Дитяча невеличка книга, але своїй дитині я б таке читати не дала, тому що все занадто сумно, безнадійно, просякнуте екзистенційною тугою і роздумами про життя, дружбу, дорослішання, нерозуміння, егоїзм. Книга з красивою і сумною обкладинкою. Повість розповідає про близнят – Тома і Касс (Кассандру), які з дитинства були нерозлучними, розуміли одне одного з півслова, разом проводили дозвілля, вели один на двох Список Вад, який записували у старому красивому альбомі, схованому позаду льодовні. Льодовня – містичне місце, і батьки забороняють туди ходити, але кого хвилюють такі дрібниці? Близнята неслухняні, і це одна з їх найкращих вад. Зав’язка починається в той момент, коли все різко змінилося. Принаймні, в бачення Тома, який є розповідачем даної історії. Дрібниці до дрібниць, і ось вони розділилися з Касс, більше не ведуть список, більше не шпигують і не роблять каверзи садівнику Джеймісону, що раніше було їх улюбленим заняттям. Що сталося? Просто Касс подорослішала, і немає в тому її вини, що брат вчасно того не зрозумів, а вона не змогла пояснити. Зрештою, і йому довелося сепаруватися, і самому подорослішати. Це дивовижне видовище. Процес відкидання зайвого і нарощування самостійності, відповідальності, період помилок і її виправлення. «Позаду льодовні» - це усмішка крізь сльози, історія про дорослішання, казка з неявною мораллю про те, як боляче бути залежним від іншої людини, і як безсенсовно жити, коли немає кому звіритися і з ким поговорити.