Люблю класику, але мені трохи не вистачило якскравості розвитку подій: часом усе було затягнуто і навіть нудно.Проте книга порушує важливу тему про те, які наслідки можуть статися якщо надмірно втручатися у чуже життя, тому однозначно цей твір вартий уваги.

Класика Джейн Остін завжди цікава своєю атмосферою і стилем письма, але «Емма» виявилася для мене трохи нудною. Особливо не вистачило глибини у зображенні персонажа Найтлі та розвитку його стосунків з Еммою — вони здаються недостатньо живими і переконливими. Сюжет повільно рухається, а інтриги та романтичні моменти не викликали сильних емоцій. Загалом, це читання більше для тих, хто цінує класику за мову та побутову атмосферу, ніж за динамічний сюжет або психологічну глибину персонажів.

Емма - Джейн Остін. Взагалі я не читаю класику. Не читала її в школі, якось перебивалась хрестоматіями, і вже у дорослому віці не обирала до прочитання. Але ця нереальна обкладинка мене звабила. Ось так в мене на поличці і опиналась грандіозна Остін. Взялась читати не очікуючи нічого, а взамін отримала кіловати сяйливої мови, інтриги та хеппі енд. І так, Емма ще те стерво Емма Вудгауз - живе в чудовому маєтку, посеред живописних лук в оточенні сільських буднів. Все тихо, мирно, пасторально. Проте дорослій панночці досить сумно опікуватись лише старим батьком, тому вона вирішує стати свахою. Об'єднуючи долі чоловік і жінок. Тим паче, що останнім часом гості зачастили у їх край. Проте чи настільки проникливою є дівчина як сама себе вважає, і чи не накоїть вона собі лиха?