Перед нами той випадок, коли ілюстрації відіграють головну і вирішальну роль у книзі. Фантастичні, творчі, безмежні, наче сам космос, саме завдяки малюнкам Ростислава Попського і сюжет сприймається по-особливому. Текст, скоріше не читається, а відчувається емоційно. Бо з самої назви зрозуміло, що головному герою буде непереливки, коли його просто забудуть на Місяці. І на тлі нескінченних, дуже деталізованих космічних пейзажів, у мерехтінні зірок і сузір'їв, в приголомшуючій тиші всесвіту ми слідкуємо за життям маленької людини, що починає боротися за кожен день, за можливість повернутися додому. Книга вийшла абсолютною у всьому: абсолютно неперевершена в оформленні (якісна палітурка, сторінки з ілюстраціями, які зачаровують з першого погляду); абсолютно захоплююча і хвилююча тематика сюжету для дитячої книги (загадковий космос, що продовжує вабити своїми таємницями усе людство); абсолютно ідеальна реалізація задумів. Історія вийшла захоплююча, динамічна, не обтяжена зайвим текстом чи деталями. Усе лаконічно. Усе довершено. Маленький шедевр, що вартує уваги.

Ой, коли я читала цю книгу то постійно ловила флешбеки)))) То на книжку Енді Вайєра Марсіанин, то на серіал Доктор Хто. Син все не міг зрозуміти мої усмішки адже історія досить серйозна. Астронавт висаджується на місяць, щоб відремонтувати старі місяцеходи (тут я вперше пирхнула адже причини поломки ну точно списані з Марсіянина). Проходить час і головному герою пора повертатися на Землю, проте з якихось незрозумілих причин його ракета відлітає самостійно і він зостається сам. Проблема з базою теж у нього схожа на Марсіянина, проте вирішення проблеми радикально інше - наш космонавт вириває собі місячну нору і оселяється там. Далі йде цікавий сюжет який не схожий ні на що, але от спосіб повернення додому космічного блукальця знову визвав у мене усмішку - тут вже привіт від Доктора Хто))) Загалом синові сподобалось, він дуже уважно слухав і ставив запитання по ходу малюнків. А малюнки в цій книзі надзвичайні - яскраві, детальні, м'які і дуже приємні до ока. Космічні пейзажі явно вдаються автору. Читати обов'язково. Але не пирхайте як я)))

Із творчістю Ростислава Попського я спершу познайомилася завдяки його книзі "Куди відлітають риби". Як висловився один із блогерів, це такий собі легкий "дитячий стімпанк", бо у творі крім фантастичного сюжету присутні роботи) Це доволі оригінально, та й сам сюжет книги "Куди відлітають риби" незвичайний, цікавий і захопливий навіть для дорослого читача. А чудові ілюстрації автора роблять книгу ще захопливішою! Тому питання, чи придбати другу книгу автора, вже навіть не стояло) І я не пожалкувала: історія "Мене забули на Місяці" не менш цікава, а ілюстрації - не менш вражаючі та захопливі! Крім того, знов-таки з'являється герой-робот, який теж дуже милий персонаж) Спочатку сюжет трішки нагадує славнозвісний художній фільм "Марсіанин", але автор оригінально переводить сюжет трішки в іншу траєкторію: тут більше постає питання взаємодії із можливими мешканцями інших планет, ніж питання виживання на них, що доволі, я б сказала, екологічно, і перекликається із взаємоіснуванням людини та тварин, рослин на Землі) Рекомендую)