Даною книгою Мирослав Дочинець зробив передісторією іншого свого твору "Світован". І тут на моє суб'єктивне враження передісторія вийшла гірша через тяжку манеру викладу своїх думок на папері письменником та майже повну відсутність діалогів між головним героєм та людьми які траплялися на його життєвому шляху. Темп оповідання нерівномірний - спочатку автор завалює з перших сторінок головного героя всіма можливими негараздами а потім це все потрохи зменшується потім знову набирає обертів - мені особисто в творі це не сподобалося. "Вічник" для мене виявився книгою на трійку зі своїми перевагами але і вистачило і недоліків які я вище описав.

М-мммм! Яка неймовірна книга! Хочеться читати ще і ще, і з кожною перегорнутою сторінкою бере жаль, що історія ось-ось закінчиться. І разом з тим розумієш, що її можна розпочати знову, і знову пропустити через себе, і знайти в ній щось нове, і побачити вже знайомі речі поінакшому, бо це саме та книга, яка заслуговує, аби бути настільною і щодня живити розум краплинами вселенської мудрості та знання про життя. Автор в книзі змалював життя однієї простої людини, яка мала нещастя (чи то щастя) народитися в такий складний для України час, коли влада мінялася практично щогодини, коли не знав, кому вірити, за що боротися і за що варто померти. Це дійсно сповідь великої людини, яка знала, що головним є розуміння і єднання з природою, спокій в душі, віра в добро та любов до усіх без винятку людей, бо лише так можна вижити в найсуворіших умовах і не зламатися душею. Нехай ці життєві істини і прості і очевидні, але, мабуть, такими вони і мають бути, аби збагнути їх міг кожен, хто прагне жити в злагоді з собою та іншими і віднайти внутрішній спокій.

Вартує прочитати кожному, і не лише тим, хто шукає себе, а й тим, хто думає, що вже знайшов. Не просто оцінювати книгу, оскільки присутнє відчуття, що оцінюєш чуже життя. І чи маємо право його оцінити? Дуже багато в повісті треба взяти для себе, а це неоціненно: і досвід, і мудрість. А ще уроки виживання. А купа порад на кожен день! І постійні роздуми: під час читання, після, і до теперішнього дня. Мудрість присутня не лише в тексті, а й між кожним рядком, між кожним словом, і навіть у перекладі незнайомих слів. До речі, в кінці книги є словарик, бо, напевно, не усім будуть зрозумілі такі слова, як каруца, дараб, дзяма, хожаї, скіпці, тайстрина чи інші. Хоча, читаючи, можна і здогадатися про значення. Розповідь про незвичайний життєвий шлях одного чоловіка, якого називають вічником, знатником, монахом, відуном. Про труднощі, які витримати не кожній людині під силу. Проте йому вдається і вижити наодинці в горах, і витримати тюремні карцери і пережити немало потрясінь. І про незламний дух. І про молитви. Уся повість проникнута Світлом душі, з яким можна самому іти і нести іншим. Як звільнитися від страху та отримати внутрішню свободу.