Про що ця книга? Про досвід. Прожитий, відрефлексований і переосмислений досвід переживання втрати, досвід втечі від війни і виживання в нових умовах. Досвід налагодження і підтримання стосунків з дітьми у періоди, коли такі стосунки будувати особливо важко, підлітковий вік, вимушений переїзд, вступ до ВИШу, втрата батька. Це переосмислення досвіду співзалежних стосунків, які часто прикриті вивіскою «Дружба» і які трапляються навіть у дитячому чи підлітковому віці. А ще ця книга про сміливість. Бо дуже важко розказати про себе, свою родину, свої обставини. Розказати від першої особи не ховаючись за вигадані історії героїв, драконів ельфів чи інших персонажів. Важко чесно визнати свої помилки, і свій біль. Біль до якого вже звик, але який продовжую бути поруч, нехай прожитий, переосмислений, пропрацьований, але він є. Якщо ви шукаєте легкого читання на вечір, це точно не та книга. Попри легкий стиль, книга шкрябає, часом дратує, часом змушує задуматися. Якщо ви на роздоріжжі, втратили когось з близьких і не можете впоратися, якщо ви маєте дитину-підлітка і вам здається, що ваш надійний світ, який ви так довго і ретельно вибудовували руйнується обов’язково почитайте. Напевно цю книгу можна рекомендувати і тим, хто втратив опору, через переїзд, війну втрату довіри (у всіх нас різний досвід). Але, не чекайте тут універсальних рецептів. Це не гайд «як вирішити будь-яку проблему за 12 годин», більше того, тут не буде покрокових планів і інструкцій. Ця книга набагато глибша. Тут будуть роздуми, рефлексії, тепло і багато чужого досвіду, який, тим не менше, дасть змогу намацати власну стежку в абсолютній темряві. Але ж це і є шлях до відновлення і повернення до себе самого.

Спокійна розповідь про те, як бути українкою в наші часи. Про втрату, про вимушену імміграцію. Заспокійливе, таке необхідне у наш час. Світла навіть інтимна розповідь жінки, яка дає змогу передивитися власні етапи життя.