Сучасна література прикметна тим, що в ній немає жодних табу, заборонених тем, недозволених прийомів й т.п. Балканська література для українського читача взагалі є маловідомою, та й серед літературних фанів навряд чи знайдуться знавці, які могли б багато говорити про сербську літературу. Книга Светіслава Басара це не роман в класичному розумінні цього, слова, це твір постмодерністської прози. Саме тому він немає якогось цілісного сюжету, а являє собою набір окремих фрагментів, я б навіть сказав шматочків з пазлу без картинки. Червоною лінією через увесь твір проходить розповідь про секту чи точніше товариство Євангелічних Велосипедистів Трояндового Хреста. У книзі намішано безліч історичних героїв та сучасних постатей, які представляють літературу, мистецтво, музику. У книзі є євангельські сюжети у вільному трактуванні, відомі історичні події з натяком на тих хто за ними стоїть. Десь віддалено твір має певну схожість з книгами Дена Брауна, який зробив сенсацію з відомих фактів, вільно їх трактуючи.