Романы «Джейн Эйр» и «Учитель» Шарлотты Бронте являются одними из самых известных у автора и уже давно вошли в копилку лучших произведений классической зарубежной литературы. Роман «Учитель» достаточно спокойный и даже милый. Главные герои не могут быть вместе из-за своего положения и других различий. Главный герой ведет себя по-джентельменски, чтобы поступить правильно по отношению к своей возлюбленной. В принципе, это милая история любви учителя и его ученицы с хорошим концом. Роман «Джейн Эйр» является еще одной интерпретации Золушки. Главная героиня, несмотря на свой молодой возраст, пережила немало тягот и вот она попадает в готическое поместье со своими тайнами и скелетами в шкафу. Мистер Рочестер с одной стороны является воплощением силы, ума и других положительных качеств, а с другой он частенько ведет себя грубо по отношению к окружающим, не говоря уже о том, что скрывает правду от Джейн и других обитателей особняка. Безусловно, роман «Джейн Эйр» достоин самой высокой оценки. Я не устаю перечитывать его, когда хочется отвлечься от повседневности и погрузиться в романтическую сказку.

Комплект з двох книжок від видатної англійської письменниці вікторіанської епохи Шарлотти Бронте. "Учитель" не настільки відомий, але улюблений багатьма твір, в якому вгадується біографія самої письменниці. І, звісно ж, незабутній, обожнюваний роман "Джейн Ейр", саме він підкорив колись моє серце. Кажуть, цей роман рекомендується юним дівчатам, але я вважаю, що його треба прочитати також і в зрілі роки. Дуже сподобалась перша частина про Джейн Ейр, в ній авторка розповідає про дитячі та юнацькі роки своєї героїні. А ось страшна таємниця дому Рочестерів, яка розкрилася у другій частині просто шокувала. Ніякої потойбічної сили у будинку звичайно немає, як то було змальовано, просто в одній кімнаті жила дуже хвора жінка, яку лікарі лікували протягом багатьох років, але все марно, бо хвороба надто сильно прогресувала і вже нічим не зарадиш. Бідолашна дружина містера Рочестера була приречена на загибель. Трагедія сталася однієї ночі, то була страшна нічна пожежа, яку невзмозі загасити, скільки б води не лити. Всі страждання згасли за одну мить, але у Едварда Рочестера відродились сподівання, сподівання на спокійне майбутнє. Як бачимо роман досить драматичний, але не надто трагічний, як спочатку здалось. Попри всі негаразди, головним героям вдалося налагодити своє особисте життя. Ці рядки пишу від серця, як думається, так і пишеться. Ось поділюся своїми думками, бо ця книга дійсно наштовхує на роздуми.