В цій частині ми знову повертаємося в світ книжкових хронік. Головна героїня це подруга Анімант, а в центрі сюжету той самий загадковий випадок з валізою, що наробив шуму в першій частині. Відбувається розслідування, смілива Ельза не буде стояти осторонь і також буде брати в ньому активну участь. Поряд з цими всіма пристрастями мене порадувала любовна лінія, яка була вплетена в сюжет так ненав’язливо. Мені сподобалися згадки вже відомих персонажів з першої частини, сподобалася зимова атмосфера і новорічні свята. Тож читання взимку додасть ще більшої атмосфери. Це хороша частина, проте улюбленою все ж залишиться перша книга про Анімант

По-перше, розповідь іде від Елізи, ніби це звіт для поліції. Але, люди, це не звіт — це художній твір, який вона повинна була писати пів року, напевно. 😂 Навряд чи поліція чекала б на цей художній твір. Там є навіть розділи від механіка, але пише їх Еліза. І настільки детально, ніби вона сама все це пережила. Я розумію, що це задум авторки, але мій мозок його категорично не сприйняв. Він постійно кричав: «ЦЕ НЕ ЗВІТ!» По-друге. Якщо у когось склалося враження, що Еліза буде з механіком, то я вас розчарую. У них будуть дві окремі романтичні лінії. У неї — з хлопцем із минулого. У нього — дуже активна дружба з хлопцем. Ну, як я зрозуміла з натяків, вони пара. Але авторка прямо цього не говорить. І ці романтичні лінії я б теж не назвала захопливими. Та й детективна лінія не дуже сильна. Загалом усе якесь дуже наївненьке й простеньке. Окремо хочу відзначити оформлення. Воно справді дуже гарне. На полях є замітки, ніби після написання цього звіту Еліза дала його прочитати механіку, він залишив свої коментарі, а вона потім відповіла на його коментарі. Такі важливі замітки — ні. 😂 Чому я називаю його просто механіком? Бо я забула його ім'я (Його ім'я Джеймі схоже на ім'я іншого персонажа ). Там стільки персонажів і їх імен. І наостанок: були звичайні примітки з циферками вгорі, а внизу пояснення цих цифрок не було. (ст. 250) Дивно.