливо не закохатися. Мені сподобалось, як майстерно авторка піднімала такі важливі теми як фемінізм, вплив церкви, зрада, влада чоловіків та хитке положення жінок в суспільстві. До мінусів я віднесу жахливий переклад та велику кількість одруківок, які ускладнюють читання - зазвичай книги я читаю в півтора рази швидше (432 сторінки при нормальному своєму темпі я мала б прочитати приблизно за 6-6,5 годин, а в цей раз за підрахунками Кіндл на це пішло близько 9). Схожі імена також утруднюють читання та запамʼятовування. Дійсно було б дуже зручно, якби авторка зробила перелік дійових осіб на початку твору, як це робить Крістофф. Мені потішило, що в кінці книги Бардуґо розповіла про долю майже всіх персонажів книги, що створило відчуття завершеності. А от фінал головних героїв мене трохи розчарував: дуже солодко та казково. Загалом, це ідеальна атмосферна книга для для осінніх вечорів та прихильників магічного реалізму та історичного фентезі.

Книга сподобалась