У "Енеїді" Котляревського немає жодного позитивного персонажу (зараз полетять тапки), але ж так воно і є! Еней - п`є як останній алкоголік, використовує жінок для власної мети, дає хабарі, він не такий вже сміливий, мету для нього поставили боги та й нею він часто нехнує. Його друзі-козаки такі ж: випити, погуляти, наїстися, спати лягти. Дідона - жінка, яку кинули і яка вчинила самогубство. Мати Енея - богиня, а боги як відомо не надто дотримуються шлюбних обітниць! Юнона - злостива жінка, хоч частково я розумію, чому вона ненавидить Енея - він несерйозно ставиться до того, що вона оберігає. Решта богів власне не кращі. Котляревський не творить героїв, він показує звичайних людей, з їхніми слабкостями і недоліками. Це добре, хоча я до останнього шукала хоч когось, хто був би бех гріха. "Наталка Полтавка" навпаки ж - тут легко зрозуміти, хто позитивний, а хто "негативний" герой. Наталка - ідеал української дівчини, вірно і щиро кохає Петра, та батько і доля їх розлучили. Петро - бідний хлопець, готовий пожертвувати всім, що має заради коханої. Терпилиха - вона мати, а матерів оцінювати найважче. Вона хоче щастя для своєї дитини, от тільки її "щастя" розходиться з "щастям" Наталки. Найбільше у цій історії дивує возний, і ставлення до нього різко змінюється під кінець п`єси. Вистави по ній завжди чудові виходять))

Іван Котляревський зробив те, що зараз модно називати "адаптацією" або "cover", тобто взяти добре відомий твір та переробити його так, щоб він став іншим. Як і в будь-якому іншому прояві творчості є прихильники та противники такого підходу. На мою думку, якщо новий твір перестав бути сумою частин, а став чимось новим - він має право на життя. При цьому твір повинен мати ознаки, характерні саме творчості певного автора, що характеризує його особистий вклад. У випадку з Енеїдою цей баланс врахований, оскільки не зважаючи на численні запозичення ідей з класичної світової літератури, перед нами самобутня історія зі своїм обличчям. Перед нами не вищий літературний пілотаж, де кожна репліка і кожне слово вивірене до міліметра, а епатажний і провокативний твір. Саме тому, вислови деяких персонажів, а також їх дії навряд чи можна назвати "літературними". Через це, на мою думку, вибір античної міфології в якості сеттінгу є більш ніж доречним. Якщо ви згадаєте найбільш відомі грецькі міфи, то античні боги максимально наближені до людей за своїм морально-ідейним образом. Боги міфів брешуть, зраджують, вчиняють підлість, тобто ведуть себе як антигерої або антагоністи. Втілення козацької епохи в античні обладунки і костюми виглядає і зараз незвично, а свого часу можна вважати новаторством. Як вже зазначала, грецьких богів не можна назвати позитивними персонажами, але в Енеїді, ця властивість зведена в абсолют. Майже всі персонажі гротескні у своїх пороках та недоліках; гіперболізовані у всіх характеристиках. Саме це придає твору той шарм, який виділяє його серед інших. Отже, Енеїда не є класичним твором у догматичному розумінні, скоріше це бунтарська історія, яка не містить гарних хлопців з гарними манерами. Однак сучасна українська література надихається такими творами, тому потребує до себе увагу та повагу.

Ну хто хоча б раз не чув про Івана Котляревського - ,,зачинателя нової української літератури'' і автора славнозвісної ,,Енеїди''. Цей твір автор задумував як пародію на поему давньогрецького філософа Вергілія, тому й текст наповнений нецензурними словами, колючими висловлюваннями героїв і, звісно, іронією з сатирою. Проте, якщо чесно, твір мені більше не сподобався, аніж сподобався. На це є декілька причин: По-перше, важка мова автора. Не дивлячись на те, що Котляревський використовував у поемі розмовну українську мову, через наявність термінів із грецької міфології читається вона важко. По-друге, це наявність тієї ж нецензурної лексики, яка просто не вписується у загальну картину твору. І по-третє, це герої. Вони, звісно, усі різні і особливі по-своєму, однак поєднання грецьких богів і українських козаків виглядає дуже дивно. А ще за всю поему, я не ,,зустріла'' жодного доброго, хорошого персонажа. Усі вони якість злі, наповнені лише людськими вадами і пороками. Отож, для прочитання я б твір Івана Котляревського не рекомендувала б. Від себе ж поставлю лише 2-/5.