Продовження історії двох закоханих виявилося таким же захоплюючим, повчальним і цікавим. Молоді люди, повернувшись додому, вирішили пожити окремо, перевірити свої почуття. Родіон вирішив піти добровольцем в АТО. Якраз описи про перебування хлопця в збройних силах, період навчань, виконання завдань, особливості спільного проживання з побратимами– дуже наглядно показують всю різницю між життям тихим спокійним, і життям на передовій, життям тих, хто забезпечує наш спокій. Віталія повернулася до матері, але та не прийняла її, закрила двері для подальшого перебування в рідному домі та місті. Не зважаючи на відсутність фінансів, рідних і близьких - Віталія шукає себе в чужому великому місті серед чужих людей. І як виявилося, зовсім незнайомі можуть швидше підтримати і допомогти, ніж рідна мати. Там в реабілітаційному центрі відновлюються поранені хлопці. У кожного своя доля, своє горе. Читаючи про них, розумієш, яке важке життя їх чекає, адже наше суспільство, побут, не пристосовані до такої маси поранених. Такі розповіді допомагають «відчути» весь біль хлопців, і допомагати хто чим може для Перемоги. Ну, а Віталія і Родіон одружилися, адже кохання завжди перемагає біль і темряву, непорозуміння і відстані.