Джерело
Бумажная книга | Код товара 681059
Yakaboo 4.9/5
Автор
Айн Рэнд
Издательство
Наш Формат
Серия книг
Художня література (Наш Формат)
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
1943
Переводчик
Елена Замойская
Количество страниц
752

Все о книге Джерело

Роман «Джерело» Айн Ренд - світовий бестселер, вперше опублікований у 1943 році в США. На сьогодні ця книжка вважається одним із найвідоміших творів американської літератури. За романом 1949-го року був знятий однойменний фільм, сценарій до якого написала сама Ренд, а головну роль зіграв Гарі Купер.

Тематика книги

Художня література, архітектура, індивідуалізм, політика, світоглядна література, психологія творчості, бізнес.

Про книгу

Уявіть, що ви народилися у першій половині ХХ століття в США і раптом виявили, що люди, маючи радіо, газети, кораблі та літаки, досі живуть у будинках, зведених у грецькому стилі. Вони не сприймають нічого, крім фронтонів, химерних статуеток, карнизів та колон… Відмовляються бачити прогрес. Саме в такій ситуації опиняється головний герой роману - талановитий архітектор Говард Рорк. Він навіть не намагається відкрити оточенню очі на абсурдність ситуації, а просто виконує свою роботу. Таких як він - тих, хто має власну думку - суспільство кличе егоїстами, вважає «хворими» і неправильними. Перед ним зачиняють двері і всіляко намагаються виштовхнути подалі від епіцентру архітектурного життя. Що ж вчинить герой та чи справді бути егоїстом погано?

Для кого книга

Для якнайширшого кола читачів, усіх, хто не боїться йти проти течії, ламати стереотипи та створювати щось нове.

Чому ця книга

Роман «Джерело» - далеко не лише про архітектуру. Всесвітньовідома письменниця майстерно пише про те, у чому розуміється найкраще - про боротьбу з повсякденністю, стереотипами, та уміння відстоювати власну думку. Ця книга надихне вас до боротьби за власні ідеї та права.

Про автора

Айн Ренд - американська письменниця, сценаристка, авторка світового бестселера «Атлант розправив плечі». Вважається творцем філософської системи «об'єктивізму». Народилася в Санкт-Петербурзі у єврейській родині, яка після революції 1917 року переїхала до Криму. Свої перші сценарії Ренд почала писати у вісім років, пригодницьку прозу - в десять. 1926-го авторка емігрувала до Америки, де працювала помічницею режисера в Голівуді. Пізніше переїхала до Нью-Йорка, щоб цілком присвятити себе філософії та літературній творчості.

Читать полное описание
Свернуть
Характеристики
Автор
Айн Рэнд
Издательство
Наш Формат
Серия книг
Художня література (Наш Формат)
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
1943
Переводчик
Елена Замойская
Количество страниц
752
Рецензии
  •  
    Гімн індивідуалізму і безкомпромісності 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Перефразую відому цитату: в житті достатньо прочитати 10 книг, але треба знайти їх) Своєї десятки я ще не прочитала, але точно знаю, що "Джерело" одна з неї. Я рідко почуваюсь паралізованою після читання, але ось уже котрий день не здатна видавити з себе слів, окрім неперевершено та божественно... мені вперше не хочеться читати нічого нового, бо боюсь, що більшість книг лише марні спроби створити щось схоже на роман. Це найшедевральніше з часу прочитання "Цитаделі" Кроніна.

    Багато з написаного мені дуже близьке. В той же час виникло багато питань, на які мені ще доведеться шукати відповіді. Звивини мої зарухались у шаленому темпі). Це книга, яка не може залишити байдужим, вона спонукає до самоаналізу. Вона чесна. Це гімн індивідуалізму і безкомпромісності. Це гімн егоїзму, бо він не є вадою чи тим, чого варто соромитись, РОЗУМНИЙ егоїзм чи не найкраща риса характеру, основна рушійна сила прогресу.

    До слова, незважаючи на час, коли писалася книга, вона аполітична.

    Якщо ж би у мене запитали чому і за що я люблю цю книгу, я б не змогла її оцінити за одним конкретним критерієм, це просто відчуття, на молекулярному рівні) це стан коли крім насолоди не існує нічого, є відчуття довершеності, духовного збагачення та, навіть, гордості за приналежність до homo sapiens).

    Так хочеться надовго зберегти смак після книги, не відпускати пережитих відчуттів. Бо це було блаженство. Я не знаю чи інші книги Айн Ренд справлять на мене таке ж враження, але якщо б знала на 100 %, що відчуття будуть близькими, то б відклала його на довгі роки і мене б гріла думка про те, що в майбутньому мене чекає винагорода...
  •  
    Для всіх, хто не хоче прожити життя "другого плану"! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Неймовірно захоплююча, сильна, МОНУМЕНТАЛЬНА історія! Сказати подібними словами - не сказати майже нічого. Ренд ще раз доводить свою високу профпридатність. Є декілька факторів вважати книгу шедевром:
    - по-перше, це багатопланова історія декількох людей, життя яких сплітаються в химерний клубок. На сторінках існують безліч персонажів, прекрасно прописаних, самобутніх, яскравих, майже живих. За ними цікаво стежити, їх історії хочеться дізнатися, до їх суті цікаво докопатися. До того ж вони живуть в цікавий час в цікавому місці - Америці перших десятиліть минулого століття. Перед очима так і встають кадри з голлівудських чорно-білих фільмів;
    - друге. За досить поверхневим сюжетом криється своєрідна філософія автора, безліч роздумів про природу людини і суспільства. Досить цікаві та глибокі думки. З чимось погоджуєшся, з чимось хочеться посперечатись, однак в будь якому разі вони не залишають байдужим. Яскраві неординарні персонажі не просто діють, проживають свої життя на сторінках - вони підпорядковують свої життя якимось ідеям, керуються своїми, може і спірними, але важливими і визначальними для себе принципами;
    - окремим пунктом, виділеним «по-третє», для мене став головний герой та його життєва позиція - не зраджувати собі ні на хвилину, щоб там не було. Такий собі зразок, еталон творця, недосяжний ідеал професіонала. Людина з практично надлюдськими якостями.
    Так, можливо, в книзі любовні взаємини занадто перебільшені, часті суперечності та незгоди надумані та перебільшені. Однак, і в цьому вони не схожі ні на які інші. З інших романів та повістей.
    По суті справи, «Джерело» - справжня класика. Одна з тих книжок, яку треба проходити ще в школі. Це філософія, ціла система поглядів з різних сторін. Посібник з психології, класифікація типів особистості. Захоплююча подорож в початок минулого століття. Історія становлення особистості. Історія деградації особистості. Це наочний посібник з пошуку себе та свого щастя. Правда про те, як живе капіталістичний світ. Це справжнє нутро бізнесу. Книжка, про яку можна говорити нескінченно довго.
Купить - Джерело
Джерело
220 грн
Есть в наличии
 
Информация об авторе
Айн Рэнд
Айн Рэнд

Эта американская писательница и философ русского происхождения стала своего рода идеологической «иконой» в США. Ее философия объективизма и индивидуализма до сих пор влияет на западные и отечественные либеральные умы. Чтобы познакомиться с особенностями мировоззрения автора и разобраться в сути ее философских взглядов, нужно купить книги Айн Рэнд, которые выходят миллионными тиражами п...

Подробнее

Рецензии Джерело

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Гімн індивідуалізму і безкомпромісності 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Перефразую відому цитату: в житті достатньо прочитати 10 книг, але треба знайти їх) Своєї десятки я ще не прочитала, але точно знаю, що "Джерело" одна з неї. Я рідко почуваюсь паралізованою після читання, але ось уже котрий день не здатна видавити з себе слів, окрім неперевершено та божественно... мені вперше не хочеться читати нічого нового, бо боюсь, що більшість книг лише марні спроби створити щось схоже на роман. Це найшедевральніше з часу прочитання "Цитаделі" Кроніна.

    Багато з написаного мені дуже близьке. В той же час виникло багато питань, на які мені ще доведеться шукати відповіді. Звивини мої зарухались у шаленому темпі). Це книга, яка не може залишити байдужим, вона спонукає до самоаналізу. Вона чесна. Це гімн індивідуалізму і безкомпромісності. Це гімн егоїзму, бо він не є вадою чи тим, чого варто соромитись, РОЗУМНИЙ егоїзм чи не найкраща риса характеру, основна рушійна сила прогресу.

    До слова, незважаючи на час, коли писалася книга, вона аполітична.

    Якщо ж би у мене запитали чому і за що я люблю цю книгу, я б не змогла її оцінити за одним конкретним критерієм, це просто відчуття, на молекулярному рівні) це стан коли крім насолоди не існує нічого, є відчуття довершеності, духовного збагачення та, навіть, гордості за приналежність до homo sapiens).

    Так хочеться надовго зберегти смак після книги, не відпускати пережитих відчуттів. Бо це було блаженство. Я не знаю чи інші книги Айн Ренд справлять на мене таке ж враження, але якщо б знала на 100 %, що відчуття будуть близькими, то б відклала його на довгі роки і мене б гріла думка про те, що в майбутньому мене чекає винагорода...
  •  
    Для всіх, хто не хоче прожити життя "другого плану"! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Неймовірно захоплююча, сильна, МОНУМЕНТАЛЬНА історія! Сказати подібними словами - не сказати майже нічого. Ренд ще раз доводить свою високу профпридатність. Є декілька факторів вважати книгу шедевром:
    - по-перше, це багатопланова історія декількох людей, життя яких сплітаються в химерний клубок. На сторінках існують безліч персонажів, прекрасно прописаних, самобутніх, яскравих, майже живих. За ними цікаво стежити, їх історії хочеться дізнатися, до їх суті цікаво докопатися. До того ж вони живуть в цікавий час в цікавому місці - Америці перших десятиліть минулого століття. Перед очима так і встають кадри з голлівудських чорно-білих фільмів;
    - друге. За досить поверхневим сюжетом криється своєрідна філософія автора, безліч роздумів про природу людини і суспільства. Досить цікаві та глибокі думки. З чимось погоджуєшся, з чимось хочеться посперечатись, однак в будь якому разі вони не залишають байдужим. Яскраві неординарні персонажі не просто діють, проживають свої життя на сторінках - вони підпорядковують свої життя якимось ідеям, керуються своїми, може і спірними, але важливими і визначальними для себе принципами;
    - окремим пунктом, виділеним «по-третє», для мене став головний герой та його життєва позиція - не зраджувати собі ні на хвилину, щоб там не було. Такий собі зразок, еталон творця, недосяжний ідеал професіонала. Людина з практично надлюдськими якостями.
    Так, можливо, в книзі любовні взаємини занадто перебільшені, часті суперечності та незгоди надумані та перебільшені. Однак, і в цьому вони не схожі ні на які інші. З інших романів та повістей.
    По суті справи, «Джерело» - справжня класика. Одна з тих книжок, яку треба проходити ще в школі. Це філософія, ціла система поглядів з різних сторін. Посібник з психології, класифікація типів особистості. Захоплююча подорож в початок минулого століття. Історія становлення особистості. Історія деградації особистості. Це наочний посібник з пошуку себе та свого щастя. Правда про те, як живе капіталістичний світ. Це справжнє нутро бізнесу. Книжка, про яку можна говорити нескінченно довго.
  •  
    Прогресс, Развитие, Индивидуальность 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Для меня всегда было удивительным то, насколько внезапно Айн Рэнд ворвалась на наш рынок. Сначала с «Атлантом», потом с «Источником» и другими проивзедениями, которые захватили книжны полуки и умы читателей. Большинство, конечно, сломалось, читая эти книги — кто-то из-за сухого стиля и языка, кому-то герои показались недостаточно полными, кому-то сюжет абсурдным. Самое интересное, что если покопаться и придраться к тексту, то да, все недостатки можно разложить по полочкам и сосчитать. Но я была как никогда снисходительна к Рэнд, потому что для меня она — прежде всего философ и идеолог, и в какую бы обертку не заворачивать её Идею, она одинаково будет хороша. Если, конечно, вы не фанат жевать фольгу...

    Что стоит еще знать, прежде чем брать в руки книги Айн Рэнд? Её биографию, хотя бы вскользь. В принципе, того, что есть на обложке вам вполне достаточно, главное держать в голове, что актуальность этого романа для запада прошла лет пятьдесят назад, в цвете капитализма, как раз в то время, когда наши широты только-только выдыхали от войны и коллективизации, но еще грели в сердце мечту о правильном коммунизме. В каком-то смысле тот факт, что люди заинтересовались книжками Рэнд (и они им понравились) — это не что иное, как отмирание той самой призрачной мечты коммунизма и готовность вступить в новую историю страны. А это уже важно и серьезно.

    Собственно, о чем «Источник». Он пронизан идеей объективизма — философией, которая пропагандирует здоровый эгоизм (это есть вкратце и попроще). Она об архитекторе, который желает создавать новые, прекрасные здания, вместо тех одинаковых, которые он видит на каждом шагу. Он за прогресс, за развитие, за индивидуальность.

    Эти идеи кочуют из книги в книгу Айн Рэнд, просто приправленные разными соусами. Если в трилогии «Атлант расправил плечи» - это социальный бунт, проблема на уровне целой страны, которая нищеет и погибает из-за неправильной политики, то в «Источнике» показана почти антиутопическая проблема личности, которой тесно в установленных рамках. Но оба эти произведения говорят об одном и том же — о прогрессе, о развитии, об индивидуализме.

    Я считаю, что книги появились хоть и внезапно, но на очень правильной волне, когда страна готова к переменам, её нужно только к ним подтолкнуть. И толкать будут как раз те, кто будет заботиться о личности и материальном достатке, о продуктивности и качестве.

    Советую не воспринимать «Источник» (да и «Атланта») венцом художественной прозы — книги Айн Рэнд просто к ним не относятся. Читайте их как философский труд, который научит вас мыслить, как того требует современность.
  •  
    Жити для себе 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    «Джерело» А. Ренд для багатьох стає світоглядно новим твором. Якщо в «Атланті…» письменниця знайомить нас із концепціями своєї філософії більше в галузях економіки, політики, соціології, то тут на першому плані постає все ж герой. На відміну від попереднього трьохтомного роману, Айн Ренд в «Джерелі» набагато краще розкриває і розвиває своїх героїв, дає героям більше часу. Письменниця настільки глибоко демонструє «серцевину», суть своїх героїв, що, здається, в певний період вона заплутується. Це найбільше кидається у вічі в образі Говарда Рорка. Ренд чи не в кожному творі намагається створити образ аскетично чистої особистості (і на правду, це дуже сильно робить її твори і філософію не правдоподібними), але наприкінці цього роману, вона змушує свого головного героя вчинити злочин, вона кладе його в ті ситуації, де людина показує власний бруд, і як на мене, не зважаючи на мету, ідею вчинку, факт злочину залишається фактом.
    Не зважаючи на довгі текстові відступи, і незрозумілі і чесно дратуючі фрази, типу: «він поглянув і вона все зрозуміла» або ж навіть «вона все зрозуміла без його погляду і слів», до яких привикли читачі «Атланту…», в цьому романі НАРЕШТІ є чітко завершена і зрозуміла любовна лінія.
    В творі поєднані, здавалося б, непоєднувані персонажі, але всі вони дають письменниці розкрити головний конфлікт твору – кому служити, егоїзму чи альтруїзму? Те, що пропонує Айн Ренд, мені частково здається логічним і корисним для кожного. Адже важко не погодитись з тим, що це неприродно і не розумно жити заради блага і задоволення інших, ставлячи їх вище себе чи вимагати цього від інших заради себе.Чому людина має комусь служити? Чому повинна бути від когось залежна?Чому жити заради себе погано, а страждати з іншими, перейматись їхніми бідами і допомагати їм – це добре, це милосердно, це благородно? Усі жахіття світової історії робились в ім’я людинолюбства….
    Жити для себе – це не робити погано іншим, це просто не потребувати когось, як джерела енергії, любові, самоцінності або інструменту для досягнення цілей. Не жертвувати і не приймати жодних пожертв…
    Для сприймання не найлегша книга, вона потребує часу, роздумів, розуміння. Але вона, наче винахід письменства, ти довго ходиш захоплений нею, аж доки не звикнешся з думкою, що ти вже відкрив для себе цю книгу.
  •  
    Якщо хочеш, щоб про щось мовчали - мовчи перший. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Не буду особливо оригінальний, але перше, що хочеться сказати про книгу - важко. Індивідуалізм. Влада розуму. Цілісність. Віра в себе. Після такого - повертатись в реальність не те, що важко, а й боляче. Але це біль, яка надає сили. Яка спрямовує тебе до того, що палає яскравим вогнем в твоїй свідомості, до того, що так важко досягти. Але ти й сам розумієш - це того варте. Саме заради цього ти, зігнувши руку в кулак, йдеш серед шквалу страхітливої пустоти. Ти долаєш ніщо, морок, безодню - і там, за небокраєм, ти бачиш, як народжується суть, сенс того, заради чого ти йшов, падав, піднімався та знову крокував ВПЕРЕД.
    Висловлю особисту думку, і думаю, що розділю її з багатьма - під авторством талановитої, я б сказав обдарованої Айн Ренд - народжується витвір мистецтва. Це скульптура з мармуру, ні, з граніту, яка являється перед тобою в образі, який ти сам сформував як тільки взяв у руки книгу та почав читати. В тебе в руках - універсальний інструмент. Ти - венеціанський митець. В тебе є шанс створити вічне надбання слави та могутності своєї особистості. Тому крок за кроком, день за днем ти знімаєш шар невідання з тієї краси, яку твориш власноруч.

  •  
    Егоїзм чи самоповага? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Останнім часом я дуже з осторогою ставлюся до книжок з об'ємом понад п'ятсот сторінок, адже вони часто виходять затягнутими. Але після прочитання "Атлант розправив плечі", я просто не змогла пройти повз "Джерело".

    Тут мова іде про двох архітекторів, молодих хлопців, студентів престижного університету.

    Пітер Кітінг - здібний студент, якому одразу після закінчення навчання пропонують роботу в великій компанії, де в нього буде можливість кар'єрного росту.

    Говард Рорк - також студент з великим талантом і потенціалом, але незважаючи на це, його виганяють з університету, через те, що всі свої будівлі він проектує в стилі модерн за новітніми технологіями, відкидаючи весь класицизм. А консервативне суспільство не здатне сприйняти це адекватно. Та він не зраджує собі і не шукає легких шляхів, він завжди дотримується власних принципів і не заважає на думку інших.

    Читаючи цю книжку, одразу згадується театр на Подолі, який нещодавно набув такого галасу. І, можливо, через декілька років люди змінять свою думку і почнуть ним захоплюватися.

    Якщо ви людина далека від архітектури і всього, що з нею пов'язане; думаєте що в цій книжці одні креслення і технічні деталі будівництва, то це не так. Це історія, перш за все, про становлення людського духу, про егоїзм і альтруїзм, про колективізм і особистість. Це те все, на чому завжди наголошує і з чим бореться Ейн Ренд. Тому що навіть в наш час, живучи у вільній демократичній державі, маючи право приватної власності, люди часто стають залежними від колективного мислення.

    Книжка дійсно вийшла задовга. Дуже багато уваги приділялося другорядним героям, в той час, як про головних героїв було сказано мало. Якщо в Атланті дії героїв відповідали їхнім прагненням і уявленням про норми, то тут їхні вчинки були не завжди зрозумілі. Здавалося, що вони займаються мазохізмом, влаштовуючи собі проблеми на рівному місці і отримують задоволення страждаючи від цього.
  •  
    війна з собою 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Мабуть, це одна з тих книг, яку ви будете читати до пізньої ночі і раннього ранку, і водночас, яку ви жбурлятимете в стіну від злості, що закипатиме у вас прямо пропорційно кількості прочитаних сторінок. От тільки ви не зразу зрозумієте, від чого та злість і захоплення, і до чого вони ведуть.
    Для поціновувачів Айн Ренд можу сказати, що ця книга нічим не уступає "Атланту", а в деяких моментах вона навіть краще.
    поговоримо про плюси:
    - неймовірний сюжет, який ніби сповнений і пронизаний внутрішньою силою, яку можна відчути тільки взявши книгу до рук. Він набагато динамічніший, ніж вже згаданий "Атлант", події розгортаються швидше, і хоча тут теж присутня певна депресія, чи я б радше її назвала "моменти, коли здається, що весь світ вже самознищився і жодного проблиску надії не видно = тобто опис нашого людства, яким воно є", але вона абсолютно не обтяжує процес читання і лише надає твору певною пікантності, як та гілочка розмарину на гарно прожареному стейку.
    - дивовижної сили і стержня головні герої, які немов кидають виклик тобі в обличчя і кричать, що так як ти живеш - краще не жити, бо це навіть не існування, а ще гірше - пристосуванство. Якщо у вас виникне питання "чи буду я завжди згоден з діями чи вибором героїв?", то моя відповідь (що супроводжуватиметься істеричним смішком) буде "ні". Інколи ви захочете їх вбити, придушити, сказати, що їм бракує мізків, і що краще вони пожертвували б своєю принциповістю. Але.. Але зрештою ви залишитесь на їхній стороні і після завершення прочитання книги, можливо не зразу, а десь так через декілька днів/тижнів, після детального аналізу ви зможете повністю зрозуміти їхні мотиви і цілі, а головне, що за тих обставин, в які вони були поставлені, ви вчинили б так само, тому що совість не дозволила б по-іншому (якщо ви не безпринципна сволота, яка ставить собі за мету згнити і якраз з собою побільше людей захопити = тобто, якщо ви не такий собі Тухі).
    - сильні монологи, які вже є фішкою письменниці, і які однозначно є тією самою зірочкою на різдвяній ялинці, оскільки саме в них можна знайти понад 60% всього закладеного сенсу.
    Тож, що я можу вам сказати, не уявляю, чи буде хтось читати цю рецензію, але якщо ви це зробили, а ще й дочитали аж сюди, то бігом замовляйте цю книжечку і по-швидше беріть її до рук, аби стрибнути сальто в цей вир і зануритися в нього з головою, аби пробудити в собі бурю емоцій та переживань, та аби подовжити собі знайомство з авторкою. (про глибокі ідеї і філософію я не згадую, оскільки сподіваюся, що всі ми добре про це знаємо, ну або хоча б колись краєчком вуха чули, бо якщо ні, то сором вам сором :))
  •  
    Захоплює не менше, ніж книга "Атлант розправив плечі" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Якби мене попросили охарактеризувати цю книгу одним словом, це було б слово "пристрасть". Пристрасть до улюбленої справи, пристрасть, яка виникала між двома людьми (і не тільки між двома, якщо згадати сюжет), пристрасть, із якою читають цю книгу мільйони людей вже багато років поспіль.
    Через книгу знову проходить концепція "здорового егоїзму", за яку Айн Ренд вже осуджували через роман "Атлант розправив плечі". Кожного із героїв можна назвати егоїстом, "саможертовність" як така у книзі виглядає лише замаскованим злом. Але чи справді йдеться про егоїзм? Думаю, що скоріше про гідність і про те, як досягати своїх цілей. Так, це знову історії про підприємців, які використовують різні методи для досягнення мети. Але не у всіх є справді та Мета у житті? У кого немає - той гине, фізично або морально. Легкі нотки фемінізму у романі "Джерело" змусять вас по-іншому подивитись на становище і ставлення до жінок у суспільстві.
    Як і у випадку із "Атлантом", під час прочитання у вас з'явиться відчуття, що авторка наша сучасниця і описує події, які можуть статись у наш час.
    У мене є мало книг, тим паче художніх, які перечитуватиму знову, але такою книгою точно буде "Джерело".
  •  
    Кращий твір Айн Ренд 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Взагалі, як на мене, то це найсильніший твір Айн Ренд.
    Це не лише цікава історія, але і глибокий філософський твір. Вона є запеклим противником ідей колективізму і майстерно вплітає свої філософські погляди в канву стосунків основних персонажів. Особисто мені дуже прикро, що твори цього автора не були доступні в мій підлітковий період, це велика втрата.
    Хто такий творець? У чому його основне призначення? Якими є засадничі принципи творчості? Чи можна її заганяти в певні рамки і якщо так, то які це матиме наслідки? – всі ці питання піднімаються в романі «Джерело».
    Якби мене попросили дати пораду, з якого твору краще почати ознайомлення з творчістю Айн Ренд, то я би порадила саме «Джерело», а не «Атлант розправив плечі».
    Не хочу виступати спойлером, тому скажу просто – обов’язково прочитайте цей твір, він того вартий.
    І насамкінець хотілось би відзначити якісне видання та чудовий переклад на українську мову Олени Замойської. Першопочатково я цю книгу читала англійською і була морально готова, що переклад погіршить якість твору, проте була приємно здивована.
  •  
    Боротися чи впасти на коліна? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Ми завжди боремося за право бути почутими, сповнені новими ідеями, які, як ми віримо, можуть змінити світ. Ми віримо в свою індивідуальність, та попри це зважаємо на думку інших. Ця книга возвеличує людину, на перше місце ставить її бажання та прагнення. Я цілком підтримую таку ідею і вірю, що кожна людина повинна прагнути до особистого щастя, бути цільною, вкладати сили та засоби у власний розвиток.
    Ми суспільство, ми община, ми колектив. Нас з дитинства вчили зважати на бажання та почуття інших: бути кращим в навчанні, бути кращим на сцені, ці нескінченні "бути кращим". А хтось запитав нас, чого ми дійсно хочемо?! Людина невпинно біжить вперед, обганяючи кожного, щоб взяти собі найкраще, навіть якщо це їй не потрібно. В який момент людина спіткається і забуває хто вона насправді? Хто підштовхує її до не її власних рішень, а нав'язаних кимось.
    Ще однією красною стрічкою є тема сили друкованого слова. Інформація зовнішнього світу оточує нас кожну секунду, підстерігає за кожним рогом вулиці. Вона пресує нас як їй це потрібно, вона керує нами. І дуже складно мати власну думку, коли все вже вирішили за тебе. Нас спонукають йти за натовпом і забути про свою індивідуальність.
    Говард Рорк став тим, хто протистоїть світові. Суспільство хотіло його знищити, щоб не дати майбутнього ідеям, які він уособлює. Щоб такі, як Говард, взагалі не народжувались, бо вони інші, у них є любов та шана до себе, до своїх творінь. Вони не підкорюються, не стають на коліна, ними неможливо керувати. Хіба такі потрібні? Але чому такі людини є вийнятком? Чому нам важливіша думка інших, ніж своя власна? Відповіді тут, у "Джерелі".



























  •  
    Книга про неймовірну силу духу! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Головний рушій насамперед - це джерело енергії та життєвої сили. Творець нічому та нікому не служив. Він жив для себе."

    Ця книга про талановитого архітектора Говарда Рорка, який був по-справжньому вільний, оскільки мав власну думку, власне я. Він не залежав від схвалення інших. Воно йому було не потрібне. У той час, коли архітектори будували будівлі заради слави, грошей, всеосяжної похвали суспільства, яке б його звеличувало, Говард Рорк просто хотів творити і будувати те, що він відчував душею. Бо творіння, створене з власного задуму його творця, буде гармонічним, окрилятиме та надихатиме.

    Та люди, які не можуть вкласти у творіння щось своє, будуть перешкоджати таким творцям як Говард. Люди, які лише роблять копії з творінь видатних людей, робитимуть усе, щоб знищити таких як Рорк. Люди, які не мають власної думки та прагнуть лише схвалення інших, перешкоджатимуть таким самодостатнім творцям як Говард, називаючи їх егоїстами.
    Вони говоритимуть, що альтруїзм - це найвище благо людини. Та вони брешуть. Бо альтруїсти - це люди, які хочуть, щоб інші жили заради них і ставили їх вище за себе. "Егоїст не існує для інших людей і не просить, щоб інші існували для нього. Це єдина форма братерства і взаємної поваги між людьми."
    Говард Рорк - егоїст, творець в абсолютному значенні. Він незалежний від думки інших, а тому має гідність і власні цінності.

    Твір, який варто прочитати! Від нього неможливо відірватися. Різні герої, різні характери та різні долі людей, кожен з яких провів своє життя згідно своїх поглядів та отримав в результаті те, до чого йшов, свідомо чи несвідомо.
    Цю книгу варто прочитати, щоб зрозуміти для себе, що таке альтруїзм, егоїзм, індивідуалізм та колективізм; зробити свідомий вибір, яким саме шляхом іти вам, як скласти свою долю так, щоб результат задовільняв саме вас, а не людей довкола; прожити життя з тією силою духу, яка є у Говарда Рорка і яку, я впевнена, може відшукати кожен в середині себе, зробивши свідомий вибір!
  •  
    Джерело натхнення й оптимізму 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Джерело - один із кращих світових романів, що не втрачає своєї актуальності з часом. Його варто прочитати кожному, хто цінує свою думку, хто має сміливість кинути виклик часу, хто має сміливість не погодитися з авторитетами. Книга яскраво ілюструє, як людина з "іншим", навіть можна сказати інноваційним способом мислення, долає створені в суспільстві стереотипи, залишається вірною сама собі, своїм цінностям та своїм поглядам. Боротьба поглядів, історія кохання, вірність своєму ідеалу надихають читача на досягнення власної мети в житті.
  •  
    Дуже велично
    Прочитала "Джерело" відразу після "Атланта", бо начиталася всюди, що це найкраща книжка Айн Ренд, а так як я була просто в захваті від "Атланта", то поспішила придбати ''Джерело'', і, звісно, не пожаліла.

    Говард Рорк - дуже талановитий архітектор, який вперто працює лише в стилі модернізму в той час, коли весь світ довкола нього все ще копіює будинки в стилі минулих епох. Ціле своє життя він протистоїть людям, в яких немає власної думки, і які просто йдуть за течією. Серед них і Пітер Кітінг, одногрупник Рорка, який практично не має таланту до архітектури чи до будь-якого мистецтва, і який, як це не парадоксально, стає президентом однієї з найбільших архітектурних фірм.

    Також мені була особливо цікавою сюжетна лінія Домінік Франкон, яка є не просто архітектурним критиком в впливовій газеті, а насамперед дуже розумною, загадковою і непередбачуваною жінкою, яка покорила серце Говарда.

    Не буду переказувати весь сюжет, скажу тільки, що всі сюжетні лінії дуже грамотно побудовані, персонажів багато, а читати неймовірно цікаво!
  •  
    Философия разумного эгоизма
    Роман американской писательницы Айн Рэнд «Источник» - это философия в художественном ее воплощении. Читая эту книгу, удивляешься, почему такое прекрасное и мудрое произведение до сих пор не внесли в школьную программу, ведь роман может научить и открыть столько всего, что обычными словами не опишешь. Философия этого автора – разумный эгоизм, под которым следует понимать систему жизненных ценностей, где человек в первую очередь должен заниматься развитием своих (изначально прекрасных) идей, нести их в мир.

    Замечательные герои Айн Рэнд – это почти полубоги, они, не взирая на чужое мнение и критику, верно идут к своей цели, ведь они понимают, что их идеи настолько правильны, что в подтверждении со стороны нет никакой необходимости. Конечно, не всем такая система ценностей по душе, но писательница настолько убедительно преподносит эту философию в своем произведении «Источник», что невольно начинаешь задумываться: возможно, жить именно так – правильно и справедливо в первую очередь по отношению к себе?
  •  
    Серйозна книга ))
    Дуже здорова книженція! У всіх сенсах цього слова ))
    Не знаю, чи воно так співпало з моїм станом, чи я була дуже виснажена, але читала ці 750 сторінок, надрукованих 10 кеглем пару місяців… Давалися вони дуже не легко… Входили в свідомість поступово…

    Не можу сказати, що була задоволена закінченням історії. До речі так само як і третьою частиною “Атлант розправив плечі”. Якось все воно тягнулось невідомо куди… І від деяких персонажів очікувалось інше. Але чого жалітись? Те що ми не очікуємо - завжди народжує цікавість. Протистояння з автором. Осмислення прочитаного...

    І вже після того, як пройшло достатньо часу, коли книга вже перетравлена мозком - розумію, що цей твір - фундаментальний, насичений, класний. Айн Ренд знов і знов будує світ народжений для тих, хто любить себе і своє діло, хто розуміє, що таке гідність, хто шукає себе, а не компроміси...

    В "Джерелі" це показано крізь долі чотирьох чоловіків Пітер Кітінг, Еллсворт М. Тухі, Гейл Вайненд, Говард Рорк. Їх образи, створені Айн Ренд, настільки цілісними, повними, класними, по-різному сильними, що здається ніби ці персонажі існували і жили в Америці в середині минулого століття... Може так і було? Тільки в іншому вимірі? :)

    Звісно, Айн Ренд не відступилася від своєї ідеї - єднати всіх героїв однією жінкою. Об'єднує цих персон головна героїня “Джерела” - Домінік Франкон. Начебто жінка одна й та сама, от тільки відносини з нею всі складають різні… Бо кожного вона проявляє по-своєму.
  •  
    Коли читаєш "Джерело", все інше відступає на другий план
    Айн Рєнд - Маргарет Тетчер світу літератури. Читала її "Атланта" - не зайшло. "Джерело" стала свого роду одкровенням, емоціями, досвідом.
    У житті є різні випадки, які розділяють його на "до" і "після": смерть, кохання, ураган, постріл та ін. До такого випадку варто віднести й книгу Айн Рєнд. Коли читаєш "ключові фрази" головних героїв, хочеться сказати: "Ч... забирай, це дійсно так і є. Мені це знайомо! Я так і відчуваю!". Я не знаю чому, але з усіх крутих фраз пам'ятаю лише одну: "Якщо хочете підкорити людину, заберіть у неї все щастя". Це не дослівно...., але чомусь запам'яталось.
    Герої. Кожен герой - окрема особистість, або її відсутність. Читала попередні рецензії. З ними я на 100% згодна. Додам тему, що розкривається в цій книзі, але про яку мало говорили. Тему кохання у житті та існуванні людини.
    Домінік Франкон - образ, що червоною ниткою пов'язаний з усіма головними героями. Пітер Кітінг, Еллсворт Тухі, Гейл Вайненд та Говард Рорк - всі її кохали, але лише одного кохала вона. Пітер Кітінг - відсутність особистості, повна покора соціуму. Приклад, коли "третьорозрядні архітектори" можуть видертись на вершину. Кохання для нього - правило та залежність. Він приклад людей, які глибоко в душі розуміють необхідність бути чесним і слідувати за собою. Однак, чинять як "правильно" в очах інших.
    Еллсворт Тухі. Кохання та життя для нього - своє павутиння з людських життів. Найпротивніша персона книги. Не викликає нічого іншого, крім огиди. Пам'ятаєте актора, що грав Палапатина? У ролі Еллсворта я уявляла його.
    Гейл Вайненд - образ людей, які досягають всього будь якими методами. Якщо чесно, ще не склала повного уявлення про нього.
    Говард Рорк- о Боже! Він неймовірний. Краще прочитайте книгу!
  •  
    Супер!
    «Джерело» - дійсно здивувало мене. Читаючи, хотіла впасти на коліна перед цією книгою і ніколи не виходити зі стану захоплення і повної відстороненості від реального світу. Сказати, що книга мені сподобалася - це, напевно, занадто мало. Дуже давно я не читала жодної книги, яка настільки б змушувала думати і настільки відображала б власні думки. Десь жорстка, десь радикальна, почасти іронічна і дуже правдива книга, про людей, суспільство, про те, що найжахливіше може в ньому бути - сліпий колективізм. Історія про окремих людей, їхні долі, про те, як вони стали - чи не стали - особистостями. Життя їх часто трагічні, але, що підкреслює автор - вони самі роблять їх такими... І не тільки бути залежним у всього суспільства - досить залежати хоча б від однієї людини, навіть якщо ти його кохаєш. Не може бути любові абсолютної, коли повністю розчиняєшся в іншій людині і його житті. А ще ця книга про кохання до справи - в даному випадку, до архітектури. Ніколи не бачила, щоб ця любов була так яскраво і правдоподібно описана.
    Прямо з перших рядків, з перших букв, з першої появи Говарда Рорка я зрозуміла, що полюблю цю книгу. На те й розраховано, щоб цей юнак заворожував читачів своїм егоїзмом і чесністю, вражаючою чесністю з самим собою. Дуже сильний образ, в який я буквально закохана. Мені подобається, як він думає, мені подобається ця холодна війна, яку він веде, проти всіх, але не з надривом і викликом, а з простої людської переконаністю, що його шлях правильний. Він не трясе за грудки перших зустрічних, переконуючи їх у своїй правоті, він взагалі байдужий до людей, але він знає, що ті, хто йому потрібні, знайдуть його самі. Здається, що вся книга - це один Говард Рорк.
    Говард Рорк - людина, для якого робота - це життя, і він не може жити по-іншому. В той час Кітінг - яскравий приклад людини, що зруйнував своє життя. Зруйнував не чимось іншим, а власним прагненням до щастя, прагненням подобатися людям і бути з ними. Він просто не зрозумів - точніше, не захотів зрозуміти, не захотів помітити - в чому ж це щастя полягає особисто для нього.
    Цю книгу хочеться перечитувати. Перечитувати - і все глибше розуміти сенс окремих дій, описів, моментів. Кожна фраза в ній змушує, здається, любити життя і прожити його по-справжньому - так, щоб не було шкода потім витраченого часу.
    Я чомусь очікувала, що через мову Рейн доведеться пробиратися з мачете, а на ділі все виявилося набагато простіше. У неї є свій стиль, який мене встиг підкорити, змушуючи прикрити очі від задоволення і слідувати за сюжетом. Якщо підводити підсумок, то «Джерело» - це як ковток свіжого вітру і будівельного пилу.
  •  
    Джерело
    Дуже довго не наважувався читати щось із Айн Ренд і довго вибирав між цією книгою і "Атлант розправив плечі", врешті зупинився на ній, бо не потрібно було читати кілька частин. Що ж, книга про те, як важливо залишатись вірним собі та своїм вподобанням і не іти на мотузку віянь моди чи якихось тенденцій. Потрібно робити свою справу, яку ти вмієш і як ти вмієш, що важливо. Так і головний герой, молодий архітектор, який не сприймає тогочасні архітектурні принципи та ідеї, які не його думку застарілі та віджили своє, хоча попри це він не відзивається про них в негативному плані, а радше просто не зважає. Він хоче творити щось нове, а головне що це йому вдається на пристойному рівні та перед ним постає одна проблема: немає попиту на таку революційну архітектуру, чи то пак попит дуже малий і серед "солідних" та "маститих" архітекторів він залишається на периферії та має славу дивака, якого не слід сприймати серйозно. Та щоб ви сказали, якщо б дізнались, що верхівка і цвіт архітектури саме до нього звертається за своїми ідеями, які потім втілюються і стають еталоном.
  •  
    Классика
    Книги, которые писала Айн Рэнд вызывают бесконечные споры по поводу поведения главных персонажей, независимо от страны проживания.

    В этой книге главный герой это человек, который пытается отстоять свои принципы, свое видение мира и того, как в нем надо работать, даже если ему самому придется жить впроголодь, быть причиной шуток общества, в котором он живет, и много прочего. Попытка главного героя построить новое общество, которое обращало бы внимание не только на выживание, но и на жизнь в хороших условиях, была не особо оценена обществом.

    Что могу сказать о физических параметрах книги - твердый переплет, большой формат книги не особо дает возможность носить её где-то с собой в качестве карманной. Белая плотная, но тонкая бумага увеличивает вес книги, так что это еще одна причина держать книгу только дома. Количество страниц достаточно большое, так что за пару дней книгу не прочитаешь, на неё можно потратить неделю, а то и больше, в силу недостаточно большого шрифта и того, что книга достаточно сложная и тяжелая для прочтения.
  •  
    "Джерело" як ресурс.
    Дуже сильна і провокаційна книга. Якщо брати і порівнювати з "Атлантом", то "Джерело" набагато глибше. Текст читається легко, але сам роман мені було важко читати, адже ідеї автора перекликаються з теперішньою ситуацією в країні. Автор піднімає болючі теми боротьби з несправедливістю, рівністю, захист індивідуальності... Я думаю, цей роман буде актуальним завжди. Корисним він буде для тих, хто цікавиться психологією. Герої роману і події дають дуже широке поле для спостереження, аналізу, міркувань. Зокрема, дії Домінік дивують і весь час намагаєшся зрозуміти чому вона діє саме так, а не інакше, чому вона жертвує собою і своїм щастям? чому Рорк дуже стримано це сприймає... А спостерігати за боротьбою головного героя не просто сумно, а нестерпно! Коли справжній талант нищиться суспільством лише через страх приймати щось нове та незвичне, коли людьми так легко маніпулювати за допомогою ЗМІ, поволі починаєш думати, що боротьба з таким суспільством буде тяжкою і, можливо, марною. Але ж ні, добро, таки, перемагає зло (якщо можна це так назвати) і кінцівка різко вгамовує цей нестерпний розпач. Але ще довго не відпускає...
  •  
    Прекрасно!
    Книга "Источник" была моим первым знакомством с творчеством Айн Рэнд и зацепила буквально с первых строк! Понравилось всё - переплетения сюжета, характеры персонажей, идея. Достоинство и поведение главной героини, мужественность главных героев - мужчин идти за своими идеалами и не изменять им, необходимость принимать решения, выбор, честь, эгоизм и цена называться Человеком. Книга очень жизненная и поучительная, заставляет задумываться, размышлять, делать выводы и читать дальше взахлёб в ожидании что же там будет! А вот расхваленный "Атлант расправил плечи" уже не зашёл( Видимо одних и тех же идей автора, перетекающих из одних в другие условия, но по сути одинаковых достаточно и после прочтения одного из её произведений. И я рада что для меня это был именно "Источник". Почему-то осталось впечатление, что эту книгу хочется перечитать ещё через несколько лет в другом возрасте и состоянии, но "Атланта" - нет(. Что-то есть особенно чарующее и притягательное именно в источнике, чего нет в атланте.
  •  
    Їжа для мозку
    Книга «Джерело» Айн Ренд влучила у самісіньке серце і атакувала головний мозок)) Протистояння «добра» і «зла», «альтруїзму» та «егоїзму», «колективізму» та «індивідуалізму». Ренд показує на прикладі Говарда Рорка, що егоїстом бути нормально і, навіть, потрібно.
    Книга сповнена роздумів - це, однозначно, не легке чтиво наніч, деякі сторінки потребували ретельного вдумування і аналізу, та все одно, думаю, багато важливих деталей залишились поза моєю увагою.
    Місцями сюжет здавався «затягнутим», але попри те, книга варта того, щоб прочитати кожен рядочок, кожну думку і репліку, адже жодна з них написана не даремно і щось у собі несе.
    Дуже цікавий і захоплюючий сюжет, з багатьма сюжетними лініями, які розв’язуються в кінці. Я б з величезним задоволенням прочитала її ще раз, слово чести!
    Тепер, безсумнівно, прочитаю «Атлант розправив плечі».
    Тим, хто вагається: читати чи ні - однозначно рекомендуючи прочитання, це монументальна книга, яка відкриє очі на усталені речі. Шкодую лише про те, що не прочитала її раніше.
  •  
    Книжка, що полонила моє серце
    Ця книжка не для любителів лірики. Вона не підійде людям, що відкладають книжку після перших 10 прочитаних сторінок. Це більше ніж книга - витвір мистецтва.
    Цю книжку я купила на подарунок одній людині, якій вона просто не зайшла. Так буває, коли не пробуєш поринути у зміст із перших рядків книжки. Я не повірила, що така грубенька книжка може бути не цікавою. І не помилилася. Тепер вона - поважна мешканка моєї книжкової полиці.

    Ця книжка про протистояння "такого, як всі" та нового, величного.
    Якщо любовний трикутник вже не змушує ваше серце калатати - почитайте цю книжку. Тут ви стикнетеся із любовною пірамідою, любовним квадратом (згодом самі придумаєте назву).
    Фантазуйте. Не потрібно їздити в Америку, аби зрозуміти цю книгу - достатньо озирнутися навколо.

    У книзі "Джерело" порушено проблему ефективності над величчю, функціональності над гротеском. Багато людей живуть та будують своє життя "щоб гарно було", прогинаються під поривом вітру та всі йдуть за лідером. Лише одиниці не зраджують своєму Я. Лише одиниці можуть виділитися та залишити свій слід у цьому житті.

    Я пережила стільки емоцій, прочитавши цю книгу, що ще досі не можу її забути.

    Хто прочитав "Атлант розправив плечі" - вперед до нової книжки.
    Хто ще не прочитав, почніть із книги "Джерело".

    Я захоплююся творчістю Айн Рейн та хочу, щоби ви нею захоплювалися.
    Ця книга змінить ваше життя - шляху назад не буде.
  •  
    Особистість чи колектив?
    Хто сказав, що егоїзм це недолік?
    Змалечку нас вчать, що треба бути альтруїстом, допомагати людям, бути щедрим, завжди готовим підставити своє плече іншому.
    Та Айн Ренд вважає інакше, вона прямо пропагує егоїзм, самоцентричність, індивідуалізм. Головним мотивом роману є звеличення сильної особистості на противагу колективізму. Яскраво показано, що масою набагато легше керувати. Колектив не має раціонального розуму, думки, кожен сумнівається в собі та власних висновках і шукає підтвердження їх вірності в інших. Але якщо більшість визнає думку хибною, то вся маса прийме це рішення, незважаючи на істину.

    Говард Рорк - молодий архітектор, який намагається розвивати себе та мистецтво, але ніхто його ідеї не сприймає.
    Нове - страшно, краще дотримуватися того, що було завжди.
    В романі описано всі злети і падіння Рорка, його силу волі та інтелекту, нестримну енергію його почуттів.
    Читати такі твори справжня насолода, бо отримуєш багато цікавого для роздумів. Ця книга не відпускає ні через день, ні через тиждень, ні через місяць.
    Думаю, буде цікаво перечитати її за кілька років.
  •  
    Один з найкращих романів світової літератури
    Безперечно, роман Айн Ренд «Джерело» належить до тих книг, котрі повинен прочитати кожен шанувальник художньої літератури. Він яскраво демонструє, як повинен бути написаний хороший роман.
    Цей без сумніву, величний твір спонукає свого читача як до самоаналізу, так і до аналізу суспільства в цілому. Події сюжету змушують замислитися про природу людини, а саме такі її прояви як егоїзм та альтруїзм, про те як суспільство ставиться до геніально обдарованих творців, як воно пручається чомусь новому, не сприймає його, і навіть здатне знищити.
    Історія розказує про сильних духом людей, котрі не зламуються під тягарем подій, не зраджують своїм переконанням, залишаються вірними своєму внутрішньому єству, і як у винагороду, здійснюють свою мрію.
    З іншого ж боку, ця історія, і про таких слабких духом людей, котрі здатні все життя заздрити більш талановитішим і успішнішим за них, при цьому нічого не роблячи для того, щоб стати такими ж. Якраз навпаки, вони здатні прикидатися їхніми друзями, присвоювати собі їхню працю і навіть заслуги, а якщо так станеться, той й знищити.
    В той же час, роман є чудовою ілюстрацією Америки початку ХХ століття – читаючи його, ти ніби особисто, на деякий час опиняєшся в тому історичному періоді, в котрому проживають головні герої.
    Загалом роман є багатоплановим, і якогось конкретного головного героя в ньому не має. Хоча історія обертається навколо молодого амбітного архітектора, котрий намагається здійснити революцію у будівництві, і саме він як би претендує на роль головного героя, втім на сторінках свого роману Ренд презентує ще кількох персонажів, котрі по мірі появи викликають не меншу цікавість і постійно перетягують увагу й на себе. Всі ці персонажі тісно взаємодіють між собою і впливають на життя один одного. Інколи цей вплив є досить вагомим, навіть фатальним.
    Варто зазначити, що у автора вдалося зробити своїх персонажів живими людьми, зі своїми вадами, комплексами, якимись внутрішніми переживаннями. Кожен персонаж роману – повноцінна особистість. Завдяки цьому, історію сприймаєш як таку, що мала місце в реальності. Ти ніби читаєш історичний роман, на сторінках якого діють реально існуючі персонажі.
    Роман неоднозначний, наповнений прихованим підтекстом, з деякими думками автора погоджуєшся, з іншими хочеться посперечатися. Буває й так, що персонаж тобі подобається, втім після певного його вчинку, ти вже по іншому дивишся на нього, або ж навпаки, персонаж котрий не викликав довіру, з часом заслуговує на симпатію чи хоча б на розуміння. В деякій мірі, це історія про те, як окремо взята особистість, може деградувати або ж еволюціонувати. Саме на прикладі двох чи не найголовніших персонажів, автор досить яскраво ілюструє падіння одного, і піднесення іншого.
    Цей роман про сильних духом індивідуалістів і про закостеніле консервативне суспільство, про здоровий егоїзм і не завжди потрібну самопожертву. Про вибір, з яким так чи інакше, стикається кожна людина – піддатися думці натовпу і жити як більшість, чи залишитися вірним своїм переконанням, і йти до своєї цілі. Про те, як той, хто не має хисту, але здатен до підлих вчинків, може отримати майже все, а той хто обдарований, але неготовий до компромісу зі своєю душею, стає вигнанцем. Про те, що будь-який талант потребує важкої і кропіткої праці, багаторічного відшліфовування. Про загадкову жіночу природу, яка може віддати серце одному, а жити з іншим. А ще цей роман про те, як засоби масової інформації здатні маніпулювати цілими народами нав’язуючи їм чужорідні думки.
    Перегорнувши останню сторінку не чекайте, що ця історія відпустить Вас, забудеться на наступний день, це не той випадок. Ви ще довго будите осмислювати написане у романі, повертаючись до окремих подій та аналізуючи вчинки його окремих персонажів.
    Окрім того, Вас буде переповнювати відчуття духовного та інтелектуального збагачення, адже роман наповнений глибоким психологізмом та філософськими роздумами.
    Безперечно, цей шедевральний роман, винесений за межі часу, повинен бути на полиці кожного шанувальника сильної класичної літератури.
  •  
    Години роздуму після прочитання
    Мабуть всі прихильники творчості Айн Ренд скажуть що ця книга чимось схожа на роман «Атлант розправив плечі», але на мою думку вона має повне право на самостійне існування.
    Головне як на мене в цій книзі навіть не сюжетна лінія, яка тут досить цікава, а роздуми читача проводячи паралелі з реальним світом про ідеї які йому нав’язує автор.
    Вищим пороком визнається «життя з інших рук» - існування з опорою у всьому на оточуючих людей, тобто досягти успіху для того, щоб тебе похвалили, відстоювать якусь думку тільки тому, що її сказав авторитет, якому ти симпатизуєш. Автор показує як шляхом нечесних дій можна досягнути успіху, але при цьому втратити найцінніше що в тебе є - власне «я».
    Еталоном являється егоїзм, суть якого - повна самостійність і незалежність.
    Окрему увагу потрібно приділити любовній лінії, яка для мене є досить далекою і незрозумілою, так як форма кохання яка описується автором не існує в реальному світі.
    Загалом книга справила приємне враження і подарувала години роздуму після її прочитання.
  •  
    Рекомендую к прочтению всем!
    Книга «Источник» вторая прочитанная мною книга от Айн Ренд ( первой, как и у многих была «Атлант расправил плечи» ).
    Книга рассказывает о жизни молодых архитекторов, отличиях между ними, а также жизненных позициях каждого из них.
    На примерах она показывает, какие черты характера приводят людей к успеху.
    Эта книга - пособие о том, как быть не таким, как все. Ведь главный герой не обращал внимание на других и действовал по своему. Например, когда все проектировали дома в стиле барокко и в тому подобных, то главный герой начал делать в стиле модерна, что многие не понимали по началу.
    Еще одним уроком из книги является то, что главный герой не имел целью заработать деньги, а его цель была заниматься тем, что нравиться. Это видно в тех сценах, когда он устраивается на работу к старому архитектору, который был фактически банкротом.
    Можно сказать, что данная книга об эгоизме, но о таком, который нужен каждому из нас, который делает нас сильнее и со стержнем внутри.

    Я рекомендую эту книгу всем, ведь каждый увидит себя в главном герое.
  •  
    Митець і свобода творчості
    Як і в більшості книжок Айн Ренд, в "Джерелі" просто квітує особлива філософія авторки. Напевно, інколи Айн Ренд таки заносить, тож її ідеологію творчого егоїзму варто сприймати з обережністю і дозовано. Але сам сюжет дуже класний. І що дуже класно вміє Ренд - створювати цікавих персонажів. Ця книжка також не є винятком - ту багато типових особистостей: творчий, амбітний, дуже талановитий, гоноровий і непоступливий архітектор Говард, пристосуванець Кіттінг, яскрава розумна жінка Домінік і мистецькі критики та бізнесмени, що також мають свої характери та ідеологію. Говард чудовий, навіть розуміючи, що це образ трохи абстрактний і покликаний він бути виразником ідеї свободи творчості, ним усе одно не можливо не захоплюватися. Не здатися, не прогнутися, коли тебе раз по раз позбавляють можливості навчатися, працювати, творити, займатися тим, що любиш. Але він впевнено гне свою лінію. Те, як показана здатність митця проявити себе навіть в найжорсткіших обставинах, надихає аж до запаморочення. Ми можемо все, як і Говард Рорк - варто лише не здаватися і боротися за свою мрію. Звичайно, є тут і історія кохання, і вона ніби і не мелодраматична і не "рожеві шмарклі", але щось такого є у ній, що зачіпає якісь такі тваринні інстинкти в людині, незважаючи на те, що герої якраз дуже інтелігентні та високодуховні. Окрім ідеології, високих матерій, є й звичайні життєві ситуації, родинні зв'язки, за якими цікаво спостерігати. Знаю, що багато хто сварить Айн Ренд, але я з табору її прихильників - бо її твори, хоч і не беззаперечно і з певними застереженнями, але дуже класні.
  •  
    Неможливо відірватись
    Книга просто неймовірно крута.
    Вона настільки захоплює, що я її 2 дні підряд читала до 5 ранку
    Неймовірно чітко передані характери людей, що іноді хочеться викинути книгу, коли читаєш історії деяких героїв, а от головного героя дуже мало. Я б про нього прочитала б ще окрему книгу, де розповідалась би кожна хвилина його життя і те, що він робить та думає в цей період
    Насправді, думаю, на цьому і був акцент, що його так мало в книзі, але коли він з'являється, то неможливо відірватися

    В загальних рисах, то книжка про архітектуру 1920 років, де тільки починали з'являтись будинки не в стилі бароко, а звичайні високо-поверхові будинки та інші споруди, де переважала не пишність, а зручність
    Головний герой був дуже класний архітектором, який будував тільки в такому стилі, а його ніхто не сприймав і йому доводилось боротись за те, що він любив робити
    Він ніколи не брався за інші роботи, які були не в його стилі, бо це було проти його принципів і це захоплює.
    Захоплює відданість людини, яка могла заробляти мільйони на будь-якому архітектурному проекті, але вона не відступає і бореться за своє.
    Книга мотивує на роботу над собою та досягання цілей.
    Рекомендую відразу брати стікери та олівець для відмічення цікавих ідей, а я перечитаю ще раз книгу та займусь цим для себе )
  •  
    "Атлант" чи "Джерело" - з чого почати?
    Своє знайомство з книгами Айн Ренд я почала 6 років тому - тоді я прочитала Атлант розправив плечі". Якщо ставитися до тієї утопії як просто художнього роману - він може видатися нудним, а якщо до нього ставитися як до одного із текстів філософії Ренд - тоді можна зрозуміти всю глибину її життєвих і творчих поглядів. Але для цього потрібно перш за все прочитати її інші тексти. І на мою думку, починати потрібно із "Джерела". Цей роман - захоплюючий! Я давно не читала таких глибоких художніх творів.

    Роман "Джерело" є багатошаровим. В ньому розповідається не лише про художній сюжет, в ньому детально розкриваються найголовніші людські цінності нашої цивілізації. Кожен герой є уособленням певних рис характеру, їхні цілі і переконання відображають те, яким є людство сьогодні, і яким є наше місце у цивілізаційному процесі. До чого ми прагнемо? Що означає жити? Що означає щирість? Що нас веде по життю?

    Поряд із тим роман читається дуже легко. Тут не буде нудних настанов і моралізаторства, весь сюжет герої представляють власні життєві переконання і не намагаються нав'язати своє бачення світу комусь іншому. Поряд із тим, читати буде цікаво, бо образи головних героїв розкриваються і змінюються поступово: читач може це оцінити, якщо буде час від часу повертатися до описів героїв між різними частинами (їх є 4). В кінці роману, отримавши повноцінну картину головних героїв, є над чим подумати. Саме ця сюжетна лінія, поступове розкриття якостей і цінностей головних героїв, на мою думку є найважливішим у "Джерелі", а не архітектура, газети чи масові рухи.

  •  
    На первом плане 0% пользователей считают этот отзыв полезным
    Эта книга - эквивалент пьяного, красноречивого чувака, разговаривающего с тобой всю ночь в баре. Вы знаете, что вам следует просто уйти, и вы никогда не сможете объяснить, почему вы не сделали этого, но вы просто сидите и слушаете, как парень гулял. После этого вы чувствуете себя грязно и плохо, понимая, как близко вы подошли к пропасти, но была одна секунда, когда по какой-то причине его эгоистичные, высокомерные позиции, которые превратились в гранитную истину для него, прямо вынуждают вас мгновенно сопереживать с его идеями. Единственное реальное различие между пьяницей в баре и роман Айн Ренд «Источник» состоит в том, что пьяный, вероятно, не зашел бы так далеко, утверждая, когда рассказывал об изнасиловании, что женщина хотела этого, даже жаждала его. Айн Рэнд же идет туда, оставаясь совершенно верной своей ерунде объективизма. По крайней мере, пьяный может купить тебе выпить. Айн Рэнд, вероятно, будет возражать против этого по философским соображениям. Конечно, это всего лишь аналогии, которые напросились во время прочтения и всего лишь моя скромная субъективная точка зрения.
  •  
    Джерело... чого? 0% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга "Джерело" відомої письменниці Айн Ренд справила на мене неоднозначне враження. З одного боку - книзі справді вдалось мене зацікавити, а з іншого - чорно-біла філософія письменниці та її відверто агресивне нав*язування викликало в мені протест.
    Основна тема твору - битва таланту та високих ідеалів з пересічністю. Цікава тема, чи не так? Однак, з появою головної героїні твору мій інтерес до книги почав "здуватись". Серйозно? Можливо це придирки, але набридли такі жіночі образи, які всіх без винятку чоловіків можуть звабити і закохати у себе, якими всі без винятку жінки захоплюються і взагалі з ними світ набагато кращий, ніж без. Любовна лінія, яка зазвичай хоч якось рятує в очах провальну для мене книгу, враження не справила. Ідеї, які проповідує авторка книги, мені абсолютно чужі. В моменти, коли авторка знову і знову намагається тобі довести, що егоїзм - прекрасно, а альтруїзм - зло, мені здавалось, що світ перевернутий з ніг на голову. Незважаючи на те, що герої прописані непогано, чітко видніється спроба автора поділити всіх героїв на "хороших" та "поганих", на "чорне" та "біле".
    Підсумок - читати було не нудно, місцями навіть цікаво та захопливо. Але агресивне нав*язування ідей та чорно-білий світ відштовхували мене від цієї книги та від подальшого знайомства з творчістю Айн Ренд.
 
Характеристики Джерело
Автор
Айн Рэнд
Издательство
Наш Формат
Серия книг
Художня література (Наш Формат)
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
1943
Переводчик
Елена Замойская
Количество страниц
752
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
60х90/16 (~145х215 мм)
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Тираж
2000
ISBN
978-617-7279-55-5
Вес
800 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература США и Канады
Литература по периодам
Литература XX в.
 

Об авторе Джерело