Книга про дві геніальні таємниці — консьєржку Рене та дівчинку Палому, які прикидаються посередніми, щоб вижити у світі буржуазної фальші. Текст блискучий, витончений і насичений інсайтами про мистецтво та сенс життя. Читається легко, але змушує думати довго. Це ода прихованій красі та тихому інтелекту.

Поки не вмер треба жити Передісторія. Цю книгу я прочитав в 27 років. Її задавали читати на предметі «Філософія» історичного факультету для майбутніх вчителів. В свій час її не прочитав, друг порадив повернутися. Він же і нагадав мені про неї) Мої очікування були доволі серйозними. Передчасно вирішив що це буде складна книга, де на кожному кроці треба розмірковувати про сказане. Насправді, вона не є дуже важкою, в міру насичена життєвою мудрістю, достатньо легко читається. Книга цікава як думками так і самим сюжетом. Саме він переконав мене ставитися більш пильно до людей в яких ми нічого не помічаємо. Насправді, в цьому є велика думка, адже вже не вперше читаю книгу де герої, що наділені інтелектуальними навичками, не завжди хочуть показати себе істинного і показують себе до кінця справжнього лише там де їм це потрібно (ну це ж геніально, погодьтеся) З уст консьєржки та дівчини-підлітка тут можна зустріти роздуми про багатих людей, життя та смерть, освіту, мистецтво душу і т.д. Багато чого для себе відкрив і зрозумів. Наприклад, Палома (дівчинка) сказала що її сестра почала наводити порядки в кімнаті бажаючи привести до ладу своє нутро вичистивши інтерʼєр. Я сам був свідком коли людина хоче змінити своє життя і йде за новим одягом, в перукарню, салон краси, купівлею будь-чого що в дзеркалі виглядає новим. Але чи стала новою людина? Можливо будемо починати з думок, поглядів, впорядкування минулого? Та ні, зачіску зробили і вистачить. І таких моментів для роздуму в книзі достатньо Книгу раджу, проте наголошую що моментами може бути нудна, особливо там де пояснюються певні деталі побуду. Раджу просто їх пропускати або читати не запамʼятовуючи

Книга "Елегантна їжачиха" зацікавила мене з перших сторінок. Це історія про звичайних, здавалося б, людей, які намагаються злитися з іншими, при цьому не видавши себе. Події роману відбуваються у будинку у центрі Парижа і рідко виходять поза його межі. Головними героями є консьєржка, дівчинка-підліток і літній японець. Усі оповідання ми читатимемо від першої особи (або консьєржки, або дівчинки-підлітка). Ця книга мене дуже зачепила. Авторка дуже вміло розділила розповідь на кілька частин. Формат є досить незвичайним, ми начебто читаємо твір у творі. Книга настільки глибока, що в мене закінчилися закладки, у кожному розділі я знаходила для себе як мінімум три висловлювання, гідні того, щоб їх запам'ятали.