Відгуки писати стає значно складніше, коли справа стосується українських авторів... Від появи цієї історії мені здавалося, що це варіація на Лисячу нору. Я навіть персонажів на артах плутаю постійно... На щастя, це не варіативний переказ Нори, однак, схожих мотивів там чимало. Та я не поспішають приписувати це "натхненню", адже подібні елементи типічні для жанру. Хоча іноді були думки "ну камон, а щось нове можна?" Я не можу оцінити це як книгу, бо в мене відчуття оріджинала на ваттпад. От вибачте. Почнемо з хорошого. Я маю ексклюзивне видання і мені дуже подобається на дотик софт-тач обкладинка і арти теж милі. Гадаю, що гарно підібрані фрагменти для відображення. Сюжет є. Він не занадто накручений, достатньо прямолінійний, тому читається швидко й легко. Ну і я люблю хлопчиків і темні підсобки...👀👀👀 Гарно описані панічні атаки. От дійсно віриш, що з персонажем не все гаразд. Не знаю, як ця тема розкриватиметься далі, але я завжди буду підтримувати авторів, що говорять про психологічні проблеми й наголошують на необхідності пошуку допомоги. Але ще не знаю, чи по результатах другої книги автор отримає від мене за це плюсик. Я люблю троп знайденої родини й читати про відбросів чи неприйнятих в суспільстві людей. Тому й лише тому мені зайшли лиси в першу чергу. (Уже потім активна згода й дотримання особистих кордонів) І знаєте, якщо дати цій книзі, як і лисам, поблажки на усе, бо "сприймай, як фанфік", то на цьому можна було б завершити відгук. Але останнім часом я так багато вимагаю від власної творчості, що не хочу зараз заплющувати очі на те, від чого вони плачуть... По-перше, це недостатньо якісний переклад з російської. Жодних претензій до автора, бо я теж раніше писала російською і я все розумію, що це важко. Але, книга вийшла не самвидавом, а у видавництві. Куди дивилися редактори чи коректори? У мене на зубах скрипіло від рос конструкцій, помилок і дуже дивного використання слів. Через те, що я щодня працюю з аматорськими перекладами і мене часто булять за помилки, я не могла абстрагуватися від них у тексті. По-друге, не вистачає бети, яка подивитися, що герой не може впасти, якщо він вже лежить, або що лише при світлі вуличного ліхтаря за вікном ти не побачиш колір очей і з 2 метрів. Або не окей, коли окремо наголошувати на різниці емоцій і почуттів, щоб потім це плутали викладачі університету. По-третє, мені не сподобався Джиен (блондинчик), він мене виморажував. Я розумію, що його особистість має розкритися далі, але поки що він мені трохи овоч, хоча він і бере активну участь в книзі. Але це суб'єктивна думка, не бийте мене, якщо вам він сподобався. Далі, персонажі трохи карикатурні. В усіх просто обрали одну рису/факт про них і гіперболізували створивши навколо цього особистість. Але ми більші ніж одна й та сама фішка, чи ні? Я легко визначаю злочинців усюди в детективах, тому не можу сказати, чи то слабка лінія, чи розумна я😅 Деякі моменти в книзі тупо знищували моє розуміння як працює цей вплив і це дратувало. У кінці, коли з впливу зробили забавку просто після теракту спричинену безконтрольним впливом я взбісилася дуже сильно. Ця сцена, аби лише стиснути героїв поцілунком була жахлива. Бо я перечитала опис впливу кілька разів і не зрозуміла емоції... бо я була впевнена, що це знову якась лють чи злість, чи щось таке від Кая. Я не знаю, як оцінити книгу... Задумуюся, чи були б мої враження іншими, якщо я б читала російською, а не цей переклад... Бо я людина настрою, і якщо мені його псує верстка чи редакторська робота, то жодних шансів, що я не прискіпуватимуся до сюжету. Загальний висновок: книга варта уваги, для тих, хто таке любить, але не очікуйте вау. Якщо вам не сподобалася Лисяча нора — краще не купуйте. Другу книгу я, певно, подивлюся. Тим паче мене дуже агітували за неї.