Сюжет розгортається у замкненому просторі поїзда, де кожен пасажир має власну історію і можливий мотив - розслідування Пуаро перетворюється на уважний аналіз характерів, слів і дрібних суперечностей. Події рухаються розмірено, але з постійним наростанням напруги, атмосфера камерна і гнітюча, з відчуттям ізоляції і морального тиску. Персонажі діють стримано, приховуючи справжні емоції за ввічливими масками, і поступово складаються у складну мозаїку. Для мене роман цікавий саме етичною неоднозначністю - логіка розслідування бездоганна, але фінал змушує замислитися не лише про провину, а й про справедливість.