Якщо ви обожнюєте українське село, яким воно було з давних-давен — то вам обов’язково сподобається «Чорна. Біла». Якщо ви сумуєте за постійно чимось невдоволеними бабусями, які квоктали над вами й погрожували Божою карою за прогулянку на вулиці без дозволу, а потім відпоювали вас травками під час застуди та гладили шорсткою долонею по голівці — то вам обов’язково сподобається «Чорна. Біла». Якщо ви вірите в українських відьом —і добрих, і злих, — що живуть поряд, якщо в дитинстві остерігалися русалок, коли бігали на річку купитися, якщо вважаєте, що болотники й вовкулаки — навряд чи людська вигадка (бо диму без вогню не буває) — то вам обов’язково сподобається «Чорна. Біла». Книга Любові Солох «Чорна. Біла» прекрасна. І сюжетом, і виконанням, і простим, але майстерним словом, і композицією. Авторка розповідає історію Соломії-Солі, яка вродилася не така як всі. Зовсім малою батьки відвезли її до бабусь-сестер у село, де Соля зростала й набиралася знань і досвіду. Історія не лінійна. Ось ми бачимо Солю трирічною — її викрадають циганки, але одразу повертають, а ось їй шість рочків — вона заспокоює посивілих від горя сусідів, які хоронять сина-афганця в цинковій труні. Прикладає руку до холодного металу, зводить брови, прислухається і каже, що їхній син насправді живий і через місяць повернеться додому. Ось вона школярка в міській школі — потерпає від кпинів однокласників, а ось вона вже підлітка — її вчить стара баба Юстина слухати-бачити-відчувати. Ось вона молода дівчина зі світлим волоссям і зеленими очима — до неї залицяються парубки, і першим шепелявий, але хазяйновитий Миколка, а ось вона доросла жінка… ат ні, чорна змія — розбирається із ґвалтівником-убивцею на закинутому будмайданчику. «Чорну. Білу» я читала спочатку жадібно, наче не могла напитися текстом, але потім навмисно розтягувала, щоб довше посмакувати. І коли закінчила, пожалкувала, що дійшла до останньої сторінки. Тепер я знаю про рід Чорного Когута, про чорну курку і трішки більше про українських відьом. А ще в моїй бібліотеці з’явилася нова перлинка