Норми етикету, хоч вони й описані в різних джерелах, не закріплені жодним законом. Це своєрідна угода між людьми вести себе певним чином у різних місцях і за різних обставин. Гарні манери дітям прищеплюють з дитинства: спочатку батьки, потім вихователі та вчителі. А ефект – невеликий. Чому?! Можливо, вся справа в тому, що правилам етикету навчають занадто нудно й повчально?! Дітям мало сказати: «Роби так, а не інакше». Добре б пояснити, чому не інакше. А ще краще прищеплювати правила етикету не безпосередньо, а опосередковано, поволі, щоб дитині самій хотілося їх виконувати.

Гра – це кращий спосіб навчання дітей. Прищеплювати ді­тям гарні манери можна за допомогою безлічі різних ігор, де правила етикету стануть правилами гри! Форми проведення занять – цікаві бесіди, ігри, творчі завдання, тексти, казки, вірші, моральні ситуації. Для гри потрібно вибирати звичайні побутові ситуації: «Привітання і знайомство», «Телефонна роз­мова», «Як дарувати подарунки», «Як вести себе в громадському транспорті, театрі, кафе», «Як приймати гостей і ходити в гос­ті», «Вживання ввічливих слів»... Запропонуйте дітям придума­ти історію за правилами і проти них, а також проілюструвати придумані історії сценками, щоб зрозуміти відмінності у спіл­куванні та поведінці на різних рівнях: дитина-батьки; молодший-старший; вихователь, вчитель-учень; товариш-товариш; хлопчик-дівчинка... Граючи роль, дитина поводиться за пра­вилами етикету – якщо роль позитивна, і проти правил – якщо роль негативна. Такий досвід дасть дитині можливість самій відчути, як відповідно повестися. Не зрозуміти, не впізнати, не завчити, а ВІДЧУТИ. І це найкращим чином навчить її, як дотримуватись правил етикету.

Особливу увагу потрібно приділяти темі сімейного етикету та народним традиціям і звичаям – діти разом з батьками бу­дуть готуватись до святкування Різдва, Великодня і опанують тему «Традиції гостинності».

Будь-яка теорія без практики мертва. Якщо ваша дитина мало спілкується, якщо ви не відвідуєте з нею театри, музеї, кав'ярні, не любите ходити в гості чи приймати їх, то ситуації, в яких їй знадобиться застосувати правила етикету, будуть дуже обмежені, зведені до мінімуму. Природно, те, що не використовується на практиці – швидко забувається.

Тому педагогам дошкільних навчальних закладів якомо­га більше слід приділяти уваги етичному вихованню малюків. Планувати у своїй щоденній роботі найрізноманітніші форми організованої діяльності, які б спонукали дошкільнят до обмір­кування, розвивали у них культуру поведінки, прищеплювали повагу до традицій.

Отже, пропоноване видання містить ігрові ситуації, повчальні забави для малюків, правила спілкування з однолітками, родиною, незнайомцями. Подані приклади етичного виховання під час організаційної навчально-пізнавальної діяльності, а також художньо-літературні твори про ввічливість. Ці матеріали, виконані згідно з базовими програмами «Я у світі» та «Впевнений старт», урізноманітнять процес навчання та виховання дошкільнят, навчать їх етики спілкування, правил і культури поведінки.