Дуже сподобалося ця історія. Тут багато описів, але вони настільки легко та яскраво описані, що мені самій хотілося бут

Перенесіть мене на острів Принца Едуарда, пліз! Одинадцятирічна Джейн живе в Торонто в похмурому будинку з мамою та бабусею. Якось одного весняного ранку батько, якого дівчинка вважала мертвим, надсилає листа з проханням взяти доньку до себе на час літніх канікул. Тут настає момент, де життя Джейн змінюється на 180 градусів. Я не могла не порівнювати цю книгу із «Блакитним Замком» Люсі-Мод Монтґомері, вони чимось дуже схожі – токсичність родини головних героїнь, трансформація, яку дівчата пережили; але все ж є багато відмінностей. Книжкова подорож із Джейн для мене була такою ж комфортною, як і з Валансі, проте 11-річна Джейн вразила мене розвитком своєї силою характеру, практичністю, здібністю. Вона відчайдушна, по-дитячому наївна, але не по роках мудра. Так, тут були також мрії та сни про “далеку країну”, але більшість магії була реальною – на острові Принца Едуарда. Знов ж таки переконалась, як гарно вміє Монтґомері описувати канадську красу, та і хочеться туди. Історія про те, як юна дівчинка знайшла себе, своє ім`я та свій голос та дім, де вона може бути собою та мати те, що бажає, а не те, що вказує бабуся. Рекомендовано читати щоб підняти настрій і повірити у свої сили, надихнутись, зустрітись з левом (буквально

Я взяла читати цю книгу випадково і одразу закохалася в неї з першої сторінки