Іван Котляревський написав свою поему переробивши " Енеїду " Верлігія. Чи перевершив совго попередника український письменник? Однозначно, що Івану Котляревському вдалось написати оригінальну та неперевершену поему про історію козацтва. Цікаво, що письменник був цілком оригінальний, переробляючи поему Верлігія: він відкинув якісь епізоди, щось скоротив або розширив, доповнивши самобутніми детальними описами. Якщо в " Енеїді " Верлігія - 12 частин, то в інтерпретації Котляревського - 6. Основу сюжету складають мандри Енея - напівбога, сина богині Венери та земного царя Анхіза. Після зруйнування Трої він шукає за настановою Зевса землю, щоб збудувати для свого народу нову державу. Темою поеми є глуздиве зображення панівного стану України 18 століття. У поемі Котляревський порушив такі проблеми, як захист рідної землі від ворогів, соціальна нерівність, виховання дітей, хабарництво, злодійство, здирництво, підлабузництво. Через сторінки своєї книги Іван Котляревський хотів довести, що український народ безсмертний, його культура, мова, волелюбний дух ніколи не помруть. Книгу буде цікаво прочитати як дітям, так і дорослим. Проте діти сприймуть цю історію, як казку з уст батьків. А вже діти старшого шкільного віку та дорослі сприймуть цю історію, проаналізують і зроблять висновки.

Почти на 100% уверена, что нет человека, который не слышал бы о легендарной Енеїде, взорвавшей в свое время общественность и став блистательным началом новой украинской литературы. К своему стыду, я приступила к данному произведению совсем недавно, и уже с первых строчек была поражена, насколько же это творение многогранно и необычно. События сменяются бешеным темпом в хорошем смысле слова, все так колоритно, «вкусно», насыщенно, словно «свежий украинский борщ». А вот ломать голову читателям над тем, кто же злодей, а кто положительный – не придется, поскольку писатель определил это сам, что и является отличительным знаком классицизма. Несмотря на это, главный герой Еней оставался для меня загадкой до последнего листа. Неординарный, сильный, мужественный, но в каких-то сторонах и слабый. Еще поразила параллель с украинской культурой, историей, казаками. Казалось, при чтении я смотрела будто в двойное зеркало. На переднем плане видела Трою, а сквозь нее блестела пестрыми лентами Украина. Однозначно рекомендую!