Містично смачним було моє перше знайомство з українською авторкою Юлією Чернінькою. Я, чесно кажучи, ніколи не читала містичних творів (і навіть трохи їх уникаю 😄), але тут не очікувала від себе, як авторка своїм стилем, своїм таким особливим, “львівським” словом затягне мене в цю історію. Стиль написання дуже приємний — книга читається легко. Настільки легко, що я прочитала її за вечір. Навіть не прочитала — проковтнула. Перші розділи були надзвичайно атмосферні — хотілося зупинятися, смакувати, проживати кожну деталь. А от фінал залишив трохи інше відчуття: ніби авторка поспішала завершити історію. Події почали розгортатися занадто швидко, і мені не вистачило часу побути в почуттях героя, прожити їх разом із ним. Але навіть попри це, книга для мене — дуже гідна і цікава. І головне — вона відкрила для мене авторку, до якої хочеться повернутися.

тіпа я не знаю треба бути сліпим і позбавленим критичного мислення шоб вважати це за шось шо варте прочитання. абсолюнто нелогічний сюжет, персонажі з'являються, роблять АБСОЛЮТНО нічого важливого і лівають, жінок просто накидали туди шоб гг з ними мутки мав, так і не пояснили до чого вся та шняга з переродженням, сама юлєчка казала шо не думала сюжет наперед і ніби сама читала поки писала. до чого були ті дурацькі рітуали, чому було достатньо всього лиш спалити книжку шоб уникнути прокляття??? я дочитала книгу просто з надією на те шо це якось вирулиться але це того явно не варто було того.

Бестселер у борг - Юлія Чернінька. Авторка дуже майстерно володіє словом. От справді, читається як річка тече. А от з сюжетом є питання. Цій книги не вистачає гарної редактури. Дуже багато ниток стирчить з роповіді які нікуди не ведуть і ні на що не впливають. Але те яким робом в книзі зявилась війна. Це щось з чимось. Чому навіщо чким чином? Якби так хотілось добавити в історію сьогодення то цю тему потрібно було обігрувати з самого початку, щоб вона вплинула і на героїв і на завязку і була доречна в кульмінації. А так здається її приписали на останніх сторінках чисто бо це на порядку денному. Мене такі викрутаси дуже бісять. Тим паче після цього здалось, що авторка втратила натхнення і кінцівку прописала на аби як. В хімію між головним героєм і його пасією мулаткою я не повірила взагалі. Наскільки класними є ідея і 70% відсотків тексту настільки поганими є останні 30%. Андрій з третього разу вступив в університет. В своїй уяві він відомий письменник, а насправді лох в гуртожитку. Тихий, закомплексований і забитий, здається життя йому не буде. Проте його під крило бере Ендрю. Сімдесятилітній професор Антон Хмара. Він і кімнату йому надає безкоштовно і книгу надиктовує. Прямо втілення всіх бажань. Єдине, що просять юнака - не лізти на кладовище до діда після смерті. Але голова молода, дурна - поліз. А що відбувається з усякими дівицями і мслодцями, що пруться в заборонені місця ми з вами знаємо. Чи не знаємо?