«Ми були брехунами» - це книга американської письменниці Емілі Локгарт, сюжет якої базується на Кейден, яка страждає від страшних головних болей, які фактично руйнують їй життя. Кейден живе на приватному острові разом зі своїми кузенами – Джонні та Мірен, і всі вони є онуками Синклерів. Разом із хлопцем Гетом, який є другом одного із Синклерів, вони вчотирьох називають себе Брехунами. Те літо просто було шаленим: веселощі, перше кохання, але одного разу Кейден травмується, і лишень уривками пам’ятає все, що трапилося. А трапилося щось дійсно страшне, тож Кейден повертається на острів, аби з’ясувати, що саме… Вам просто необхідно дійти до кінця цієї книги. Так, може вона вам і не подобається, або навпаки, ви в захопленні від неї – однаково, кінець вас неймовірно шокує і залишить після себе тривалі неприємні спогади, що всю книгу авторка так майстерно нас дурила, поринаючи нас у таку тишу та спокій, аби в кінці це все вибухнуло яскравим вогнем. Можу сказати, що для мене книга не стала чимось сверхгеніальним, але такого завершення, яке вибиває з-під тебе землю, я не зустрічала вже давно. Це цікава підліткова книга, сповнена інтриг, неочікуваних поворотів та роздумів. Забудьте все, що ви думаєте про цю книгу. Бо вона вас у будь-якому разі здивує.

Книжка про теплий сонячний острів, на якому відбуваються події, від яких просто серце кригою береться. Хоча одразу все видається не таким вже й поганим. Багата велика родина, яка щороку зустрічається разом на канікулах, - Синклери. Вони пишаються, що вони Синклери, що вони вільні, впевнені, спортивні... Їх відпочинок нібито безтурботний, комфортний і невимовно приємний. Але. Звичайно починають з'являтися скелети в шафі: і у стосунках членів родини, і є ще якась таємниця, про яку чомусь усі мовчать і не говорять про неї Кейденс. Так, оповідь ведеться від самої Кейденс - дівчини-підлітка, у якої до того ж проблеми з пам'яттю, і саме тому розповідь видається трохи хаотичною, але достатньо емоційною. Дівчина з одного боку описує свою радість від літа, спілкування, дружби, а з іншого - її дещо турбує, насторожує, вона підмічає купу проблем та й і в неї не все так добре - не надто щасливе перше кохання, намагання знайти себе і в цій родині, і взагалі. Звичайно кінцівка переверне ваше бачення цієї історії і трохи шокує. Після прочитання мені навіть здалося, що все оце було заради цієї кінцівки, що авторка ставила собі одну єдину мету - вразити нас. Вразити вдалося. Чи змусив текст замислитись? Не дуже. Глибини мені таки не вистачило.

Интересный роман американской писательницы Эмили Локхарт "We Were Liars" хоть и написан о подростках, но все же будет интересен не только юным читателям. Однажды из-за совершенно странного момента главная героиня теряет память и спустя определенный период времени и огромное количество попыток понять почему именно с ней произошло это загадочное и абсолютно необъяснимое происшествие героиня возвращается на некий остров. Изначально возвращение главной героини в ту местность никак не повлияло на ее воспоминания, но постепенно основные персонажи осознают абсолютно все вещи которые ранее казались чем-то необъяснимым, а вот читателей ожидает несколько шокирующих моментов и неожиданных поворотов в сюжете этого молодежного литературного произведения. Первые романтические чувства также имеют большую значимость в данном романе и автору удалось очень трепетно описать эти удивительные эмоции. Финал данного произведения достаточно неожиданный причем настолько что об этом читателей предупреждают заранее. Качественная обложка и замечательный сюжет сделали эту книгу просто незабываемым чтивом.