Неймовірна історія про дівчину, молоду дівчину, яку переслідував біль з дитинства. Елеанор Олфіант думала, що з нею усе гаразд: вона мала роботу, успішно виконувала усі свої професійні зобов’язання, дбала про свій дім, ніхто не міг сказати про неї, що вона некомпетентна чи має нестабільний емоційний стан. Але чи насправді з Елеанор усе в порядку? Чому тоді усі вихідні, майже 10 років! вона проводить вдома із пляшкою (або й кількома) горілки? Де взялись дивні шрами на її тілі? Чому молода, доволі приваблива жінка не дозволяє собі відчувати дружню приязнь до когось, чи любов? По опису книга може здатися трохи депресивною, але ні, вона зовсім не така! Навпаки, вона дуже цікава, захоплива, із інтригою, життєствердна та оптимістична! Бо з Елеанор Оліфант буде усе гаразд! Ми можемо змінитися! Ми можемо змінити своє життя! Усе буде ок!

Тридцатилетняя Элеонор - человек, которому не дано дружить, общаться и жить по-настоящему. Она уже как 9 лет сидит на одном рабочем месте, пьет по графику, ест по графику и даже говорит с "мамочкой" по графику. Она живёт как робот, и ее все устраивает. До того момента, как настоящая жизнь начинает врываться в ее яму безнадёжности. В один прекрасный день она встречает Рэймонда, который помогает ей выбраться из глубин ее сознания. Сама она не замечает его доброты и желания быть ее другом, ведь Друг - что-то нереальное. Всю ее жизнь "мамочка" говорила, что у нее не может быть ни счастья, ни повышения, ни друзей, ведь это все для НОРМАЛЬНЫХ. А она такой не была. Мне очень понравилась книга и ее смысл. На английском языке я прочитала все 400 страниц буквально за 10 дней, так сказать "проглотила" Роман. Мне кажется, книга будет в списке лучшего за 2020 год. Это заслужено. Я считаю, что история стоит прочтения. Клиническая депрессия, психолог, волна нормальной жизни в тихом океане Елеонор.. это все очень круто наблюдать с ее стороны, ведь она видит жизнь слегка примитивной и банальной. Точнее, она не видела ничего кроме такой жизни. Мне нравятся события, стиль написания. Читалось действительно легко, без затяжных моментов, с эмоциями. Я думала, что книга из-за иностранного языка не будет ощущаться, ведь фокусируешься именно на чтении, не на сюжете, но нет. Очень, очень, очень круто! Говорят, в 2021 году будет вторая часть, а потому я с нетерпением буду ее ждать! Ставлю 5 звёзд за то, что история вдохновляет меняться, жить на полную и радоваться мелочам. Обожаю Гейл Ханимэн с этого декабря и навечно!

Не очікувала, що подібна легка на перший погляд історія здатна настільки глибоко оселитись у серці. Елеонор Оліфант - та ще заноза, вона непривітна, відлюдькувата, несимпатична, надто заклопотана роботою, любить випити на вихідних, не має ані друзів, ані домашніх улюбленців. В шафі у неї висять однакові чорні штани та білі блузи, носить вона тільки зручне взуття та сумку, до якої влізе якомога більше їжі. Інколи ми впізнаємо себе в Елеонор, але, насправді, чи хотів би хтось мати такого друга? Мені був дуже симпатичний персонаж Реймонда, колеги героїні. Те, як він ставиться до оточуючих, як піклується про свою матір, яким є турботливим попри все. Так, нехай він не найрозумніший і не найгарніший чоловік у світі, дивно вдягається і любить пограти з друзями у відеоігри, він - прекрасна людина. Рада, що автор ввела такого героя, а також старого чоловіка у яскраво червоному светрі, без них ця історія була б сірою. А чого тільки вартує "привид" матері Елеонор, нестерпного стерва, слухаючи яку не можливо зрозуміти, як героїня й досі підтримує із нею стосунки та дозволяє калічити власне життя. У книзі є певні таємниці, про які дізнаєтеся ледь не з останніх сторінок, є складні моменти, коли нестерпно жаль героїню, але є і безліч комічних ситуацій, з яких постійно сміялась. Раджу цю книжку усім друзям і, до речі, вони після прочитання погоджуються, що час, витрачений на це, не минув даром.