В основі повісті Івана Малюти «Двічі не вмирати» — повстання радянських рабів-каторжників у Воркуті 1955 року. У центрі сюжетних ліній — в'язень-відчайдух, колишній фронтовик Ігор Доброштан, родом із Черкащини, який очолив повстанський комітет, що вимусив вище керівництво СРСР до остаточного демонтажу ГУЛАГу. Документальні свідчення в художньо-публіцистичній формі про свавілля й наругу над особистістю в епоху сталінсько-беріївського режиму — засторога проти рецидивів диктатури й тоталітаризму.