Шок! Саме це я відчула, коли почала читати книгу Едіт Вортон. Адже чи знали ви, що така ліберальна, демократична і незалежна Америка ще якихось 150 років тому була дуже і дуже консервативною? Це був час, коли думка суспільства важила понад усе, коли дотримання традицій було на грані здорового глузду а сімейні зв'язки цінувалися понад усе. Дивна, як на наш час, історія про те, як молода дружина покинула чоловіка через внутрішні складнощі, переїхала до Америки, а вся родина натомість намагається вернути її назад до чоловіка. І не важливо, чи було місце зраді, чи домашнє насильство, головне - вона заплямовує честь родини. І навіть коли їм це не вдається, строго намовляють не проходити справу розлучення, адже це так принизливо у їхньому суспільстві. Історія дивного кохання американського аристократа Ньюланда Арчера та графині Еллен Оленської. Здавалося б трішки зусиль і вони б могли жити разом довго і щасливо. Але тогочасне суспільство надто ідеальне для того, аби пробачати будь-які помилки молодості. От тому й не судилося їм бути разом. Чудовий роман, читається швидко, лишень сумно від такої ситуації, хоча й у наш час надто часто не роблять нічого для власного щастя лише через те, що "А що ж скажуть люди..."

Це моя перша книжка Едіт Вортон, і про що вона - я не знала. Перша половина читалася легко, я все чекала, що події от-от почнуть розгортатися так, як вони б розгорталися, мабуть, у більш сучасному романі. Якщо двоє кохають, то попри всі перепони вони намагатимуться бути разом. Але не тоді. Світ, який більш за все цінує сталість, дотримання правил, шанування традицій, хай які вони безглузді, тримає тебе в кайданах. Головний герой наче й прагне вирватися з цієї в’язниці, і часом здається, що він от-от це зробить, наважиться... Кінцівки могло бути дві. Герої таки могли бути разом, хоч і наприкінці життя. А могли так і не зустрітися. Не знаю, якої саме я чекала. Але після того, як я згорнула книжку, мені було трохи сумно. Епоха таки перемогла. Єдине, що якось не дуже розкрите у книжці, — як саме і коли герої закохалися одне в одного. Були натяки на їхню юність, що дає підстави вважати, що почуття могли зародитися вже тоді, а тепер, у дорослому житті, просто нагадати про себе й спалахнути з новою силою. Хтось тут в рецензіях написав, що Мей вчинила мудро. Як на мене, вона вчинила підло. Але то не її провина. То знову ж таки тиск суспільства, тої епохи. Її так виховали. Хоча десь на початку вона й казала, що не зможе бути щасливою, якщо когось це зробить нещасним. Проте вона боролася своїми методами за свого чоловіка, геть не зважаючи на те, що робить нещасливими одразу двох людей. Як на мене, забагато описів родинних зв’язків, які все одно запам’ятати неможливо. Не знаю, чи правильно вчинив Арчер? Чомусь тут пишуть, що він зрозумів, що його вибір був правильний, і схвалюють це. У книжці про це ані слова. Я б сказала, він радше не хотів знати, чи його вибір був правильний, а тому й “поплентався до свого готелю”. Прочитати в цілому раджу.

Цей роман описує непросте кохання молодого чоловіка Ньюланда Арчера, який розривався між двома, безумовно, прекрасними жінками – його законною дружиною Мей та її кузиною Еллен. Утім, один із основних акцентів роману – це надмірна залежність людини від суспільства, нав’язаних стереотипів. Ньюланд був представником вищих кол американського суспільства кінця 19 ст. – початку 20 ст. Він був заможним, кмітливим, вродливим і дуже перспективним. Його дружина Мей обожнювала Ньюланда, та й він сам був закоханим. Але так тривало до приїзду з Європи Еллен – вільної і розумної жінки, яка своїм розлученням кинула виклик консервативному американському суспільству. У своєму вільнодумстві та ідеях Еллен була подібна до Ньюланда, адже він так саме не виносив тиск суспільства і тягар родинної відповідальності. І Ньюланд мав зробити вибір між традиційним шлюбом із Мей і такою привабливою свободою з Еллен. Можна по-різному ставитися до кінцевого рішення Ньюланда, утім фінал показує, що його вибір був правильним. Дуже ніжний, зворушливий роман, неквапливий та емоційний.