А ви читали Підмогильного? Він грається словами, їх словосполученнями та цілими реченнями як вмілий жонглер своїми кульками, сплітаючи в найхитромудріші комбінації. Ти впиваєшся цією грою з насолодою, вишукуючи поміж майстерних рядків ще дуже багато чого не написаного, але таки сказаного. А ви читали Підмогильного? Молодь 20х вдається йому напрочуд вдало, всі ті амбіції, всі сподівання,всю хорошу і не тільки злобу Валер*ян малює, ніби найкращий з митців. Його герої живі, ти співчуваєш їм, осуджуєш, знову співчуваєш, а в фіналі питання так залишаються відкритими, щоб було про що подумати осінніми вечорами. А ви читали Підмогильного? Здається, деяким його історіям міг би позаздрити сам Стівен Кінг - "Ваня" точно не дасть вам спокійно заснути, а "Син" напустить найгустіший туман, що зітканий з справжнього, не підробного жаху. А ви читали Підмогильного? Можливо вам до сих пір здається, що українська література - то нудно, бездарно і драматично? Драматично - так, місцями, але не бездарно і не нудно то точно. Стиль Підмогильного зачаровує, це якісна література, яку хочеться читати ще і ще. І якби ж то вік Валер*яна не обірвався так рано...

Трагедія "розстріляного відродження" супроводжує нас до сьогодні, адже інакше про Валер'яна Підмогильного ми б знали більше, а про його твори говорили гучніше. Геніальний прозаїк двадцятого століття залишив нам не надто великий спадок. Радянська влада розстріляла його у 1937 році в урочищі Сандормох разом з Лесем Курбасом, Миколою Кулішем, Миколою Зеровим та багатьма іншими. Його шедевральні твори: "Місто", "Повість без назви","Невеличка драма" - наче перлини в яких можемо побачити Київ 20-х років минулого століття з усіма його прошарками населення, мешканцями та їхніми історіями успіху і невдач. Для автора не існує зайвих чи неважливих деталей - ілюструє побут та звички тогочасного жителя великого міста. Дивовижний та улюблений Валер'ян Підмогильний, цього разу у "Повісті без назви" взяв мене до полону "свого" Києва - міста яке люблю найбільше. Головний герой самовпевнений та талановитий, зухвалий та здібний Городовський, який безталанно розшукує чарівну незнайомку у великому місті. Побачивши жінку одного разу мимохідь на трамвайній зупинці - до без тями закується. Городовський втрачає голову та відмовляється відчути і прислухатися до потреб людей які його оточують. Цинічно сприймає щиру допомогу та нехтує людиною в біді...Адже йому допомагають щиро і безкорисно, люди яких випадково зустрічає в Києві. Головний герой настільки заглиблюється у власний світ мрій та вигаданих ідеалів, що легковажить приятельськими стосунками з сусідом, нехтує гостинністю ілюстратора з видавництва. І все якось зверхньо та грубо. Якщо читали "Місто" або "Невеличку драму" то можна побачити об'єднавчі риси всіх головних героїв. Саме таким чином Підмогильний показує читачеві всю меркантильність молодих та успішних, ще вчора нікому не знаних, сільських юнаків, де їхня зухвалість відіграє з ними злі жарти, а цінність людського життя для них нічого не значить. Фантастичне захоплення та жахливий трагізм одночасно... Варто, однозначно варто, відкрити для себе всі твори Підмогильного-це якась така любов, яку важко пояснити словами ...